ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.06.2005 Справа N 8/290
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 08.09.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
[...]
розглянувши касаційне подання і касаційну скаргу Прокурора
Солом'янського району м. Києва, Управління Пенсійного фонду
України в Солом'янському районі м. Києва
на постанову Київського апеляційного господарського суду від
24.11.2004 р.
у справі N 8/290 господарського суду м. Києва
за позовом Українського державного учбово-сертифікаційного
центру Цивільної Авіації
до Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському
районі м. Києва
про стягнення 143386,30 грн.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду м. Києва від 09.08.2004 року у
справі N 8/290 позовні вимоги задоволено в повному обсязі;
стягнуто з відповідача на користь позивача 143386,30 грн.
основного боргу з врахуванням суми інфляції та 3-х відсотків
річних та судові витрати.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
24.11.2004 року зазначене рішення суду першої інстанції залишено
без змін з тих же підстав.
Не погоджуючись із зазначеною постановою апеляційного суду,
відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, а прокурор Солом'янського району м. Києва з
касаційним поданням, в яких останні просять рішення господарського
суду м. Києва від 09.08.2004 року та постанову Київського
апеляційного господарського суду від 24.11.2004 року скасувати і
припинити провадження у справі, посилаючись на неправильне
застосування судами норм матеріального права.
Заслухавши доповідь судді доповідача, розглянувши доводи
касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами
норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого
господарського суду України вважає, що касаційна скарга не
підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
З урахуванням доповнень, внесених Законом України
"Про внесення змін до деяких законів України" від 17.11.1999 року
N 1222-XIV ( 1222-14 ) (1222-14)
до пункту 4 ст. 4 Закону України "Про збір
на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 року
N 400/97-ВР ( 400/97-ВР ) (400/97-ВР)
та ст. 53 Закону України "Про пенсійне
забезпечення" від 05.11.1991 року N 1788-XII ( 1788-12 ) (1788-12)
, у
платників збору, які використовують працю найманих працівників з
числа осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації
(пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів,
льотчиків - наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні
роботи в польотах, виникло зобов'язання щодо сплати збору на
обов'язкове державне пенсійне страхування у вигляді покриття
фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених
відповідно до ч. 3 ст. 53 Закону України "Про пенсійне
забезпечення" працівникам з числа осіб льотних екіпажів повітряних
суден цивільної авіації (далі по тексту - фактичні витрати на
виплату і доставку пенсій), в частині, що перевищує розміри пенсій
за вислугу років, обчислені відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 53 Закону
України "Про пенсійне забезпечення".
Крім того, згідно із постановою КМУ "Про затвердження Порядку
сплати до Пенсійного фонду коштів для покриття фактичних витрат на
виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до ч. 3 ст. 53
Закону України "Про пенсійне забезпечення" працівникам з числа
осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації" від
28.04.2000 року N 727 ( 727-2000-п ) (727-2000-п)
сплата коштів для покриття
фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених
працівникам з числа осіб льотних екіпажів повітряних суден
цивільної авіації, які мають стаж, що дає право на призначення
цієї пенсії, здійснюється платником, у якого вони працювали і від
кого вийшли на пенсію. У разі ліквідації платника або зміни
власника сплату зазначених коштів здійснюють їх правонаступники,
які використовують працю найманих працівників з числа льотних
екіпажів повітряних суден цивільної авіації. Якщо платника чи його
правонаступника немає, фінансування частини витрат на виплату і
доставку пенсій, що перевищують розміри пенсій з вислугу років,
здійснюється Пенсійним фондом.
Зазначені вимоги чинного законодавства, господарські суди
попередніх інстанцій не вірно застосували до спірних
правовідносин.
Судова колегія, з огляду на викладене, зазначає, що податкове
зобов'язання щодо сплати збору на обов'язкове державне пенсійне
страхування у вигляді покриття фактичних витрат на виплату і
доставку пенсій, призначених відповідно до ч. 3 ст. 53 Закону
України "Про пенсійне страхування" ( 1788-12 ) (1788-12)
, виникло у
платників збору після призначення пенсій працівникам з числа осіб
льотного складу цивільної авіації, з дня набрання чинності Законом
N 1222-XIV ( 1222-14 ) (1222-14)
, тобто з 07.12.1999 року.
Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку про те, що
позивач повинен обкладати збором на обов'язкове державне пенсійне
страхування фактичні витрати на виплат і доставку пенсій,
призначених відповідно до ст. 53 Закону України "Про пенсійне
забезпечення" ( 1788-12 ) (1788-12)
лише в частині, що перевищує розміри
звичайних пенсій за вислугу років.
Крім того, господарські суди першої та апеляційної інстанції
не врахували того, що ст. 17 Закону України "Про систему
оподаткування" від 25.06.1991 року N 1251-XII ( 1251-12 ) (1251-12)
встановлено, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування
належить до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових
платежів). Відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове
державне пенсійне страхування" ( 400/97-ВР ) (400/97-ВР)
фактичні витрати на
виплату і доставку пенсій, призначених на підставі ст. 53 Закону
України "Про пенсійне забезпечення" ( 1788-12 ) (1788-12)
є об'єктом
оподаткування збором на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Тобто, лише з 16.01.2003 року у відповідності з Законом
України "Про внесення змін до Закону України "Про збір на
обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.12.2002 року
N 373-IV ( 373-15 ) (373-15)
позивача було звільнено від обкладання збором
на обов'язкове державне пенсійне страхування фактичні витрати на
виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до ст. 53 Закону
України "Про пенсійне забезпечення" ( 1788-12 ) (1788-12)
.
Відповідно зі ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права встановлювати
або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні
чи постанові господарського суду, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими.
За таких обставин, судова колегія суддів Вищого
господарського суду України дійшла до висновку, що рішення
господарського суду м. Києва від 09.08.2004 року та постанову
Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2004 року у
справі N 8/290 необхідно скасувати, а справу направити на новий
розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно
повно та всебічно розглянути обставини, зазначені в цій постанові,
дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір
відповідно до діючого законодавства.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України, - П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу і касаційне подання прокурора Солом'янського
району м. Києва, Управління Пенсійного фонду України в
Солом'янському районі м. Києва задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
24.11.2004 р. та рішення господарського суду м. Києва від
09.08.2004 року скасувати.
Справу передати до господарського суду м. Києва на новий
розгляд.