ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.04.2005 Справа N 23/38
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 26.05.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі: суддя
Селіваненко В.П. - головуючий, судді Джунь В.В. і Львов Б.Ю.,
розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою
відповідальністю "Хімпромбуд", м. Сєверодонецьк Луганської
області, на постанову Луганського апеляційного господарського суду
від 26.01.2005 зі справи N 23/38 за позовом прокурора міста
Сєверодонецька в інтересах держави в особі відділення виконавчої
дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на
виробництві та професійних захворювань України в місті
Сєверодонецьку Луганської області (далі - Відділення),
м. Сєверодонецьк Луганської області, до товариства з обмеженою
відповідальністю "Хімпромбуд" (далі - ТОВ "Хімпромбуд") про
стягнення 44050,23 грн., за участю представників: позивача -
Горбулінської Д.А., відповідача - не з'явився, прокурора - не
з'явився, В С Т А Н О В И В:
Прокурор міста Сєверодонецька звернувся до господарського
суду Луганської області з позовом в інтересах держави в особі
Відділення про стягнення з ТОВ "Хімпромбуд" здійснених позивачем
страхових виплат у сумі 44050,23 грн. та про зобов'язання
відповідача здійснювати погашення заборгованості за поточними
щомісячними страховими виплатами особам, які мають на них право
згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне
соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та
професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"
від 23.09.99 N 1105-XIV ( 1105-14 ) (1105-14)
(далі - Закон N 1105).
Рішенням названого суду від 01.10.2004 (суддя Андреєва М.Л.)
відповідно до пункту 4 частини першої статті 80 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі - ГПК України) в
зв'язку з відмовою прокурора припинено провадження у справі в
частині позову щодо зобов'язання відповідача здійснювати погашення
заборгованості за поточними щомісячними страховими виплатами; у
задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Прийняте місцевим судом рішення мотивовано посиланням на те,
що взаємовідносини сторін у справі регулюються не Цивільним
кодексом України ( 435-15 ) (435-15)
(далі - ЦК України), а законодавством
із загальнообов'язкового державного соціального страхування від
нещасного випадку на виробництві, відповідно до якого відповідач
як страхувальник сплачує страхові внески та заборгованості за ними
не має, внаслідок чого вимога про відшкодування витрат суперечить
Закону N 1105 ( 1105-14 ) (1105-14)
.
Постановою Луганського апеляційного господарського суду від
26.01.2005 (колегія суддів у складі: Парамонова Т.Ф. - головуючий
суддя, судді Медуниця О.Є., Семендяєва І.В.) рішення
господарського суду Луганської області скасовано в частині відмови
в задоволенні позову та з відповідача на користь Відділення
стягнуто 44050,23 грн.; в іншій частині рішення суду залишено без
змін.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано заподіянням
працівником ТОВ "Хімпромбуд" під час виконання трудових обов'язків
шкоди працівникові іншого підприємства (особі, застрахованій
відповідно до Закону N 1105 ( 1105-14 ) (1105-14)
), що призвело до здійснення
Відділенням страхових виплат у сумі 44050,23 грн., які має
відшкодувати відповідач.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України
ТОВ "Хімпромбуд" просить постанову апеляційного суду зі справи
скасувати внаслідок її прийняття з порушенням норм матеріального і
процесуального права, а рішення господарського суду Луганської
області від 01.10.2004 залишити в силі. Своє прохання скаржник
мотивує посиланням на те, що він є платником страхових внесків
відповідно до Закону N 1105 ( 1105-14 ) (1105-14)
і заборгованості зі сплати
внесків не має; чинне законодавство не передбачає подальшого
відшкодування Фонду соціального страхування від нещасних випадків
на виробництві та професійних захворювань України понесених ним
витрат; апеляційний суд безпідставно застосував до спірних
правовідносин статті 993, 999 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
; з боку
відповідальних працівників підприємства, де працювала постраждала
особа, мало місце порушення законодавства про охорону праці, що
суд апеляційної інстанції залишив поза увагою; працівник ТОВ
"Хімпромбуд" під час вчинення протиправних дій трудових обов'язків
не виконував.
