ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.04.2005 Справа N 14/270
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 12.05.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
<...>, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну
скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи
Г.Л.В., м. Мелітополь на постанову від 11.01.2005 Запорізького
апеляційного господарського суду у справі господарського суду
N 14/270 Запорізької області за позовом Закритого акціонерного
товариства "Торговий центр", м. Мелітополь до Суб'єкта
підприємницької діяльності - фізичної особи Г.Л.В., м. Мелітополь
про усунення перешкод в користуванні майном за участю
представників сторін: від позивача - Ремезова А.В.,
Бобришева Л.М., від відповідача - Савлук О.О. В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Запорізької області від
21.10.2004, яке залишено без змін постановою Запорізького
апеляційного господарського суду від 11.01.2005, задоволено позов
Закритого акціонерного товариства "Торговий центр" до Суб'єкта
підприємницької діяльності - фізичної особи Г.Л.В. про усунення
перешкод в користуванні приміщенням, розташованим <...>, шляхом
звільнення вказаного приміщення. Зобов'язано відповідача звільнити
займану ним площу <...> на користь позивача. Стягнуто з
відповідача на корить позивача судові витрати.
Суд мотивував своє рішення тим, що відповідно до ст. 26
Закону України "Про оренду державного та комунального майна"
( 2269-12 ) (2269-12)
договір оренди припиняється в разі закінчення строку,
на який його було укладено.
Строк дії договору суборенди N 30 закінчено з 23.04.2004 р.,
оскільки відповідач письмово був повідомлений про припинення
договору у зв'язку із закінченням строку його дії і про небажання
позивача продовжувати дію договору суборенди.
Згідно до ст. 27 вище вказаного Закону ( 2269-12 ) (2269-12)
в разі
закінчення строку дії договору орендар зобов'язаний повернути
орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, визначених в договорі
оренди.
Оскаржуючи постанову апеляційного суду та рішення
господарського суду скаржник просить їх скасувати і відмовити в
задоволенні позовних вимог позивача, посилаючись на те, що після
закінчення строку дії договору, на протязі одного місяця ні одна
із сторін не надала заяву про розірвання договору суборенди, а
тому договір відповідно до вимог ст. 764 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
та
ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального
майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
продовжено на той строк та на тих же умовах.
Крім того, зазначає скаржник, заборгованість за договором
суборенди відсутня.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про оренду державного та
комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
скаржник має право на першочергову
суборенду.
Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну
оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та її повноту,
колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню
з наступних підстав.
Між Закритим акціонерним товариством "Торговий центр"
(Орендар) та Приватним підприємцем Г.Л.В. (Суборендар) 01.09.2003
укладено договір суборенди нерухомого майна N 30, відповідно до
умов якого орендар передає, а суборендар приймає в строкове платне
володіння та користування частину площі, всього <...> в універмазі
за адресою: <...>.
Строк дії договору до 23.04.2004 року.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач
листом від 09.04.2004 та повторно листом від 17.05.2004 попередив
відповідача про припинення договору суборенди N 30 від 01.09.2003
і звільнення займаного приміщення, що підтверджується відповідними
доказами.
Відповідно до ст. 26 Закону України "Про оренду державного та
комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
договір оренди припиняється в разі
закінчення строку, на який його було укладено.
У разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії
орендар зобов'язаний повернути орендодавцю об'єкт оренди на
умовах, зазначених у договорі оренди (ст. 27 вище вказаного
Закону ( 2269-12 ) (2269-12)
, п. 4.4 Договору).
Суди дійшли обґрунтованого висновку, що строк дії договору
закінчився, позивач повідомив відповідача належним чином про
закінчення строку дії договору та звернувся до нього з вимогою про
звільнення приміщення, але відповідач в порушення вимог чинного
законодавства та умов договору приміщення не звільнив.
Посилання скаржника на те, що він не отримував від позивача
ніяких повідомлень про розірвання договору суборенди, до уваги не
приймається, оскільки матеріали справи містять належні докази
відправлення відповідачу зазначених повідомлень (а.с. 19 та 21).
Крім того, повідомлення направлялися на адресу, яка вказана в
договорі суборенди, апеляційній та касаційній скарзі.
За таких обставин, суд першої та апеляційної інстанції при
винесенні оскаржуваних рішень повно і всебічно з'ясували фактичні
обставини справи, дослідили та надали оцінку як доводам позивача,
так і запереченням відповідача.
Посилання скаржника в касаційній скарзі на порушення
господарським судом інших норм матеріального права також не
знайшли свого підтвердження.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновку суду.
З огляду на викладене, Вищий господарський суд України вважає
юридичну оцінку, дану судом апеляційної інстанції обставинам
справи такою, що ґрунтується на матеріалах справи та чинному
законодавстві і підстав для задоволення касаційної скарги, не
вбачає.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-9, 111-10 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову
Запорізького апеляційного господарського суду від 11.01.2005 у
справі N 14/270 без змін.