ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.04.2005 Справа N А-42/391-04
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 19.05.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя Першиков Є.В.
судді Савенко Г.В., Ходаківська І.П.
розглянувши касаційні скарги Державної податкової інспекції у
Комінтернівському районі м. Харкова
на постанову від 12.01.2005 р. Харківського апеляційного
господарського суду
у справі N А-42/391-04 господарського суду Харківської
області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
"Еллада-2002"
до ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова Відділення
Державного казначейства у Комінтернівському районі м. Харкова
про Визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та
стягнення бюджетного відшкодування
За участю представників сторін:
позивача - Галецький І.М., за довіреністю
відповідача - Чеховський Д.Ю., за довіреністю
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Харківської області від
09.11.2004 р. по справі N А-42/391-04, яке залишено без змін
постановою від 12.01.2005 р. Харківського апеляційного
господарського суду, позовні вимоги задоволені у повному обсязі.
Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у
Комінтернівському районі м. Харкова N 0002082310/0 від
21.07.2004 р. Відшкодовано з державного бюджету на користь
позивача 4174878,09 грн. бюджетної заборгованості з ПДВ за
січень-березень 2004 р.
Перший відповідач, ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова,
не погодився із судовими рішеннями звернувся з касаційною скаргою,
в якій просить скасувати постанову від 12.01.2005 р. Харківського
апеляційного господарського суду та рішення господарського суду
Харківської області від 09.11.2004 р. по справі N А-42/391-04, та
прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги,
проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи
правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних обставин.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до оскарженого
податкового повідомлення-рішення N 0002082310/0 від 21.07.2004 р.
позивачу згідно з пп. "б" пп. 4.2.2 ст. 4 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
на підставі акту
документальної перевірки N 455/23-204 від 21.07.2004 р. відповідно
до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
виявлено завищення суми бюджетного
відшкодування з ПДВ за січень 2004 р. в сумі 959811,66 грн., за
лютий 2004 р. в сумі 2167800,50 грн., за березень 2004 р. в сумі
1551571,75 грн.
Підставою прийняття оскарженого податкового
повідомлення-рішення є реалізація позивачем придбаних товарів за
цінами нижчими ніж їх покупна вартість і встановлення об'єкту
оподаткування від ціни реалізації, що призвело до виникнення
від'ємного значення ПДВ та заниження податку на прибуток. Отже,
1-й відповідач зменшив позивачу валові витрати на різницю між
сумою вартості придбаних товарів і сумою вартості реалізації цих
же товарів та зменшив суму по відшкодуванню ПДВ на 4679183,91 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ обґрунтовує своє
рішення тим, що згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
валовими
витратами виробництва та обігу визначаються суми будь-яких витрат
платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній
формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт,
послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку
для їх подальшого використання у власній господарській діяльності,
а відповідно до п. 1.32 ст. 1 вказаного Закону господарська
діяльність визначена як будь-яка діяльність особи, направлена на
отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній
формах. Отже, 1-й відповідач дійшов висновку, що у податковому
обліку до витрат, пов'язаних із здійсненням власної господарської
діяльності, відносяться лише ті витрати, які платником податку
використані (направлені) з метою отримання доходу.
До того ж ДПІ посилається на те, що згідно з пп. 7.4.1 ст. 7
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податковий кредит звітного періоду складається лише із сум
податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному
періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість
яких відносить до складу валових витрат виробництва.
У зв'язку з вищенаведеним, податковим органом зменшено
позивачу валові витрати на різницю між сумою вартості придбаних
товарів і сумою вартості реалізації цих же товарів та зменшив суму
по відшкодуванню ПДВ на 4679183,91 грн.
Визнаючи недійсним спірне податкове повідомлення рішення
попередні судові інстанції виходили з того, що згідно ч. 1 ст. 23
Закону України "Про підприємства в Україні" ( 887-12 ) (887-12)
,
підприємство встановлює ціни самостійно або на договірній основі,
тому позивач мав право самостійно встановлювати будь-які ціни на
продукцію, що реалізує. Згідно з п. 5.1. ст. 5 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
валові витрати
виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у
грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як
компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються
(виготовляються) таким платником податку для їх подальшого
використання у власній господарській діяльності. На думку
місцевого та апеляційного судів, ДПІ не обґрунтовано нормативно та
не доведено документально, що зменшення до відшкодування суми ПДВ
відповідає податковому законодавству.
Проте, із такими висновками погодитись не можна з наступних
підстав. Пунктом 1.32 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
визначено господарську діяльність як
будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в
грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, коли
безпосередня участь цієї особи в організації такої діяльності є
регулярною, постійною та суттєвою.
Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
передбачено, що валові витрати
виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких
витрат платника податку в грошовій, матеріальній або
нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості
товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким
платником податку для їх подальшого використання у власній
господарській діяльності.
Згідно з актом документальної перевірки N 455/23-204 від
21.07.2004 р. та пояснень представника податкового органу
Товариство з обмеженою відповідальністю "Еллада-2002" реалізувало
придбаний товар або в той же день або через незначний строк за
ціною, нижчою ціни придбання, і при цьому віднесла до податкового
кредиту суму податку на додану вартість у зв'язку з придбанням
зазначеної продукції, що призвело до завищення суми по
відшкодуванню ПДВ на 4679183,91 грн.
Колегія суддів зазначає, що здійснення збиткових операцій з
придбання продукції за значно вищою ціною не для подальшого
використання у власній господарській діяльності, виключає право
такого платника податку відносити надлишкові витрати з придбання
товарів до валових витрат виробництва. Також попередніми судовими
інстанціями не була з'ясована обставина, яка відображена в акті
перевірки від 21.07.2004, а саме: ПП "Еллада-2002" у січні-березні
2004 року до складу податкового кредиту, відображеного у
рядку 10.1 декларації по ПДВ, віднесло суми ПДВ по придбаним
товарно-матеріальним цінностям, сплата за які не проводилась, або
надавались векселя.
Відповідно до п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у разі, коли платник
придбає товари, роботи, послуги, вартість яких не відноситься до
складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає
амортизації, податки, сплачені у зв'язку з таким придбанням,
відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу
податкового кредиту не включаються.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду
справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні
суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того
чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова
у справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий
розгляд до місцевого господарського суду.
Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти
до уваги викладене в цій постанові, вжити всі передбачені законом
засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення
обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від
встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити
спір.
Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в судовому засіданні за згодою сторони
оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Комінтернівському районі м. Харкова задовольнити частково.
Постанову від 12.01.2005 р. Харківського апеляційного
господарського суду та рішення господарського суду Харківської
області від 09.11.2004 р. по справі N А-42/391-04 скасувати.
Справу N А-42/391-04 направити на новий розгляд до
господарського суду Харківської області.