ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.04.2005 Справа N 29/345
(постанову залишено без змін постановою
Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 26.07.2005)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Усенко Є.А., суддів: Бакуліної С.В., Глос О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної
скарги державної податкової інспекції у Печерському районі
м. Києва на постанову від 14.12.2005 року Київського апеляційного
господарського суду у справі N 29/345 господарського суду міста
Києва за позовом Закритого акціонерного товариства
"УкрРосТранснафтопродукт" до державної податкової інспекції у
Печерському районі м. Києва про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення (в судовому засіданні взяли участь
представники: від позивача: Панкулич В.І. (довіреність N 161 від
20.07.2004 року), від відповідача: Ткаченко О.Є. (довіреність від
06.01.2005 р. N 102/9/10-009); Припіяло С.В. (довіреність від
08.04.2005 р. N 4952/9/10-009), В С Т А Н О В И В:
По справі оголошувалась перерва до 28.04.2005 року до
16-30 годин.
Рішенням господарського суду міста Києва (суддя
Усатенко І.В.) від 17.09.2004 року, залишеним без змін постановою
Київського апеляційного господарського суду (головуючий суддя -
Муравйов О.В., судді - Сотніков С.В., Кот О.В.) від
14.12.2004 року, по справі N 29/345 позов задоволено повністю;
визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ГВ ПМ ДПІ у
Печерському районі м. Києва N 474/26-062/0 від 30.12.2003 року;
визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ГВ ПМ ДПІ у
Печерському районі м. Києва N 475/26-062/0 від 30.12.2003 року;
стягнуто з відповідача на користь позивача 203 грн. судових
витрат.
В касаційній скарзі ДПІ у Печерському районі м. Києва просить
скасувати ухвалені по справі судові акти та прийняти нове рішення,
яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на
неправильне застосування норм матеріального права, а саме: ч. 3
пп. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 та п. 11.15 ст. 11 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Відзиву на касаційну скаргу позивач не надіслав.
Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представників
відповідача, які підтримали викладені в ній доводи, заперечення на
касаційну скаргу представника позивача, перевіривши повноту
встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в
постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого
господарського суду України приходить до висновку, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим
повідомленням-рішенням Головного відділення податкової міліції
державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва
N 474/26-062/0 від 30.12.2003 року позивачу відповідно до
пп. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
визначено суму податкового зобов'язання з
податку на додану вартість в сумі 1633959,00 грн., у
т.ч. 941608,00 грн. - основного платежу та 692351,00 грн. -
штрафних санкцій.
Податковим повідомленням-рішенням Головного відділення
податкової міліції державної податкової інспекції у Печерському
районі м. Києва N 475/26-062/0 від 30.12.2003 року позивачу
відповідно до пп. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
зменшено суму бюджетного
відшкодування з податку на додану вартість в розмірі
1200742,00 грн. за серпень, вересень, жовтень 2003 року.
Оспорювані податкові повідомлення-рішення прийняті на
підставі висновків Акта N 154/26-062/32250082 від 29.12.2003 року
"Про результати позапланової документальної перевірки позивача з
питань правомірності застосування нульової ставки по ПДВ при
наданні транспортних послуг за серпень, вересень та жовтень
2003 року".
В Акті перевірки N 154/26-062/32250082 від 29.12.2003 року,
зокрема, зазначається, що на виконання Договору комісії N 01/КЗ
від 28.01.2003 р. комісіонером (ЗАТ "УкрРосТранснафтопродукт")
були надані в серпні, вересні та жовтні 2003 року послуги по
організації перевезення і транспортно-експедиційному
обслуговуванню вантажу "Дизельне паливо" виключно по митній
території України, про що свідчать акти виконаних робіт, проте при
виконанні зазначеного договору комісії позивачем в серпні, вересні
та жовтні 2003 року здійснено продаж робіт (послуг), призначених
для використання споживачами за межами митної території України,
застосовуючи при цьому нульову ставку податку на додану вартість,
що передбачено пп. 6.2.2 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Також в акті перевірки зазначено, що фактично транзит послуг
з перевезення вантажу здійснювався виключно на митній території
України, про що свідчать акти виконаних робіт, тому згідно ст. 6
пп. 6.2.4 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
"...операції з надання послуг платником податку,
пов'язані з перевезенням (переміщенням) пасажирів і вантажів
транзитом через територію України, оподатковуються за ставкою,
встановленою п. 6.1 цієї статті...", якою встановлено, що об'єкти
оподаткування, що визначені ст. 3 цього Закону, оподатковуються за
ставкою 20 відсотків (т. 1 а.с. 7).
