ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.04.2005 Справа N 8/484
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 23.06.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С. - головуючого, Бур'янової С.С., Костенко Т.Ф.
розглянувши матеріали касаційної скарги Сумської МДПІ
на постанову Харківського апеляційного господарського суду
від 21.09.2004
у справі господарського суду Сумської області
за позовом Сумського дорожньо-експлуатаційного державного
підприємства
до Сумської МДПІ
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: Коноз О.М. - директор;
Авдєєв Є.М. - дов. б/н від 17.02.2005
від відповідача: Кравченко Г.П. - дов. N 253-К/9/10-с від
08.02.2005
Коваленко Л.М. - дов. N 94-К/9/10с від
06.01.2005
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 27.07.2004 господарського суду Сумської області
відмовлено в задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсними
повідомлень-рішень N 0000722310/0 від 23.06.2003 та N 0000742310/0
від 23.06.2002 про застосування та стягнення сум штрафних санкцій,
донарахованих сум податків, зборів (обов'язкових платежів) та пені
за порушення податкового законодавства з тих підстав, що згідно
ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на
які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, але
позивач не надав суду належних доказів, які б об'єктивно і у
визначеному законом порядку, підтвердили його позицію.
Постановою від 21.09.2004 Харківського апеляційного
господарського суду рішення від 27.07.2004 господарського суду
Сумської області скасовано і прийнято нове рішення.
Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Сумської
МДПІ від 23.06.2004 за N 0000722310/0 в частині суми податкового
зобов'язання в розмірі 462829,62 грн., в тому числі 240100 грн.
основного платежу та 222729,62 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
В частині донарахування податку на прибуток на суму 17370 грн.
рішення залишено без змін.
Визнано частково недійсним повідомлення-рішення від
23.06.2003 за N 0000742310/0 про завищення штрафних (фінансових)
санкцій на суму 40074 грн.
Постанова мотивована тим, що судом першої інстанції
неправильно застосовано норми матеріального права в частині
визначення дати збільшення валового доходу підприємства за
правилом "першої події" - підпункту 11.3.1 п. 11.3 статті 11
Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
без будь-якого правового обґрунтування не
застосування до спірних правовідносин підпункту 11.3.5 п. 11.3
статті 11 цього Закону за "касовим методом".
Не погоджуючись з постановою Харківського апеляційного
господарського суду, Сумська МДПІ звернулася з касаційною скаргою
до Вищого господарського суду України і просить її скасувати,
мотивуючи тим, що судом невірно застосовані норми матеріального та
процесуального права, зокрема: п.п. 11.3.5 п. 11.3 ст. 11 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
;
п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
; ст. 47 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить
необхідним касаційну скаргу задовольнити.
Предметом даного спору є податкові повідомлення-рішення
Сумської МДПІ N 0000722310/0 від 23.06.2003 та N 0000742310/0 від
23.06.2002 про застосування і стягнення сум штрафних (фінансових)
санкцій, донарахованих сум податків, зборів (обов'язкових
платежів) та пені за порушення податкового та іншого
законодавства, за період з 01.04.2001 по 18.08.2002, якими було
донараховано позивачу податок на додану вартість в розмірі
84786 грн., з них 29808 грн. - основний борг, 54978 грн. - штрафні
санкції та податок на прибуток в розмірі 480200 грн., з них:
240100 грн. - основний борг, 240100 - штрафні санкції.
Господарським судом встановлено, що підприємством не включено
до складу валового доходу та книгу реалізації товарів (робіт,
послуг) 92,7 тис. грн. за виконані роботи Адміністрації ОАД, що
підтверджується первинними бухгалтерськими документами: рахунком
N 148 від 18.06.2001, довідкою про вартість виконаних підрядних
робіт та витрат за червень 2001; підприємством у II кв. 2001 року
було завищено скоригований валовий дохід на суму 97,7 тис. грн.,
що також підтверджується первинними бухгалтерськими та податковими
документами. Підприємством частково не включено до складу валового
доходу вартість реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг)
за III кв. 2001 року, в II кв. 2002 року зайво включено до
скоригованого валового доходу 66900 грн., що не підтверджується
первинними документами, не включено до складу валових витрат
в II кв. 2001 року витрати на паливо-мастильні матеріали, витрати
пов'язані зі стоянкою та паркуванням легкових автомобілів, що є
порушенням п.п. 5.4.10 п. 5.4 ст. 5 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Пунктом 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
встановлено, що валовий дохід -
загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності,
отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій,
матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її
континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні,
так і за її межами.
