ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.06.2005 Справа N 22/91
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 31.08.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Щотки С.О. (головуючий), Подоляк О.А., Семчука В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві
касаційну скаргу ТОВ "Керченський стрілочний завод"
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 23.12.2004 року
у справі N 22/91
за позовом ТОВ "Керченський стрілочний завод"
до державного підприємства "Придніпровська залізниця", ВАТ
"Металургійний комбінат "Азовсталь"
про стягнення 6908,05 грн.,
за участю представників
позивача - Ісікова Т.Г.,
відповідачів:
державного підприємства "Придніпровська залізниця" - не
з'явились,
ВАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" - Фурсова О.О.,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
29.04.2004 року (суддя: Пуппо Л.Д.) у справі N 22/91 в задоволенні
позову ТОВ "Керченський стрілочний завод" до державного
підприємства "Придніпровська залізниця" та ВАТ "Металургійний
комбінат "Азовсталь" про стягнення недостачі на суму
6908,05 відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду першої
інстанції, позивач звернувся до апеляційного господарського суду з
апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення
господарського суду Дніпропетровської області від 29.04.2004 року
у справі N 22/91, позов задовольнити.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 23.12.2004 року (судді: Лисенко О.М., Головко В.Г.,
Чоха Л.В.) рішення в справі 22/91 скасоване частково, в
задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з постановою у даній справі, позивач
звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, в якій просить постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 23.12.2004 року скасувати та прийняти нове
рішення, яким позов задовольнити.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що
господарським судом апеляційної інстанцій неправильно застосовані
норми матеріального та процесуального права, що призвело до
прийняття незаконного судового акту.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги,
заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну
оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши
правильність застосування господарськими судами норм матеріального
та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має
право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної
інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд
визнає, що рішення або постанова господарського суду прийняті з
дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Матеріали справи свідчать про те, що господарський суд
апеляційної інстанції в порядку ст.ст. 43, 99, 101 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
повно, всебічно, об'єктивно розглянув в судовому
процесі всі обставини справи, дослідив наявні докази, зокрема:
договір схову N 380/02 від 01.07.2002 р., укладеного між ТОВ
"Лемтранс" та ТОВ "Керченський стрілочний завод", акт приймання на
зберігання продукції N 54 від 12.11.2003 р. до договору схову
N 380/02 від 01.07.2002 р., акт приймання продукції за кількістю
N 22 від 17.11.2003 р., акт експертизи N ВК-852 від 17.11.2003 р.,
залізничну накладну N 50043333 відповідно до якої вантаж (рельсові
підкладки) прийнято до перевезення 12.11.2003 року у напіввагоні
N 68602507.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що на станції
призначення залізниця 16.11.2003 року видала вантаж
вантажоодержувачу - ТОВ "Керченський стрілочний завод" згідно
ст. 52 Статуту залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
(далі - Статут) без
перевірки його кількості і стану.
У подальшому, при прийманні вантажу була виявлена недостача
вантажу в кількості 3350 кг, про що були складені акт приймання
продукції по кількості N 22 від 17.11.2003 р. та акт експертизи
N ВК-852 від 17.11.2003 р.
Як зазначено в названих актах приймання продукції
здійснювалось згідно Інструкції про порядок приймання продукції
виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання
по кількості N П-6 ( va006400-65 ) (va006400-65)
.
При цьому, як видно із матеріалів справи, недостача вантажу,
згідно названих актів, встановлена шляхом порівняння ваги нетто
продукції, вказаної в накладній з вагою нетто визначеної при
відрахуванні ваги тари по трафарету з вагону від ваги брутто,
визначеною при переважуванні.
Водночас, пунктом 14 Інструкції П-6 ( va006400-65 ) (va006400-65)
встановлено, що визначення ваги нетто шляхом відрахування ваги
тари від ваги брутто за даними, вказаними в супровідних документах
та транспортних документах, без перевірки фактичної ваги тари не
допускається.
Акт про переважування тари (вагону), як це передбачено п. 14
Інструкції П-6 ( va006400-65 ) (va006400-65)
позивач не складав.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що при прийманні
продукції були порушені вимоги Інструкції П-6 ( va006400-65 ) (va006400-65)
, а
тому складені акти не можуть вважатися належним доказом наявності
недостачі.
Дослідивши належним чином вказані матеріали, а також
встановивши відсутність в акті приймання продукції за кількістю
N 22 від 17.03.2003 р. даних про забезпечення охорони вантажу в
період з 13 год. 00 хв. до 14 год. 00 хв. 16.03.2003 р. - після
його видачі залізницею, апеляційний господарський суд дійшов
правомірного висновку про відсутність підстав для задоволення
позову та стягнення із залізниці вартості недостачі вантажу.
Таким чином, висновок суду апеляційної інстанції про відмову
в задоволенні позовних вимог є правомірним, відповідає
встановленим господарським судом апеляційної інстанції обставинам
справи та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Відтак, прийнята апеляційним господарським судом постанова
відповідає положенням ст.ст. 84, 105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та
вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України
від 29.12.1976 р. N 11 ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
"Про судове рішення" зі
змінами та доповненнями.
Водночас, відповідно до ст.ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази.
Інші твердження оскаржувача про порушення і неправильне
застосування господарським судом апеляційної інстанції норм
матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної
постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстави
для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту
відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ТОВ "Керченський стрілочний завод" залишити
без задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 23.12.2004 року у справі N 22/91 залишити без змін.