ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.06.2005 Справа N 2/194
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 04.08.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - Кравчука Г.А.
суддів: Грейц К.В., Дроботової Т.Б.
за участю представників:
- позивача Сенчини О.В.
- відповідача
розглянувши касаційну скаргу Володимирецької ОДПІ Рівненської
області
на постанову від 10.01.2005 Львівського апеляційного
господарського суду
у справі N 2/194 господарського суду Рівненської області
за позовом Приватного підприємства "Інком"
до Володимирецької ОДПІ Рівненської області
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Рівненської області від
22.07.2004 у справі N 2/194 (суддя Шарапа В.М.) в позові
ПП "Інком" до Володимирецької ОДПІ про визнання недійсним
податкового повідомлення-рішення N 0000052301/0 від 17.02.2004
відмовлено.
Рішення суду прийнято з посиланням на положення пп. 4.2.3
п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" від 21.12.2000 N 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
(далі Закон
N 2181-III), на підставі якого місцевим господарським судом
зроблено висновок про те, що позивачем не доведено неправомірність
нарахування податкових зобов'язань спірним податковим
повідомленням-рішенням.
Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду
(у складі головуючого судді - Дубник О.П., суддів Бобеляка О.М.,
Орищина Г.В.), здійснюючи апеляційну перевірку в зв'язку зі
скаргою позивача, постановою від 10.01.2005 рішення у справі
скасувала частково, визнала недійсним податкове
повідомлення-рішення N 0000052301/0 від 17.02.2004 в частині
визначення ПП "ІНКОМ" штрафної (фінансової) санкції в сумі
10116 грн. В решті рішення залишено без змін.
Постанова мотивована тим, що контролюючий орган визначив
позивачу суму штрафної (фінансової) санкції з перевищенням
встановленого максимального розміру, а тому податкове
повідомлення-рішення щодо визначення позивачу штрафної
(фінансової) санкції в сумі 10116 грн. слід визнати недійсним.
Не погоджуючись з постановою у справі, Володимирецька ОДПІ
Рівненської області звернулась з касаційною скаргою, в якій
просить скасувати вказану постанову, посилаючись на те, що судом
апеляційної інстанцій неправильно застосоване чинне податкове
законодавство, а саме безпідставно було скасовано фінансову
санкцію в тій сумі, яка згідно з визнаною судом сумою податкового
зобов'язання з податку на прибуток підлягла покладенню на позивача
відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону N 2181-III
( 2181-14 ) (2181-14)
.
Позивач відзиву на касаційну скаргу не подав.
Представник відповідача своїм процесуальним правом на участь
в судовому засіданні касаційної інстанції не скористався.
Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту
встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в
постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого
господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга
підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій і вбачається з
матеріалів справи, Володимирецькою ОДПІ Рівненської області
проведено планову перевірку ПП "Інком" з питань дотримання вимог
податкового та валютного законодавства за період з 06.10.2000 по
31.09.2003, за результатами якої складено акт N 2/23-120 від
12.02.2004. Даним актом зафіксовано порушення вимог п. 4.1 ст. 4,
пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
від 22.05.1997 N 283/97-ВР
( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
(далі Закон N 283/97-ВР), в результаті чого занижено
податок на прибуток за I півріччя 2003 р. на суму 33719 грн. та
9 місяців 2003 р. на суму 7761 грн.
За наслідками вказаного акту перевірки відповідачем
17.02.2004 прийнято податкове повідомлення-рішення N 0000052301/0,
яким згідно з підпунктом "б" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, пп. 17.1.3
п. 17.1 ст. 17 Закону N 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
, п. 4.1 ст. 4,
пп. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону N 283/97-ВР ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
позивачеві
визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі
7761 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 10116 грн.,
всього на суму 17877 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, висновок перевіряючих про
заниження скоригованого валового доходу за 1 півріччя 2003 р. на
суму 455 грн. та за 9 місяців 2003 р. на суму 295947 грн. зроблено
з аналізу декларацій з податку на прибуток підприємства за
1-е півріччя 2003 р., за 9 місяців 2003 р. та даних перевірки
оборотно-сальдових відомостей і рахунків NN 70,73.
Згідно п. 4.1 ст. 4 Закону N 283/97-ВР ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
валовий
доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів
діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в
грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території
України, їх континентальному шельфі, виключній (морській)
економічній зоні, так і за їх межами.
Завищення валових витрат позивачем у 1-у півріччі 2003 р. на
суму 111943 грн. та за 9 місяців 2003р. на суму 270077 грн.
