ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.06.2005 Справа N 19/124
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 04.08.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
[...]
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві
касаційне подання військового прокурора Київського гарнізону на
ухвалу господарського суду м. Києва від 15.10.2004 р. у справі за
позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
"УКРПОЛІМЕРКОНСТРУКЦІЯ" до Державного підприємства Міністерства
оборони України "703 металообробний завод котельного обладнання"
про стягнення сум
Заслухавши пояснення прокурора, представників
сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи
касаційного подання та відзиву на нього, суд У С Т А Н О В И В:
У жовтні 2003 р. ТОВ "УКРПОЛІМЕРКОНСТРУКЦІЯ" пред'явило в
господарському суді позов до Державного підприємства Міністерства
оборони України "703 металообробний завод котельного обладнання"
про стягнення 579347,53 грн. основного боргу, посилаючись на
неналежне виконання останнім договірних зобов'язань.
Рішенням господарського суду м. Києва від 22.10.2003 р. позов
було задоволено частково, з відповідача на користь позивача було
стягнуто 579221,53 грн. основного боргу.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 22.10.2003 р. було
змінено спосіб виконання зазначеного судового рішення шляхом
звернення стягнення на майно Державного підприємства Міністерства
оборони України "703 металообробний завод котельного обладнання" в
межах 581039,53 грн.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 15.10.2004 р. було
затверджено мирову угоду, укладену між сторонами спору.
У касаційному поданні прокурор просить скасувати ухвалу
господарського суду м. Києва від 15.10.2004 р., посилаючись на
порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Касаційне подання підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як видно з матеріалів справи, ухвалою господарського суду
м. Києва від 15.10.2004 р. було затверджено мирову угоду, укладену
сторонами у процесі виконання рішення суду, за якою ДП МО України
"703 металообробний завод котельного обладнання" зобов'язався
передати позивачу нерухомість на загальну суму 1065 432 грн., з
врахуванням ПДВ - 177572 грн.
Проте, затверджуючи мирову угоду сторін суд припустився
порушень законів, які регулюють спірні правовідносини.
Так, ст.ст. 11-1, 37 Закону України "Про виконавче
провадження" ( 606-14 ) (606-14)
сторони мають право укласти мирову угоду
про закінчення виконавчого провадження.
Виконавче провадження підлягає закінченню у випадках:
затвердження судом мирової угоди між стягувачем і боржником про
закінчення виконавчого провадження.
Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець
виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного
відділу державної виконавчої служби.
Постанова про закінчення виконавчого провадження може бути
оскаржена до начальника відповідного відділу державної виконавчої
служби або до суду у 10-ти денний строк.
Затверджена судом мирова угода сторін не містить даних, що
вона стосувалась закінчення виконавчого провадження.
Водночас, затверджуючи мирову угоду, суд не звернув увагу і
на те, що вона не може стосуватися прав та обов'язків інших
юридичних осіб, які не є сторонами виконавчого провадження, як і
тоді, коли спірні правовідносини врегульовано законом, і вони не
можуть змінюватися волевиявленням сторін.
Відповідач же є державним підприємством, а отже, спірне майно
за правовим режимом відноситься до державної власності і орган,
уповноважений ним розпоряджатися є Міністерство оборони України
(п.п. 4.2, 4.4 статуту ДП МО України "703 металообробний завод
котельного обладнання").
За приписом ст. 1 Закону України "Про правовий режим майна у
Збройних Силах України" ( 1075-14 ) (1075-14)
майно щодо якого затверджено
мирову угоду, є військовим майном, тоді як відповідно до ч. 2
ст. 6 цього ж Закону, рішення про відчуження цілісних майнових
комплексів та іншого нерухомого майна Збройних Сил України може
приймати лише Кабінет Міністрів України, за поданням Міністерства
оборони України.
Сам механізм відчуження військового майна визначено
постановою КМ України N 1919 ( 1919-2000-п ) (1919-2000-п)
від 28.12.2000 р.
"Про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних
Сил".
При вирішенні спору не звернув суд увагу і на припис ч. 2
ст. 73, ст. 75 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, як і на Положення про
порядок відчуження основних засобів, які є державною власністю,
затвердженого наказом Фонду державного майна України N 1477
( z0573-99 ) (z0573-99)
від 30.07.1999 р.
Враховуючи наведене, ухвалу місцевого господарського суду про
затвердження мирової угоди законною і обґрунтованою визнати не
можна, а тому вона підлягає скасуванню, з передачею справи на
новий розгляд.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-13 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційне подання військового прокурора Київського гарнізону
задовольнити.
Ухвалу господарського суду м. Києва від 15.10.2004 р.
скасувати і справу передати на новий розгляд цьому ж суду, в
іншому складі суду.