ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.04.2005 Справа N 6/351
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 09.06.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Кривди Д.С., суддів: Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.,
розглянувши касаційну скаргу ДПІ у Шевченківському районі
м. Запоріжжя на постанову від 25.01.2005 Запорізького апеляційного
господарського суду та на рішення від 25.11.2004 у справі N 6/351
господарського суду Запорізької області за позовом ТОВ "Арт" до
ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя про визнання недійсним
податкового повідомлення-рішення (за участю представників сторін
від позивача: у засідання не прибули, від відповідача: у засідання
не прибули), В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 25.11.2004 господарського суду Запорізької
області (суддя Місюра Л.С.) задоволено позов ТОВ "Арт" до ДПІ у
Шевченківському районі м. Запоріжжя про визнання недійсним
податкового повідомлення-рішення від 08.07.2004 N 0001772302/0.
Рішення мотивовано тим, що в акті перевірки податкова
інспекція не вказала, які порушення було допущено позивачем і в
чому вони полягали, відповідач не зміг пояснити, яку норму Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
порушив
позивач. Крім того, Закон України "Про податок на додану вартість"
не передбачає відповідальність платника податків за діяння інших
платників, в тому числі підприємств, з якими позивач не мав
господарських правовідносин. Вказаний Закон не ставить в
залежність право на податковий кредит і відшкодування податку на
додану вартість з проведенням зустрічних перевірок.
Постановою від 25.01.2005 Запорізького апеляційного
господарського суду (колегія суддів у складі: Хуторний В.М. -
головуючий, Мірошниченко М.В., Кричмаржевський В.А.) рішення суду
першої інстанції залишено без змін.
Відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, в якій заявлені вимоги про скасування рішення
і постанови як таких, що прийняті з порушенням норм матеріального
права.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу вказує, що прийняте у
справі рішення суду є законним та обґрунтованим, оскільки
відповідачем не спростовується і не заперечується та обставина, що
включення позивачем до податкового кредиту сум сплачених податків
кореспондується з пп. 7.2.3-7.2.5 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.4.5 п. 7.4
ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, а будь-яких інших обмежень відносно права платника
на включення сум податку до податкового кредиту, крім обмежень,
вказаних в перелічених вище нормах, Законом України "Про податок
на додану вартість" не встановлено.
Ухвалою від 16.03.2005 Вищий господарський суд України
порушив касаційне провадження у справі.
Заслухавши суддю-доповідача Уліцького А.М., перевіривши
матеріали справи, Вищий господарський суд України вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідачем проведено позапланову документальну перевірку
позивача з питань підтвердження від'ємного значення по податку на
додану вартість за січень, лютий, квітень, травень, червень,
липень, серпень 2003 р., результати якої оформлені актом від
08.07.2004 N 109/23-2-30473405.
У висновках акта перевірки вказано, що позивач в порушення
п.п. 1.3, 1.8 ст. 1, пп. 7.2.3-7.2.5 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.4.5
п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
завищено суми бюджетного відшкодування в розмірі
29304 грн., в тому числі: у січні 2003 р. - на суму 982 грн.; у
лютому 2003 р. - на суму 4583 грн.; у квітні 2003 р. - на суму
2856 грн.; у травні 2003 р. - на суму 9432 грн.; у червні
2003 р. - на суму 1991,90 грн.; у липні 2003 р. - на
суму 3101,80 грн.; у серпні 2003 р. - на суму 6356,80 грн.
Відповідно до п. 2 акта перевірки суть порушення полягає в
тому, що сплата податку на додану вартість по ланцюгу від
виробника в бюджет не здійснена, а відповідно до п.п. 1.3, 1.8
ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
право на відшкодування податку на додану вартість
виникає лише при надлишковій сплаті податку, а не з самого факту
існування зобов'язань по сплаті податку на додану вартість в ціні
товару.
В акті перевірки відповідачем вчинено запис, що позивач,
включивши по вказаним вище господарським операціям до складу
податкового кредиту суми податку, порушив п. п. 1.3, 1.8 ст. 1,
пп. 7.2.3-7.2.5 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. При цьому
жодного доказу в підтвердження правомірності вчиненого у акті
перевірки запису суду відповідачем не надано.
