ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.04.2005 Справа N 7-96-78.1
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 23.06.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді - Овечкіна В.Е.,
суддів: Чернова Є.В., Цвігун В.Л.
розглянув касаційну скаргу ВАТ "Західенерго", м. Львів
на постанову від 16.11.04 Львівського апеляційного
господарського суду
у справі N 7/96-78.1 господарського суду Волинської області
за позовом ВАТ "Західенерго", м. Львів
до
1. ТзОВ "Феміда-Інтер", м. Луцьк
2. Шацька районна державна адміністрація Волинської області
про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки
У справі взяли участь представники сторін:
позивача: Федорів С.С., Данай І.М., довір. у справі
відповідачів:
1. ТзОВ "Феміда-Інтер": Гаврілюк А.Ю., довір. від 22.02.05
N 22-02/05
2. Шацька районна державна адміністрація Волинської області:
не з'явилися
Рішенням господарського суду Волинської області від
03.08.2004 позовні вимоги про визнання недійсним договору оренди
земельної ділянки від 04.07.2002, укладеного між Шацькою
райдержадміністрацією та ТОВ фірма "Феміда-Інтер" залишені без
задоволення з тих підстав, що договір відповідає вимогам чинного
земельного законодавства (суддя М. Шум).
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
16.11.2004 рішення місцевого суду залишено без змін з тих же
підстав (колегія суддів: В. Онишкевич, П. Скрутовський, М. Слука).
ЗАТ "Західенерго" в поданій касаційній скарзі просить
скасувати прийняті у справі рішення та постанову та задовольнити
позов, посилаючись на те, що апеляційним господарським судом
неправильно застосовані норми ст.ст. 224 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
та
334, 759, 792 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ст. 13 Закону України "Про
оренду землі" ( 161-14 ) (161-14)
. Судом не застосовано ч. 4 ст. 120
Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
(2001 р.), ч. 1 ст. 377 та
ст. 215 ЦК України.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет
надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної
оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм
процесуального права, згідно з вимогами ст. 111-5 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів дійшла
висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Відповідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у касаційному порядку судові
рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних
обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій
норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не
має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не
були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
Суди попередніх інстанцій встановили наступне.
На аукціоні 24.05.2002 РВ ФДМУ у Волинській області та ТзОВ
"Феміда-Інтер" було укладено договір купівлі-продажу цілісного
майнового комплексу бази відпочинку "Енергетик", що перебувала на
балансі ДАЕК "Волиньобленерго", що знаходиться на земельній
ділянці переданої ДАЕК "Волиньобленерго" згідно Державного акту на
право постійного користування. Майно було передане покупцю по акту
передачі 12.06.2002.
12.06.2002 Шацька райдержадміністрація Волинської області
прийняла розпорядження N 96 "Про вилучення з постійного
користування та передачу в оренду земельної ділянки". Вилучена
земельна ділянка була передана в оренду на 49 років ТзОВ
"Феміда-Інтер" на підставі договору від 04.07.2002.
Розпорядження райдержадміністрації N 96 від 12.06.2002 ніким
не оскаржувалось.
Позивач не надав доказів користування спірною земельною
ділянкою на правах оренди.
З огляду на встановлені обставини суди попередніх інстанцій
дійшли обгрунтованого висновку, що з моменту передачі бази
відпочинку відповідач - 1 у даній справі набув право власності на
об'єкт, розташований на спірній земельній ділянці. З врахуванням
того, що договір купівлі-продажу майна та розпорядження
райдержадміністрації N 96 від 12.06.2002 ніким не оскаржувалось,
райдержадміністрація правомірно передала спірну земельну ділянку,
на якій розташована база відпочинку, в оренду покупцю бази.
Попередні судові інстанції встановили також, що спірний договір
оренди землі має всі істотні умови договору оренди і державну
реєстрацію у Шацькому райвідділі земельних ресурсів в книзі
реєстрації договорів оренди N 5 від 08.04.2003.
На підставі викладеного, колегія суддів не приймає до уваги
доводи позивача про те, що на спірній земельній ділянці
розташовані дві будівлі, що належать йому на праві власності.
Даний спір виник відносно договору оренди землі, а не прав
власності на будівлі. Суди попередніх інстанцій правильно вказали,
що оскільки відповідач - 1 користується спірною земельною ділянкою
на законних підставах, тобто на підставі розпорядження Шацької
райдержадміністрації N 96 від 12.06.2002 та укладеного на його
підставі договору оренди землі, не вбачається підстав для визнання
договору оренди недійсним.
Доводи позивача про те, що апеляційний суд позбавив його
передбаченого Конституцією України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
права на судовий
захист, касаційна інстанція вважає безпідставними. Позивач не
позбавлений права в установленому порядку оскаржити розпорядження
райдержадміністрації щодо розміру вилученої земельної ділянки та в
окремому судовому порядку довести своє право власності на дві
будівлі і, відповідно, право на частину земельної ділянки.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що спір між
сторонами розглянутий відповідно встановленим обставинам справи і
наданим доказам правильно, підстави для скасування прийнятих
рішення та постанови відсутні.
Керуючись ст.ст. 111 - 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ЗАТ "Західенерго" залишити без задоволення,
а постанову Львівського апеляційного господарського суду від
16.11.2004 у справі N 7/96-78.1 без змін.