Таким чином, відповідачем зроблено висновок, що надання
транспортною організацією - платником ПДВ окремих послуг
(замовником яких може бути як резидент, так і нерезидент України)
з транспортування вантажів, які перебувають під митним контролем,
тільки між внутрішньою митницею та митницею на кордоні, тобто на
митній території України без перетину державного кордону
оподатковуються за ставкою 20 відсотків.
Враховуючи наведене, відповідачем в Акті перевірки зроблено
висновок про те, що в порушення пп. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
ЗАТ "УкрРосТранснафтопродукт" неправомірно застосовано нульову
ставку по ПДВ, що призвело до несплати податку на додану вартість
в сумі 941608 грн.
За результатами перевірки позивачу донараховано податок на
додану вартість в сумі 941608 грн. та зменшено бюджетне
відшкодування по ПДВ в сумі 1200742 грн.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем (комісіонер) та
фірмою-нерезидентом "Durheim Management Ltd" (Nikosia, Cyprus)
(комітент) укладено Договір N 01/КЗ від 28.01.2003 року на
транспортно-експедиційне обслуговування, відповідно до умов якого
комісіонер бере на себе зобов'язання по організації та виконанню
від імені та за рахунок комітента послуг, пов'язаних з прийманням
експортно-імпортних і транзитних вантажів на ЛПДС
"Новоград-Волинський" і перевозом їх залізничним транспортом по
території України, країн СНД і Балтії.
Додатками до Договору N 01/КЭ від 28.01.2003 року є Протокол
N 8 від 29.07.2003 року, відповідно до якого комісіонер здійснює в
серпні-вересні 2003 року транспортування по території України
транзитного вантажу комітента - палива дизельного в кількості
133000 тонн, та Протокол N 9 від 29.09.2003 року, відповідно до
якого комісіонер здійснює в жовтні - грудні 2003 року
транспортування по території України транзитного вантажу
комітента - палива дизельного в кількості 145000 тонн.
Протоколом узгодження договірної ціни N 8/1 від
29.07.2003 року визначено вартість комісійної винагороди за період
серпень - вересень 2003 року - 23110 дол. США; Протоколом
узгодження договірної ціни N 9/1 від 29.07.2003 року
визначено вартість комісійної винагороди за період жовтень-грудень
2003 року - 39510 дол. США. При цьому згідно із зазначеними
протоколами, крім сплати комісійної винагороди, комітент
відшкодовує всі витрати, понесені комісіонером за основним
договором N 01/КЭ від 28.01.2003 р.
Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський
облік та фінансову звітність" N 996-XIV ( 996-14 ) (996-14)
від
16.07.99 р., підставою для бухгалтерського обліку господарських
операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення
господарських операцій.
До первинних документів, які є підставою для відображення в
податковому та бухгалтерському обліках наданих або отриманих
послуг (пошиття, будівництво, перевезення, розвантаження,
маркування, пакування тощо), також належать і акти
прийому-передачі, в яких вказуються надані (отримані) послуги та
їх вартість. Акти підписуються від імені осіб, якими надані
послуги, та осіб, якими отримані послуги.
Акти здачі виконаних послуг за Контрактом N 01/КЭ від
28.01.2003 року (N 6 від 01.08.2003 року на вартість послуг в сумі
838367,74 дол. США, N 7 від 01.09.2003 року на вартість послуг -
713439,23 дол. США, акт N 8 від 01.10.2003 року на вартість послуг
457273,63 дол. США, складовою вартості послуг є також комісійна
винагорода), які оформлені у відповідності з пред'явленими до них
вимогами і відповідно до яких позивачем виконані зобов'язання,
передбачені договором, укладеним з іноземною особою (т. 1
а.с. 21-26).
Відповідно до зазначених актів здачі виконаних послуг,
позивачем надані послуги з організації перевезень та
транспортно-експедиційного обслуговування, до складу яких входить
організація перевезень та транспортно-експедиторське
обслуговування вантажу "Дизельне паливо", вартість послуг включає
в себе також залізнично-дорожній тариф, станціонні збори,
пломбувальні пристрої, диспетчерський контроль, послуги по наданню
фінансових гарантій, митно-брокерські послуги, страхування
перевозок, охорона, наклейки та ін.
Діяльність позивача з надання транспортно-експедиційних
послуг регламентується Правилами здійснення
транспортно-експедиційної діяльності під час перевезення
зовнішньоторговельних і транзитних вантажів, затвердженими
постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.93 року N 770
( 770-93-п ) (770-93-п)
.
