ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.06.2005 Справа N 3/209-1836
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 04.08.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі суддів: <...>, за
участю представників: <...>, розглянувши касаційне подання заст.
прокурора Тернопільської обл. на постанову 15 березня 2005
Львівського апеляційного господарського суду у справі N 3/209-1836
за позовом ПП "Фірма-Інтер" до Тернопільської митниці, за участю
третьої особи - УДК в Тернопільській області без самостійних вимог
про визнання недійсним рішення про визначення коду товару та
стягнення 272690 грн., В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Тернопільської області від
16.12.2004 (суддя <...>) позовні вимоги задоволено частково,
визнано недійсним рішення про визначення коду товару та стягнено
219744,61 грн. збитків. Рішення місцевого господарського суду
мотивовано тим, що митницею неправильно визначено код продукції
відповідно до Гармонізованої системи опису та кодування товару, на
якій базується УКТ ЗЕД (2371a-14, 2371б-14, 2371в-14, 2371г-14),
а визначений позивачем код товару відповідає чинному
законодавству. Позовні вимоги щодо стягнення збитків підлягають
задоволенню частково: 63824,40 грн. - витрати за зберігання товару
на митному складі, 1322 грн. - оплата незалежної ветлабораторії за
проведені лабораторні дослідження, 32676,84 грн. - сплата пені за
порушення термінів розрахунків в сфері зовнішньоекономічної
діяльності, 16740,02 грн. - збитки на обслуговування кредиту,
23100 грн. - збитки на виробничі потреби (електроенергія, зарплата
сторожам, працівникам кормоцеху), 12770,85 грн. - транспортні
витрати по перевезенню товару, 42652,50 грн. - закупка товару,
26658 грн. - юридичні витрати.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
15.03.2005 (судді <...>) рішення місцевого господарського суду по
цій справі залишено без зміни. Господарський суд апеляційної
інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду в
частині визнання недійсним рішення відповідача про визначення коду
товару, а також правомірності стягнення завданих позивачу збитків.
Заст. прокурора просить судові рішення по цій справі
скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити, так як судами
попередніх інстанцій не правильно застосовано норми митного
законодавства України.
Позивач у відзиві на касаційне подання доводи прокуратури
заперечив, просить рішення господарського суду першої інстанції та
апеляційну постанову залишити без змін, а касаційне подання - без
задоволення.
Вищий господарський суд України у відкритому судовому
засіданні, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність
застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм
матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга
підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач згідно з ВМД
N 50005/4/010811 пред'явив для митного оформлення продукцію, яку
було класифіковано позивачем за кодом УКТ ЗЕД 2301 10 00 00
(2371a-14).
Відділом тарифів та митної вартості Тернопільської митниці
було прийнято оскаржуване рішення N КТ-15 від 27.12.2002, згідно з
яким заявлений позивачем товар класифіковано за УКТ ЗЕД за
кодом 0505 90 00 00 (2371a-14).
Відповідно до п. 4 Порядку ведення Української класифікації
товарів зовнішньоекономічної діяльності, затвердженого постановою
Кабінету Міністрів України від 13.01.99 N 41 ( 41-99-п ) (41-99-п)
, ведення
УКТ ЗЕД (2371a-14, 2371б-14, 2371в-14, 2371г-14) передбачає,
зокрема, прийняття Держмитслужбою рішень щодо класифікації та
кодування товарів в УКТ ЗЕД.
Відповідно до п. 1 Порядку взяття проб і зразків товарів та
інших предметів для проведення досліджень, необхідних для їх
митного оформлення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів
України від 21.10.98 N 1665 ( 1665-98-п ) (1665-98-п)
. Взяття проб і зразків
товарів та інших предметів для проведення їх досліджень (далі -
взяття проб і зразків) здійснюється вибірково митними органами в
рамках процедур митного контролю та митного оформлення. Метою
досліджень зразків товарів та інших предметів є встановлення їх
виду та найменування при вирішенні питань класифікації товарів
згідно з Товарною номенклатурою зовнішньоекономічної діяльності.
Зразки відбираються у разі виникнення сумнівів у правильності
декларування товарів чи неподання до митних органів необхідних для
митного оформлення документів, пов'язаних з досягненням мети
досліджень зразків товарів та інших предметів.