встановлено перевіряючими за даними декларацій з податку на
прибуток підприємства за 1 півріччя 2003 р., 9 місяців 2003 р. та
аналізу оборотно-сальдових відомостей і рахунку N 631, однак ці
суми валових витрат не були підтверджені позивачем відповідними
розрахунковими, платіжними та іншими документами ні в ході
перевірки, ані під час розгляду справи в суді.
Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону N 283/97-ВР
( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
не належать до складу валових витрат будь-які
витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними
та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких
передбачена правилами ведення податкового обліку.
Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму
податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо дані
документальних перевірок результатів діяльності платника податків
свідчать про заниження або завищення суми його податкових
зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях (пп. 4.2.2 "б"
п. 4.2 ст. 4 Закону N 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
).
Обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування здійснене
контролюючим органом у випадках, визначених підпунктом 4.2.2
( 2181-14 ) (2181-14)
цього пункту, є помилковим, покладається на платника
податків, за винятком випадків, визначених пунктом 4.3 цієї
статті (пп. 4.2.3 п. 4.2 ст. 4 Закону N 2181-III).
Судом апеляційної інстанції було встановлено, що надавши дані
податкового обліку, а не бухгалтерського обліку, по податку на
прибуток місцевому господарському суду, позивач не надав доказів
того, що саме ці документи були надані перевіряючим та
досліджувались ними, і що тільки первинними бухгалтерськими
документами можна спростувати виявлене заниження або завищення
податкових зобов'язань. Отже, позивачем не доведено грунтовність
позовних вимог належними і допустимими доказами в частині
визначення йому податку на прибуток в сумі 7761 грн., в зв'язку із
чим не має підстав визнавати недійсним спірне податкове
повідомлення-рішення в цій частині.
Відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону N 2181-III
( 2181-14 ) (2181-14)
у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує
суму податкового зобов'язання платника податків за підставами,
викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4
цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у
розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми
податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів,
установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу),
починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата,
та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання
таким платником податків податкового повідомлення від
контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої
суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості
податкових періодів, що минули. Разом з тим колегія суддів
зазначає, що суд апеляційної інстанції, вирішуючи питання про
скасування спірного податкового рішення в частині нарахування
штрафних (фінансових) санкцій в повній сумі 10116 грн. припустився
порушення приписів п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону N 2181-III.
Невідповідність податкового повідомлення-рішення відповідача
вимогам чинного законодавства в частині нарахування штрафних
санкцій, тобто з перевищенням встановленого максимального розміру,
виходячи з аналізу нормативних актів, що регулюють податкові
відносини, не є підставою для визнання цього акту недійсним
повністю, оскільки існує реальна можливість визнати його недійсним
в частині неправильного застосування норм Закону N 2181-III
( 2181-14 ) (2181-14)
.
Як вбачається зі змісту пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону
N 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
, контролюючий орган визначив позивачеві
суму штрафної (фінансової) санкції з перевищенням встановленого
максимального розміру, а тому податкове повідомлення-рішення щодо
визначення позивачу штрафної (фінансової) санкції в сумі
10116 грн. слід визнати недійсним в частині, яка перевищує суму,
належну до покладення на позивача за порушення податкового
законодавства, зокрема, за визнаною судом сумою податкового
зобов'язання з податку на прибуток.
Згідно доданого до касаційної скарги розрахунку, відповідач
зазначив, що виходячи з суми донарахованого податку (7761 грн.),
кількості податкових періодів до отримання податкового
повідомлення-рішення (2) та встановленої пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17
Закону N 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
фінансової санкції за кожний
податковий період (10%), сума фінансової санкції, яка підлягає
стягненню з позивача складає (7761 грн. / 100 х 10) х 2, тобто
1552 грн.
Отже, спірне податкове повідомлення-рішення в частині
нарахування фінансової санкції підлягає скасуванню в сумі,
яка перевищує 1552 грн., а саме в сумі 8564 грн.
(10116 грн. - 1552 грн.).
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що
постанова Львівського апеляційного господарського суду у справі в
цій частині підлягає зміні.
Керуючись вимогами ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Володимирецької ОДПІ Рівненської області
задовольнити частково.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
10.01.2005 у справі господарського суду Рівненської області
N 2/194 змінити. Пункт 2 резолютивної частині постанови викласти в
наступній редакції. "Рішення господарського суду Рівненської
області від 22.07.2004 у справі N 2/194 скасувати частково.
Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення N 0000052301/0
від 17.02.2004 в частині визначення позивачу штрафної (фінансової)
санкції в сумі 8564 грн.".
В решті постанову Львівського апеляційного господарського
суду від 10.01.2005 у справі господарського суду Рівненської
області N 2/194 залишити без змін.