Зазначені Правила ( 770-93-п ) (770-93-п)
визначають основні умови
здійснення транспортно-експедиційного обслуговування
зовнішньоторговельних і транзитних вантажів (надалі, як правило -
вантажі) та порядок організації їх перевезення і є обов'язковими
для всіх учасників транспортно-експедиційного процесу.
Відповідно до пунктів 1, 2, 3 Правил ( 770-93-п ) (770-93-п)
,
транспортно-експедиційне обслуговування вантажів здійснюються,
суб'єктами підприємницької діяльності - експедиторами, які діють
за дорученням вантажовідправників і вантажоодержувачів (надалі -
вантажовласників). Експедитори виконують свої функції без
будь-якого втручання в господарську діяльність транспортних
підприємств; транспортно-експедиційні послуги, які надаються
експедиторами, складаються з комплексу послуг, пов'язаних з
підготовкою та відправленням вантажів, проведенням
взаєморозрахунків, контролем за проходженням і одержанням
вантажів; експедитори відповідно до доручень вантажовласників:
організовують перевезення та перевалку вантажів залізничним,
морським, річковим, автомобільним та повітряним транспортом;
забезпечують оптимальне транспортне обслуговування, а також
організовують перевезення зовнішньоторговельних вантажів різними
видами транспорту по територіях зарубіжних країн відповідно до
умов контрактів; фрахтують національні та іноземні судна і
забезпечують їх подачу в порти для своєчасного відправлення
вантажів; надають послуги, пов'язані з прийманням, накопиченням,
доробкою, сортуванням та комплектуванням вантажів, передають їх
транспортним організаціям для перевезення; провадять своєчасні
розрахунки з портами і транспортними організаціями за перевезення,
перевалку та зберігання зовнішньоторговельних вантажів; оформляють
документи відповідно до митних, карантинних і санітарних вимог,
страхують вантажі; ведуть облік надходження та відправлення
вантажів з портів і залізничних станцій; забезпечують із
залученням відповідних транспортних підприємств та організацій
збереження вантажів під час їх перевезення, перевалки та
зберігання; організовують експертизу вантажів у портах і на
залізничних станціях; здійснюють оформлення товарно-транспортної
документації та її розсилання; подають в установленому порядку
транспортним підприємствам заявки на відправлення експортних,
транзитних і реекспортних вантажів та наряди на відвантаження
імпортних, транзитних і знятих з експорту вантажів; вирішують з
транспортними організаціями та іншими власниками транспорту
питання відправлення вантажів, що надійшли у некондиційному стані,
з браком, у пошкодженій, неміцній, нестандартній упаковці або
такій, що не відповідає вимогам цих транспортних засобів;
складають обмірні ескізи на негабаритні та надважкі вантажі,
організовують фумігацію вантажів; організовують перевезення
особистих речей громадян.
Згідно п. 4 Правил ( 770-93-п ) (770-93-п)
, транспортні підприємства:
організовують зберігання вантажів, у тому числі реекспортних і
знятих з експорту, під час їх перевезення, перевантажування і
складування; здійснюють в установлені терміни доставку вантажів за
призначенням і забезпечують своєчасне навантаження та
розвантаження транспортних засобів за цінами і тарифами,
визначеними чинним законодавством України; ведуть облік руху
вантажів і запасної тари, надають необхідні відомості експедитору
для подальшого інформування вантажовласників; проводять
інвентаризацію вантажів на підставі заяв експедитора, за його
участю і за його рахунок; забезпечують доступ до
вантажосупровідних і перевізних документів, створюють рівні умови
та сприяють експедиторам у здійсненні ними своїх функцій.
Відносини учасників транспортно-експедиційної діяльності
встановлюються на основі договорів. Учасники цієї діяльності
вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших
умов взаємовідносин, що не суперечать чинному законодавству
(п. 5).
Відповідно до пунктів 9, 10, 11 Правил ( 770-93-п ) (770-93-п)
транзитні
перевезення - це перевезення через територію України вантажів
(продукції, товарів), вироблених за її межами без будь-якого їх
використання в Україні та передачі іншому власнику. До транзитних
перевезень прирівнюють також транспортування через територію
України нафти, нафтопродуктів, природного газу та інших рідин і
газоподібних речовин трубопроводами. Транзитні перевезення
здійснюються відповідно до чинного в Україні митного,
транспортного та іншого законодавства, а також цих Правил.
Статтею 1 Закону України "Про транзит вантажів" від
20.10.99 р. N 1172-XIV ( 1172-14 ) (1172-14)
визначено, що транзитні послуги
(роботи) - безпосередньо пов'язана з транзитом вантажів
підприємницька діяльність учасників транзиту, що здійснюється в
межах договорів (контрактів) перевезення, транспортного
експедирування, доручення, агентських угод тощо; учасники
транзиту - вантажовласники та суб'єкти підприємницької діяльності
(перевізники, порти, станції, експедитори, морські агенти,
декларанти та інші), які у встановленому порядку надають
(виконують) транзитні послуги (роботи).