Відповідно до п. 11 Порядку взяття проб і зразків товарів та
інших предметів для проведення досліджень, необхідних для їх
митного оформлення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів
України від 21.10.98 N 1665 ( 1665-98-п ) (1665-98-п)
, власник вантажу має
право оскаржити рішення митного органу у судовому порядку.
Відповідно до ст. 41 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
для роз'яснення
питань, що виникають при вирішенні господарського спору і
потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову
експертизу.
В основу судових рішень покладено висновок N 1405 комплексної
судової фізико-хімічної та товарознавчої експертизи від 20.11.2003
та N 507, повторної комплексної судової хіміко-біологічної та
товарознавчої експертизи від 11.10.2004, які прийнято
господарськими судами в якості належних та допустимих доказів.
Таким чином, господарські суди обох інстанцій на підставі
всебічного дослідження обставин справи обґрунтовано дійшли
висновків про підставність позовних вимог в частині визнання
недійсним рішення Тернопільської митниці N КТ-15 від 27.12.2002
про визначення коду товару, а тому в цій частині постанову
апеляційного господарського суду та рішення місцевого
господарського суду слід залишити без змін.
В частині позовних вимог щодо відшкодування збитків з
висновками господарських судів попередніх інстанцій погодитися не
можна з огляду на таке.
Стаття 203 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
передбачає
обов'язок відшкодування збитків в разі невиконання або неналежного
виконання боржником зобов'язання.
Відповідно до частини другої ст. 151 Цивільного кодексу УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
зобов'язання виникають з договору або інших підстав,
зазначених у статті 4 цього Кодексу.
Частиною другою ст. 4 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
передбачено, зокрема, що цивільні права та обов'язки виникають
внаслідок заподіяння шкоди іншій особі, а так само внаслідок
придбання або збереження майна за рахунок коштів іншої особи без
достатніх підстав.
Відповідно до ст. 440 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
шкода, заподіяна особі або майну громадянина, а також шкода,
заподіяна організації, підлягає відшкодуванню особою, яка
заподіяла шкоду, у повному обсязі.
Відповідно до ст. 442 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
шкода, заподіяна громадянинові незаконними діями державних і
громадських організацій, а також службових осіб при виконанні ними
службових обов'язків у галузі адміністративного управління,
відшкодовується на загальних підставах (статті 440 і 441 цього
Кодексу), якщо інше не передбачено законом. За шкоду, заподіяну
такими діями організаціям, відповідальність настає в порядку,
встановленому законом.
Однією з умов цивільно-правової відповідальності за заподіяну
шкоду на підставі статей 440, 442 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
є
правопорушення, одним з елементів якого є безпосередній причинний
зв'язок між шкодою і неправомірними діями особи, що її завдала.
Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення збитків,
господарські суди дійшли помилкового висновку про віднесення
витрат позивача за зберігання товару на митному складі, оплати
незалежної ветлабораторії за проведені лабораторні дослідження,
сплати пені за порушення термінів розрахунків в сфері
зовнішньоекономічної діяльності, збитків на обслуговування
кредиту, збитків на виробничі потреби (електроенергія, зарплата
сторожам, працівникам кормоцеху), транспортних витрат по
перевезенню товару, закупці товару, юридичних витрат до збитків,
так як це суперечить статті 203 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, оскільки такі
витрати не мають обов'язкового характеру і факт їх наявності та
розмір не знаходяться у необхідному причинному зв'язку з діями
відповідача по визначенню коду товару.
При таких обставинах Вищий господарський суд України дійшов
висновку щодо наявності підстав для часткового скасування судових
рішень.
Виходячи з викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 111-5,
111-7, 111-8, 111-9, 111-10, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційне подання задовольнити частково.
2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
15.03.2005 та рішення господарського суду Тернопільської області
від 16.12.2004 у справі N 3/209-1836 в частині визначення коду
товару залишити без змін.
3. В частині позовних вимог щодо стягнення збитків судові
рішення у справі скасувати, в позові відмовити.
4. Витрати по сплаті державного мита за перегляд справи в
касаційному порядку віднести на сторони пропорційно задоволених
вимог.
5. Доручити господарському суду Тернопільської області видати
відповідний наказ.