Відзиви на касаційну скаргу не надходили.
Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
належним чином повідомлено про час і місце
розгляду касаційної скарги.
Перевіривши повноту встановлення судами першої та апеляційної
інстанцій обставин справи та правильність застосування ними норм
матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення
представника позивача, Вищий господарський суд України дійшов
висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги
з урахуванням такого.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що:
- Сєверодонецьке державне виробниче підприємство "Об'єднання
"Азот" на виконання підрядних робіт з капітального та поточного
ремонту будівель та споруд уклало договір від 15.01.2002 N 7-арх з
підрядником ВАТ "Сєверодонецький Хімремонт", яке, в свою чергу,
уклало з ТОВ "Хімпромбуд" договір субпідряду від 10.01.2001 N 1 на
виконання ремонтно-будівельних робіт на території Сєверодонецького
державного виробничого підприємства "Об'єднання "Азот";
- 20.09.2002 під час виконання працівниками відповідача робіт
з ремонту крівлі стався нещасний випадок, внаслідок якого загинув
працівник Сєверодонецького державного виробничого підприємства
"Об'єднання "Азот" Орлянський К.А.;
- вироком Сєверодонецького місцевого суду від 25.03.2003
встановлено, що смерть Орлянського К.А. безпосередньо настала в
результаті необережних дій робітника відповідача Донькіна Є.С.,
який, виконуючи роботи з прибирання води, скинув з крівлі цеглину,
яка впала на голову Орлянському К.А.;
- знаходження працівника відповідача Донькіна Є.С. на
території Сєверодонецького державного виробничого підприємства
"Об'єднання "Азот" та виконання ним дій з прибирання крівлі
обумовлені виконанням ним своїх трудових обов'язків та наявністю
договірних відносин між Сєверодонецьким державним виробничим
підприємством "Об'єднання "Азот", підрядником та відповідачем;
- відповідно до статей 2, 6 Закону N 1105 ( 1105-14 ) (1105-14)
потерпілий Орлянський К.А. є застрахованою особою;
- згідно із статтею 33 Закону N 1105 ( 1105-14 ) (1105-14)
членам сім'ї
загиблого Орлянського К.А. Відділенням за період з вересня
2002 року по 10.06.2004 здійснено страхові виплати в сумі
44050,23 грн.
Причиною даного спору є питання про те, чи має відповідач
відшкодовувати витрати Відділення, які виникли внаслідок
здійснення останнім страхових виплат відповідно до Закону N 1105
( 1105-14 ) (1105-14)
.
Принципи та загальні правові, фінансові та організаційні
засади загальнообов'язкового державного соціального страхування
громадян в України визначені Основами законодавства України про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування ( 16/98-ВР ) (16/98-ВР)
(далі - Основи).
Відповідно до статті 21 Основ ( 16/98-ВР ) (16/98-ВР)
внески на
загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного
випадку на виробництві та професійних захворювань сплачує виключно
роботодавець. Розмір внесків встановлюється у відсотках до сум
фактичних витрат на оплату праці та інших виплат найманим
працівникам, які підлягають обкладенню прибутковим податком з
громадян.
Статтею 11 Основ ( 16/98-ВР ) (16/98-ВР)
та статтею 13 Закону N 1105
( 1105-14 ) (1105-14)
визначено, що страховий ризик - це обставини,
внаслідок яких може статися страховий випадок, а страховим
випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне
захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену
фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14
Закону N 1105, з настанням яких виникає право застрахованої особи
на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.
Згідно із статтею 2 Закону N 1105 ( 1105-14 ) (1105-14)
дія цього
Закону поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового
договору.
