ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.06.2005 Справа N 7/226-04
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 25.08.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Щотки С.О.
суддів: Подоляк О.А., Семчука В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
ПСП "Агромрія"
на постанову від 28.12.2004 р. Житомирського апеляційного
господарського суду
у справі N 7/226-04
за позовом ЗАТ "Украгротехніка" (надалі - Товариство)
до ПСП "Агромрія" (надалі - Підприємство)
про стягнення 8 425 грн.
за участю представників:
від позивача - Стрижеус Г.В.
від відповідача - Кузьменко М.В.
В С Т А Н О В И В:
В червні 2004 р. Товариство звернулось до суду з позовом про
стягнення з Підприємства 8425 грн. заборгованості по оплаті за
отримані від позивача в 2002 р. товарно-матеріальні цінності.
Підприємство проти пред'явлених заперечувало та просило суд
провадження у справі припинити, посилаючись на те, що згідно
домовленості керівників філія Підприємства надала філії Товариства
автопослуги на загальну суму 9045,18 грн.
Рішенням господарського суду Вінницької області від
16.09.2004 р. (суддя Мінєєва Н.В.), залишеним без змін постановою
Житомирського апеляційного господарського суду від 28.12.2004 р.
(судді: Вечірко І.О., Зарудяна Л.О., Ляхевич А.А.), позов
задоволено з підстав правомірності та обґрунтованості позовних
вимог.
Не погоджуючись з постановою, Підприємство звернулось до
Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій
просить рішення і постанову скасувати, а справу передати на новий
розгляд до місцевого господарського суду, мотивуючи скаргу
порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального
та процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши
матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши
правильність застосування судами норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню, виходячи із наступного.
Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має
право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а
скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд
визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з
дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 111-5 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові
апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків
про те, що суди в порядку ст.ст. 43, 99, 101 ГПК України всебічно,
повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини
справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування
своїх вимог і заперечень докази; встановили обставини здійснення
позивачем в період з 02.03.2002 р. по 01.10.2002 р. поставки
продукції (паливно-мастильні матеріали) на загальну суму
8425 грн., що підтверджується, зокрема, накладними N 25 від
02.03.2002 р. на суму 256,00 грн., N 18 від 20.03.2002 р. на суму
989,40 грн., N 38 від 31.07.2002 р. на суму 67,80 грн., N 54 від
10.09.2002 р. на суму 6922,50 грн., накладною без номера від
01.10.2002 р. на суму 189,30 грн., в яких сторонами не встановлено
строк проведення відповідачем розрахунків за одержану продукцію;
належним чином проаналізували зобов'язальні правовідносини сторін,
що в силу ст. ст. 4, 151 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
виникли та існували
між сторонами; врахували направлення позивачем вимоги відповідачу
про оплату поставленої продукції в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
; дослідили обставини невиконання відповідачем
зобов'язання по оплаті поставленої позивачем продукції в порушення
вимог ст. 526 ЦК України; при цьому, суди мотивовано спростували
необґрунтовані заперечення відповідача.
На підставі встановлених фактичних обставин судами з'ясовано
дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосовано
матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, обґрунтовано
задоволено позов. Як наслідок, прийнята апеляційним господарським
судом постанова відповідає положенням ст. 105 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
та вимогам, що викладені в постанові Пленуму
Верховного Суду України від 29.12.1976 р. N 11 ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
"Про судове рішення" зі змінами та доповненнями.
Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються
колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. 111-7 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
та з підстав їх суперечності матеріалам
справи.
Твердження оскаржувача про порушення і неправильне
застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та
процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого
підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування
законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не
вбачає.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ПСП "Агромрія" залишити без задоволення.
Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від
28.12.2004 р. у справі N 7/226-04 залишити без змін.