ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.06.2005 Справа N 11/541
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 11.08.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
[...]
за участю представників: [...]
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві
касаційну скаргу Запорізького обласного відділення Фонду України
соціального захисту інвалідів
на рішення господарського суду Запорізької області від
26.11.2004 р. по справі N 11/541 за позовом Запорізького обласного
відділення Фонду України соціального захисту інвалідів до
товариства з обмеженою відповідальністю ЗСУ-124 "Стальконструкція"
про стягнення 166 909,38 грн.
В С Т А Н О В И В:
Позивач - Запорізьке обласне відділення Фонду соціального
захисту інвалідів 21.07.2004 р. звернувся з позовом до суду до
ТОВ ЗСУ-124 "Стальконструкція" про стягнення 166 909,38 грн.
штрафних санкцій за незайняті інвалідами робочі місця в 2003 р.
Рішенням господарського суду Запорізької області від
26 листопада 2004 р. по справі N 11/541 в задоволенні позовних
вимог було відмовлено.
В касаційній скарзі позивач - Запорізьке обласне відділення
Фонду соціального захисту інвалідів просить скасувати рішення
господарського суду Запорізької області 26.11.2004 р., посилаючись
на те, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та
процесуального права, та прийняти нове рішення по справі, яким
позов задовольнити.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити
скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін,
посилаючись на те, що висновки суду відповідають вимогам чинного
законодавства.
Заслухавши доповідь судді [...], пояснення представників
сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи
касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як було встановлено судом першої інстанції, норматив робочих
місць на 2003 р. для забезпечення працевлаштування інвалідів для
відповідача становив 15 робочих місць, фактично на підприємстві
відповідача у 2003 р. працювало 4 інваліди.
Господарський суд першої інстанції, виходив з того, що
відповідачем були виконані вимоги Закону України "Про основи
соціальної захищеності інвалідів" ( 875-12 ) (875-12)
, зокрема, про
наявність вакантних робочих місць для працевлаштування інвалідів
відповідач інформував відповідні органи належним чином, шляхом
подачі статистичної звітності, а також з того, що на підприємство
відповідача інваліди відповідними органами ТОВ ЗСУ-124
"Стальконструкція" у встановленій кількості у 2003 р. не
направлялись, та не було і безпосередніх звернень самих інвалідів
до щодо працевлаштування.
Вакантні робочі місця для інвалідів атестуються, згідно
інструкції, при надходженні заяв інвалідів про їх
працевлаштування, з урахуванням стану здоров'я і рекомендації МСЕК
про те, які види робіт може виконувати працівник - інвалід.
Про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та
наявність вакантних робочих місць, відповідач належним чином
інформував відповідні органи соціального захисту інвалідів, шляхом
подачі державної статистичної звітності.
Пунктами 5, 10-14 Положення про робоче місце інваліда і про
порядок працевлаштування інвалідів ( 314-95-п ) (314-95-п)
, передбачено, що
підприємства інформують центри зайнятості, державні органи
соціального захисту населення та відділення Фондів про створення
робочих місць для працевлаштування інвалідів, а працевлаштування
інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами
Міністерств соціального захисту, місцевими радами народних
депутатів, громадськими організаціями інвалідів, з урахуванням
рекомендацій МСЕК, побажань інвалідів, їхніх професійних навичок і
знань відповідно до висновків МСЕК.
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про основи соціальної
захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
для підприємств
(об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і
господарювання встановлюється норматив робочих місць для
забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох
відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від
15 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця, якщо інше не
передбачено законом.
Відповідно до ст. 20 Закону України "Про основи соціальної
захищеності інвалідів" ( 875-12 ) (875-12)
, передбачено сплату штрафних
санкцій підприємствами /об'єднаннями/, установами і організаціями,
відповідним відділенням Фонду України соціального захисту
інвалідів, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено
нормативом.
Відповідно до статті 18 Закону України "Про основи соціальної
захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
, працевлаштування
інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з
питань праці та соціальної політики, органами місцевого
самоврядування, громадськими організаціями інвалідів (далі -
органи працевлаштування інвалідів).
Аналіз зазначених положень Закону ( 875-12 ) (875-12)
про захист
інвалідів дає підстави для висновку про те, що обов'язок
підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не
супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати
інвалідів на створені робочі місця. Такий обов'язок покладається
на органи працевлаштування, що перелічені в частині першій
статті 18 цього Закону. Це підтверджується і змістом абзацу
другого пункту третього Положення про Фонд соціального захисту
інвалідів (затверджений Постановою Кабінету Міністрів України
N 1434 ( 1434-2002-п ) (1434-2002-п)
від 26 вересня 2002 року), згідно з яким,
завданням Фонду є здійснення контролю за додержанням
підприємствами нормативів робочих місць для забезпечення
працевлаштування інвалідів, а також підпункту 3 пункту 4 та
підпункту 3 пункту 5 цього Положення, якими Фонду надано право
здійснювати контроль за своєчасним перерахуванням підприємствами
штрафних санкцій за недодержання ними нормативів робочих місць для
забезпечення працевлаштування інвалідів.
Відповідач належним чином виконав всі обов'язки, передбачені
законом по створенню робочих місць для інвалідів, належним чином
повідомляв відповідні органи про створені робочі місця для
інвалідів, про наявні вакансії для працевлаштування інвалідів, а
органами Міністерства праці України, Міністерства соціального
захисту населення України, міською Радою народних депутатів,
громадськими організаціями інвалідів для працевлаштування інваліди
до відповідача не направлялись і суд першої інстанції прийшов до
правильного висновку, що відповідач не може нести відповідальність
за неналежне працевлаштування інвалідів.
Таким чином, господарський суд Запорізької області дійшов до
обґрунтованого висновку, що позовні вимоги Запорізького обласного
відділення Фонду соціального захисту інвалідів задоволенню не
підлягають.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що
рішення господарського суду Запорізької області від 26.11.2004 р.
по справі N 11/541 відповідає вимогам закону та фактичним
обставинам справи і підстав для його скасування не вбачається.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7 -
111-11, Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України, - П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Запорізького обласного відділення Фонду
України соціального захисту інвалідів залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від
26.11.2004 р. по справі N 11/541 залишити без змін.