Транзитні послуги (роботи) призначаються для споживання та
використання за межами митної території України і надаються
(виконуються) на підставі відповідних дво- чи багатосторонніх
договорів (контрактів) між учасниками транзиту (частина 1 статті 7
Закону України "Про транзит вантажів" ( 1172-14 ) (1172-14)
.
Судами першої та апеляційної інстанцій вірно зазначено, що послуги
позивача, які надавалися фірмі-нерезиденту, а саме "Durheim
Management Ltd" (Nikosia, Cyprus) у серпні, вересні, жовтні
2003 року, містять всі ознаки транспортно-експедиційних послуг з
перевезення транзитних вантажів. Тому висновки відповідача про те,
що позивачем здійснювались лише організаційні заходи, пов'язані з
наданням експедиційних послуг, обґрунтовано визнані помилковими.
Законом України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, а саме пп. 6.2.2 п. 6.2 ст. 6 визначено, що податок
за нульовою ставкою обчислюється щодо операцій з продажу робіт
(послуг), призначених для використання та споживання за межами
митної території України.
Відповідно до п. 11.15 ст. 11 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
до 01.01.2005 року зберігається
існуючий порядок сплати податку на додану вартість за операціями з
надання послуг, пов'язаних з перевезенням (переміщенням) пасажирів
та вантажів транзитом через територію і порти України.
Підпунктом "а" п. 1 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України
"Про податок на добавлену вартість" від 26.12.92 року N 14-92
( 14-92 ) (14-92)
зокрема передбачено, що від податку на добавлену
вартість звільняється експорт товарів (робіт, послуг), включаючи
послуги транспортування, навантаження, розвантаження,
перевантаження товарів, що експортуються, та транзит іноземних
вантажів, включаючи транзитні послуги, через територію України за
розрахунками у іноземній валюті, крім бартерних (товарообмінних)
операцій.
Таким чином, вірним є висновок судів про те, що оскільки
відповідно до Договору комісії на транспортно-експедиційне
обслуговування N 01/КЭ від 28.01.2003 року, актів здачі виконаних
послуг, позивачем надавалися транспортно-експедиційні послуги
нерезиденту з перевезення належних останньому транзитних вантажів,
а саме товару, призначеного для використання за межами митної
території України, то посилання відповідача на те, що на них не
поширюється норма, передбачена п. 11.15 ст. 11 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, є безпідставними.
За таких обставин, враховуючи, що відповідно до вимог чинного
законодавства України операції з надання комплексу
транспортно-експедиційних послуг, пов'язаних з перевезенням
(переміщенням) пасажирів та вантажів транзитом через територію
України, звільняються від оподаткування податком на додану
вартість, у відповідача не було підстав для донарахування
податкового зобов'язання в сумі 941608 грн., і, як наслідку,
зменшення бюджетного відшкодування на 1200742 грн. (таблиця 3 акта
перевірки т. 1 а. с. 8).
Тому колегія суддів звертає увагу на те, що помилковим є
зазначення в оспорюваних судових актах про правомірність
нарахування та сплати позивачем виконавцям за договорами (т. 2
а.с. 184-210) податку на додану вартість при виконанні договору
комісії на транспортно-експедиційне обслуговування N 01/КЭ від
28.01.2003 року, отже, про правомірність формування податкового
кредиту за цими договорами та заявлення бюджетного відшкодування у
зв'язку зі сплатою (в ціні придбання послуг у резидентів) суми
ПДВ, оскільки ці питання судами не досліджувались та не мають
відношення до предмета даного спору, яким є правомірність
застосування нульової ставки по ПДВ при наданні транспортних
послуг нерезиденту за серпень, вересень, жовтень 2003 року.
Враховуючи наведене, постанова Київського апеляційного
господарського суду є такою, що відповідає вимогам чинного
законодавства та фактичним обставинам справи, а касаційна скарга
не підлягає задоволенню, оскільки ґрунтується на довільному та
неправильному тлумаченні положень чинного законодавства.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 1 ч. 1 ст. 111-9,
ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ДПІ у Печерському районі м. Києва від
14.01.2005 N 369/9/10-009 року на постанову Київського
апеляційного господарського суду від 14.12.2004 року у справі
N 29/345 зашити без задоволення, а постанову Київського
апеляційного господарського суду від 14.12.2004 року у справі
N 29/345 - без змін.