Позивачем в II кв. 2001 року зменшено валові витрати на
суму 6000 грн., в порушення п. 5.9 ст. 5 вищевказаного Закону
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, який передбачає, що платник податку веде облік
приросту (убутку) балансової вартості покупних товарів (крім
активів, що підлягають амортизації, цінних паперів та
деривативів), матеріалів, сировини, комплектуючих виробів та
напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві та
залишках готової продукції. У разі коли балансова вартість таких
запасів на кінець звітного кварталу перевищує їх балансову
вартість на початок того ж звітного кварталу, різниця
вираховується із суми валових витрат податку у такому звітному
кварталі.
Відповідно п.п. 5.6.1 п. 5.6 ст. 5 вищевказаного Закону
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, до складу валових витрат платника податку
відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають
у трудових відносинах з такими платниками податку, які включають
витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших
видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді
премій, заохочень відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг),
витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання
робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру,
будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі,
встановлені за домовленістю сторін, однак позивачем не в повному
обсязі було віднесено до складу валових витрат витрати з оплати
праці та відрахування до фондів соціального страхування у
сумі 8,4 тис. грн.
Судом також встановлено, що позивач відніс до валових витрат
суму 48447 грн. 88 коп., що не підтверджується первинними
бухгалтерськими документами.
Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
встановлено, що
до валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених
(нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою,
організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт,
послуг) і охороною праці, але позивачем не включено до складу
валових витрат витрати на відрядження, розрахунково-касове
обслуговування, що повністю підтверджується матеріалами перевірки
та первинними бухгалтерськими документами.
Сумським дорожньо-експлуатаційним державним підприємством
включено до податкового кредиту ПДВ паливо-мастильних матеріалів,
використаних легковим автотранспортом в сумі 5129 грн. за 2001 та
533 грн. за 2002 рік, але згідно п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у разі коли платник
податку придбає товари (роботи, послуги), вартість яких не
відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не
підлягає амортизації, податки, що сплачені у зв'язку з таким
придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до
складу податкового кредиту не включаються.
В порушення п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
позивачем в червні
2002 року занижено податкове зобов'язання на суму 80243,00 грн.,
зокрема: в податковій декларації за червень 2002 року Сумським ДЕП
задекларовані податкові зобов'язання на суму 50262 грн., згідно
реєстрів бухгалтерського та податкового обліку, наведених в
додатках до акту перевірки, сума ПДВ склала 130505 грн.
В липні 2002 року в декларації з ПДВ сума податкового
зобов'язання зазначена 230312 грн., а згідно первинного
бухгалтерського та податкового обліку податкове зобов'язання
становить 99139 грн., що підтверджується реєстрами податкових
накладних, відображених в книзі реалізації товарів (робіт,
послуг). В результаті підприємством завищено податкове
зобов'язання на суму 131073,00 грн.
Порядок, підстави та розміри штрафних санкцій визначені в
ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
N 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
від 21.12.2000.
Відповідно до п.п. "б" п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 зазначеного
Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
контролюючий орган зобов'язаний самостійно
визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі,
якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника
податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових
зобов'язань, заявлених у деклараціях.
Згідно п.п.17.1.3 п. 17.1 ст. 17 вищевказаного Закону
( 2181-14 ) (2181-14)
, у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує
суму податкового зобов'язання платника податків за підставами,
викладеними у підпункті "б" п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 цього Закону,
такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 10%
від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за
кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, але
не більше 50% такої суми та не менше 10 неоподаткованих мінімумів
доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від
кількості податкових періодів, що минули.
В матеріалах справи міститься висновок судово-економічної
експертизи N 197 від 30.04.2004 Сумського відділення Харківського
науково-дослідного інституту судових експертиз ім. заслуженого
професора М.С. Бокаріуса за підписом експерта Панченко Н.І.
Однак, господарський суд не прийняв його як доказ в
обґрунтування позиції позивача, оскільки він носить не конкретний
бездоказовий характер.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що
господарським судам дана правильна юридична оцінка обставинам
справи, тому судове рішення відповідає чинному законодавству
України та обставинам справи і підстав для його скасування немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 111-5, п. 1
ст.ст. 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити.
Постанову від 21.09.2004 Харківського апеляційного
господарського суду зі справи N 8/484 скасувати.
Рішення від 27.07.2004 господарського суду Сумської області з
даної справи залишити без змін.