Доводи відповідача в обґрунтування правомірності прийняття
спірного податкового повідомлення-рішення зводяться до того, що
Приватне підприємство "Медіа-Бест", яке реалізувало продукцію по
ланцюгу через ПП "Тібія" позивачу, з моменту реєстрації звітує про
відсутність фінансово-господарської діяльності.
На підставі акта перевірки відповідачем прийнято
податкове-повідомлення рішення від 08.07.2004 N 0001772302/0 про
зменшення суми бюджетного відшкодування на 29304 грн.
Позивач, вважаючи податкове повідомлення неправомірним,
звернувся з позовом до суду, посилаючись на наявність по спірних
операціях податкових накладних, які посвідчують правомірність
віднесення відповідних сум до податкового кредиту згідно з
пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Суди першої та апеляційної інстанцій, задовольняючи позов на
підставі наданих позивачем податкових накладних, дійшли висновку,
що відповідач видав оспорене податкове повідомлення-рішення з
порушенням вимог законодавства.
Відповідно до пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
суми податку на
додану вартість зараховуються до Державного бюджету України та
використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування
податку на додану вартість згідно з цим Законом. За умови повного
розрахунку щодо бюджетного відшкодування податку на додану
вартість з платником податку відповідно до цього Закону доходи,
які надходитимуть до Державного бюджету України від сплати податку
на додану вартість, використовуються у порядку, визначеному
бюджетним законодавством. У випадку коли сума бюджетних надходжень
від податку на додану вартість відповідного періоду не покриває
суму податків, що має бути відшкодована бюджетом, для такого
бюджетного відшкодування використовуються доходи з інших джерел,
які відповідно до законодавства зараховуються до Державного
бюджету України.
Відповідно до пп. 4.2.3 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
обов'язок доведення
того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у
випадках, визначених підпунктом 4.2.2 цього пункту, є помилковим,
покладається на платника податків, за винятком випадків,
визначених пунктом 4.3 цієї статті.
Позивач відповідними доказами не довів зарахування до
Державного бюджету України сплату податку на додану вартість по
операціях, зазначених у акті перевірки.
Проте віднесення до податкового кредиту позивачем здійснено
за вимогами пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, згідно з якими
податковий кредит звітного періоду складається із сум податків,
сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у
зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких
відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та
основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають
амортизації, та не дозволяється включення до податкового кредиту
будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими
накладними.
Дії позивача, який надав податкові накладні по спірних у
справі операціях, не можна визнати неправомірними, якщо ці
операції за умислом сторін, які їх здійснили, не суперечать
інтересам держави і не спрямовані на ухилення від сплати податків
та зборів, визначених законом.
Відповідач не довів обставин, які свідчать про недійсність
угод, укладених позивачем з контрагентами по цих операціях, а
ухилення від сплати податку ПП "Медіа-Бест" до встановлення цього
факту в судовому порядку не є підставою для застосування до
позивача фінансових санкцій та визначення сум завищеного
бюджетного відшкодування в податковому повідомленні-рішенні, яке
повинно відповідати підставам та умовам, визначеним у п. 6.1 ст. 6
Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
, відповідно до якого в разі коли сума податкового
зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до
статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику
податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для
такого нарахування, посилання на норму податкового закону,
відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок
податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового
платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх
наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про
наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки,
передбачені законом для оскарження нарахованого податкового
зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).
Відповідність спірного у справі податкового
повідомлення-рішення підставам та умовам закону відповідач не
довів, оскільки податкові зобов'язання позивача були відсутні, про
що свідчать податкові накладні, надані позивачем.
Зважаючи на викладене, судова колегія дійшла висновку про
відмову у задоволенні касаційної скарги та залишення без змін
постанови суду апеляційної інстанції.
Керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
25.01.2005 у справі N 6/351 залишити без змін, а касаційну скаргу
без задоволення.