ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.04.2005 Справа N А-03/30-04
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 09.06.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - Овечкіна В.Е.,
суддів: Чернова Є.В., Цвігун В.Л.
за участю представників сторін:
позивача - Сайко Г.А., Коваленко М.О.,
відповідача - Верещак М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
ДПІ у Київському районі м. Харкова
на постанову від 14.12.2004 Харківського апеляційного
господарського суду
у справі N А-03/30-04
за позовом Повного товариства "Ломбард "Криниця"
до ДПІ у Київському районі м. Харкова
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від
15.10.2003 N 0000202350/2
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Харківської області від
14.10.2004 у позові відмовлено у зв'язку з необгрунтованістю
оспорюваного повідомлення-рішення.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
14.12.2004 рішення залишено без змін з тих же підстав.
ДПІ у Київському районі м. Харкова у поданій касаційній
скарзі просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове
рішення про відмову у позові, посилаючись на порушення позивачем
п. 5.9 ст. 5 та п. 8.1.4 ст. 8 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
шляхом включення до складу
валових витрат звітного періоду витрат платника податків на
придбання пізніше проданих основних невиробничих фондів, які не
використовувалися у господарській діяльності, та шляхом їх
неврахування у 1 кварталі 2002 року як приросту балансової
вартості запасів.
Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на
предмет правильності їх юридичної оцінки судом та заслухавши
пояснення присутніх у засіданні представників сторін, дійшла
висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувані
рішення та постанова - залишенню без змін з наступних підстав.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої
інстанції виходив з того, що платником податків правильно включено
до валових витрат суму передплати (37,6 тис. грн.) за придбані
раніше орендовані нежилі приміщення, що підтверджується договором
купівлі-продажу від 04.02.2002 N 2176-В-С та договором оренди від
18.06.98 N 19/3, укладеними між ПТ "Ломбард "Криниця" та
Управлінням комунального майна та приватизації Харківської міської
ради, а також актом приймання-передачі від 04.02.2002.
В подальшому ці приміщення були відчужені позивачем третій особі
(ТОВ "Інтерхім") за умовами договору купівлі-продажу від
24.05.2002. У зв'язку з цим колегія погоджується з таким висновком
суду, оскільки наведена вище послідовність господарських операцій
позивача як передумова включення до валових витрат вартості
придбаних приміщень узгоджується з вимогами п. 8.1.3 ст. 8 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
,
згідно яких не підлягають амортизації та повністю відносяться до
складу валових витрат звітного періоду витрати платника податків
на придбання основних фондів з метою їх подальшого продажу іншим
особам.
При цьому колегія відхиляє твердження скаржника про
віднесеність орендованих позивачем приміщень до невиробничих
фондів, які нібито не використовувалися ним у господарській
діяльності, оскільки згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про
оренду державного та комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
орендою є
засноване на договорі строкове платне користування майном,
необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої
діяльності. Тобто достатнім для визначення факту користування
платника податку приміщенням для господарської діяльності є факт
укладення договору оренди, а судом встановлено, що до моменту
укладення договору купівлі-продажу від 04.02.2002 товариство
користувалося приміщеннями на умовах договору оренди від 18.06.98
N 9/13.
Не приймаються до уваги доводи відповідача щодо
невідповідності проведених позивачем господарських операцій даним
бухгалтерського обліку підприємства, які спростовані судами
попередніх інстанцій з посиланням на помилкове включення
підприємством 8,6 тис. грн. до складу валових витрат за 9 місяців
2001 р. та наступне виправлення цієї помилки в IV кварталі
2001 року. При цьому касаційна інстанція погоджується з висновком
суду апеляційної інстанції про те, що відсутність встановлення
порушення правильності визначення сум валових витрат актом
попередньої перевірки не позбавляє платника податків права
самостійно виправити арифметичні помилки у раніше поданій
декларації шляхом подання уточненого розрахунку, як це передбачено
п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Отже, позивачем не допущено порушень вимог п. 5.9 ст. 5 та
п. 8.1.3 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
при формуванні валових витрат, а тому
колегія на вбачає достатніх підстав для скасування оскаржуваних
рішення та постанови, які прийнято судами попередніх інстанцій без
порушення норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від
14.12.2004 у справі N А-03/30-04 залишити без змін, а касаційну
скаргу ДПІ у Київському районі м. Харкова - без задоволення.