Статтею 6 Закону N 1105 ( 1105-14 ) (1105-14)
встановлено, що
суб'єктами страхування від нещасного випадку є застраховані
громадяни, а в окремих випадках - члени їх сімей та інші особи,
страхувальники та страховик. Застрахованою є фізична особа, на
користь якої здійснюється страхування (працівник).
Страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках -
застраховані особи. Страховик - Фонд соціального страхування від
нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань
України (далі - Фонд).
З огляду на наведене апеляційний господарський суд дійшов
обґрунтованого висновку про те, що дія Закону N 1105 ( 1105-14 ) (1105-14)
в
даному випадку поширюється лише на відносини між Фондом та
Сєверодонецьким державним виробничим підприємством "Об'єднання
"Азот", тоді як взаємовідносини Відділення і ТОВ "Хімпромбуд"
регулюються цивільним законодавством та знаходяться поза сферою
дії Закону N 1105, як і відносини відповідача з потерпілим
Орлянським К.А., який не був працівником цього підприємства.
Внаслідок викладеного суд апеляційної інстанції правомірно
відхилив посилання відповідача на належну сплату ним (як
страхувальником) страхових внесків до Фонду та відсутність у
Законі N 1105 ( 1105-14 ) (1105-14)
підстав для відшкодування Відділенню
здійснених ним страхових виплат.
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями
чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або
юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або
юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її
завдала.
При цьому під шкодою слід розуміти зменшення або втрату
(загибель) певного особистого чи майнового блага.
Оскільки Відділенням за рахунок коштів Фонду проведено
страхові виплати в сумі 44050,23 грн., що знаходиться в
безпосередньому причинному зв'язку з діями особи (працівника
відповідача), правовідносини з якою не охоплюються сферою
загальнообов'язкового державного соціального страхування від
нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, то
витрачені позивачем кошти є для нього шкодою в розумінні
статті 1166 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Частиною першою статті 1191 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою
особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у
розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не
встановлений законом.
Згідно із частиною першою статті 1172 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім
працівником під час виконання ним своїх трудових (службових)
обов'язків.
Факт виконання працівником відповідача Донькіним Є.С. під час
заподіяння травми Орлянському К.А. трудових обов'язків
встановлений судом апеляційної інстанції, і з урахуванням
визначених частиною другою статті 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
меж повноважень касаційної інстанції не може бути нею відхилений.
Посилання скаржника на порушення законодавства про охорону
праці відповідальними працівниками підприємства, де працював
постраждалий Орлянський К.А., не спростовує того факту, що
загибель потерпілого перебуває у безпосередньому причинному
зв'язку з протиправними необережними діями працівника відповідача
громадянина Донькіна Є.С., а тому й не може бути підставою для
задоволення касаційної скарги.
Отже, Луганський апеляційний господарський суд на підставі
встановлених ним обставин справи дійшов обґрунтованого висновку
щодо необхідності задоволення позовних вимог про стягнення з
відповідача на відшкодування заподіяної шкоди 44050,23 грн.
Хоча апеляційний господарський суд й зазначив помилково в
постанові про поширення на правовідносини з соціального
страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних
захворювань (сфера відносин між загиблим та його роботодавцем),
які за своїм змістом не є цивільно-правовими, дії глави 67
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
(статті 993, 999), але це не призвело до
прийняття ним неправильного рішення по суті спору, внаслідок чого
наведене не може бути підставою для скасування постанови
апеляційного суду зі справи.
Таким чином, Вищий господарський суд України дійшов висновку
про те, що рішення апеляційного господарського суду зі справи
відповідає встановленим попередніми судовими інстанціями
обставинам справи, прийнято з дотриманням норм матеріального та
процесуального права і передбачені законом підстави для його
скасування відсутні.
Керуючись статтями 111-7, 111-9 - 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Постанову Луганського апеляційного господарського суду від
26.01.2005 зі справи N 23/38 залишити без змін, а касаційну скаргу
товариства з обмеженою відповідальністю "Хімпромбуд" - без
задоволення.