ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.06.2005 Справа N 20-3/301
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 18.08.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Кузьменка М.В., суддів Васищака І.М.,
Палій В.М., за участю М. Мельнікова та С. Тітова (дов. від
9.03.05), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну
скаргу суб'єкта підприємницької діяльності М.М.М. на рішення від
12 січня 2005 року господарського суду м. Севастополя та постанову
від 16 лютого 2005 року Севастопольського апеляційного
господарського суду у справі N 20-3/301 за позовом товариства з
обмеженою відповідальністю "Стиль-Парнас" до суб'єкта
підприємницької діяльності М.М.М.,
про визнання недійсним договору
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 10 січня 2005 року господарського суду
м. Севастополя (суддя Ю.Гоголь), залишеним без змін постановою від
16 лютого 2005 року Севастопольського апеляційного господарського
суду, позов задоволено з мотивів недодержання форми угоди.
Відповідач просить судові рішення скасувати з підстав
неправильного застосування господарськими судами до спірних
правовідносин статті 43 Цивільного кодексу Української РСР
( 1540-06 ) (1540-06)
, статей 58 і 83 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
та ухвалити нове рішення, яким в позові
відмовити.
Сторони належним чином були повідомлені про час і місце
судового засідання, проте представник позивача в судове засідання
не з'явився.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами встановлено, що 27 грудня 2002 року між
сторонами в усній формі було укладено договір дарування на суму
33 000 грн. Факт дарування підтверджується платіжним дорученням
від 28 грудня 2002 року.
Відповідно до приписів статті 4 Цивільного кодексу
Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
цивільні права і обов'язки виникають з
підстав, передбачених законодавством, а також з дій громадян і
організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу
загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують
цивільні права і обов'язки. Відповідно до цього цивільні права і
обов'язки виникають, зокрема, з угод, передбачених законом, а
також угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не
суперечать.
Цивільне законодавство безоплатну передачу грошей визначає як
договір дарування і господарські суди дійшли обґрунтованих
висновків про те, що між сторонами було укладено договір дарування
на суму 33 000 грн.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 44, частиною 1
статті 244 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, чинного
на час виникнення спірних правовідносин, договори між
підприємствами та громадянами повинні бути укладені в письмовій
формі, а договір дарування на суму понад 500 крб. повинен бути
нотаріально посвідчений. У даному випадку вказані вимоги при
укладенні договору дарування між сторонами дотримані не були.
Недотримання контрагентами обов'язкової нотаріальної форми
угоди зумовлює її недійсність з наслідками, встановленими
частиною 2 статті 48 Цивільного кодексу Української РСР
( 1540-06 ) (1540-06)
- кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні
все одержане за угодою.
За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона повинна довести ті
обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог, а
також обставини справи, які відповідно до законодавства повинні
бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть
підтверджуватись іншими засобами доказування.
Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній
інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи
фактичні її обставини були встановлені господарськими судами на
підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих
доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана
належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм
матеріального і процесуального права.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до намагань
відповідача надати перевагу його доказам над іншими, що суперечить
вимогам статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, тому судовою колегією до уваги не приймаються.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Рішення від 10 січня 2005 року господарського суду
м. Севастополя та постанову від 16 лютого 2005 року
Севастопольського апеляційного господарського суду у справі
N 20-3/301 залишити без змін, а касаційну скаргу суб'єктом
підприємницької діяльності М.М.М. без задоволення.