ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.04.2005 Справа N А-42/389-04
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 09.06.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді Кривди Д.С.,
суддів: Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.
у відкритому судовому засіданні за участю представників
сторін:
від позивача: Антоненко Д.О.
від відповідача: не з'явився
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Київському районі м. Харкова
на постанову Харківського апеляційного господарського суду
від 21.12.2004 р.
у справі N А-42/389-04 Господарського суду Харківської
області
за позовом Закритого акціонерного товариства "Торгова
компанія "Барвінок"
до Державної податкової інспекції у Київському районі
м. Харкова
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
Закрите акціонерне товариство "Торгова компанія "Барвінок"
звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до
Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова про
визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної
податкової інспекції у Київському районі м. Харкова від
16.09.2004 р. N 0001042330/0.
Рішенням Господарського суду Харківської області від
18.11.2004 р. (суддя Н.С. Водолажська), залишеним без змін
постановою Харківського апеляційного господарського суду від
21.12.2004 р. (судді: Ю.М. Філатов, В.О. Івакіна, М.В. Токарь),
позовні вимоги Закритого акціонерного товариства "Торгова компанія
"Барвінок" задоволено: визнано недійсним податкове
повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському
районі м. Харкова від 16.09.2004 р. N 0001042330/0; стягнуто з
Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова на
користь Закритого акціонерного товариства "Торгова компанія
"Барвінок" витрати по сплаті держмита у розмірі 85,00 грн. та
витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у
розмірі 118,00 грн.
Не погодившись з прийнятими у даній справі судовими
рішеннями, Державна податкова інспекція у Київському районі
м. Харкова подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати
рішення Господарського суду Харківської області від 18.11.2004 р.
та постанову Харківського апеляційного господарського суду від
21.12.2004 р. та відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Свою вимогу Державна податкова інспекція у Київському районі
м. Харкова мотивує тим, що господарським судом апеляційної
інстанції неправильно застосовано норми матеріального та
процесуального права, а саме: Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
,
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, Закону
України "Про державну податкову службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
.
У відзиві на касаційну скаргу Закрите акціонерне товариство
"Торгова компанія "Барвінок" доводить безпідставність вимог
Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова та
правомірність прийнятих у даній справі судових рішень.
Відповідач не скористався правом, наданим ст. 22 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
щодо участі його представника у судовому засіданні.
Про час і місце розгляду касаційної скарги був повідомлений.
Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність
застосування місцевим господарським судом та апеляційним
господарським судом норм матеріального та процесуального права,
Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна
скарга Державної податкової інспекції у Київському районі м.
Харкова задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція виходить із обставин, встановлених у справі
господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, а саме.
Господарським судом встановлено:
- підприємством у встановленому законом порядку була
направлена до органу Державної податкової служби податкова
декларація по податку на додану вартість за червень 2003 р., в
якій до відшкодування з бюджету шляхом зарахування на рахунок в
банку після погашення податкових зобов'язань платника протягом
трьох наступних звітний періодів була задекларована сума
332746,00 грн. В подальшому дана сума податкового кредиту була
частково використана в погашення податкових зобов'язань по податку
на додану вартість за липень 2003 р. (34631,0 грн.), за серпень
2003 р. (62628,0 грн.) та вересень 2003 р. (144,0 грн.). Після
погашення зобов'язань по податку на додану вартість за вересень
2003 р. залишок суми (235343,0 грн.) повинен бути зарахований на
банківський рахунок платника.
- відповідачем було проведено позапланову документальну
перевірку за період з 01.06.2003 р. по 30.06.2003 р., якою було
перевірено правомірність заявленої до відшкодування суми податку
на додану вартість за червень 2003 р., про що 25.07.2003 р.
складено акт. На підставі акту перевірки відповідачем прийнято
спірне податкове повідомлення-рішення від 16.09.2004 р.
N 0001042330/0, яким виявлено завищення суми бюджетного
відшкодування з податку на додану вартість у розмірі
229252,00 грн.
Загальний порядок обчислення та сплати податку на додану
вартість визначений ст. 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Згідно п.п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
: "У разі коли за результатами
звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї
статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню
платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця,
наступного після подачі декларації.
Підставою для отримання відшкодування є дані тільки
податкової декларації за звітний період. За бажанням платника
податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або
частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке
рішення платника податку відображається в податковій декларації.
Як вже було зазначено, господарським судом встановлено, що
підприємством у встановленому законом порядку була направлена до
органу Державної податкової служби податкова декларація по податку
на додану вартість за червень 2003 р., в якій до відшкодування з
бюджету шляхом зарахування на рахунок в банку після погашення
податкових зобов'язань платника протягом трьох наступних звітний
періодів була задекларована сума 332746,00 грн. В подальшому дана
сума податкового кредиту була частково використана в погашення
податкових зобов'язань по податку на додану вартість за липень
2003 р. (34631,0 грн.), за серпень 2003 р. (62628,0 грн.) та
вересень 2003 р. (144,0 грн.). Після погашення зобов'язань по
податку на додану вартість за вересень 2003 р. залишок суми у
розмірі 235343,0 грн. повинен бути зарахований на банківський
рахунок платника. Проте, відповідачем прийнято оспорюване
позивачем податкове повідомлення-рішення, яким позивачу визначено
суму завищення бюджетного відшкодування.
Згідно п.п. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
орган державної податкової служби
має право давати розпорядження про нарахування податку у разі коли
розмір податку, зазначеного у декларації, є меншим за розмір, що
випливає з поданих розрахунків. Додаткова сума податку, нарахована
згідно з цим підпунктом, підлягає внесенню до бюджету у строки,
зазначені у розпорядженні органу державної податкової служби, але
не пізніше 10 календарних днів з дати виписки такого
розпорядження. Отже, як випливає з приписів вищенаведеної правової
норми, у разі коли розмір податку, що підлягає сплаті до бюджету
та зазначений в податковій декларації є меншим за розмір, що
випливає з розрахунків, то орган державної податкової служби має
право прийняти акт про нарахування податку, суму якого платник
податку зобов'язаний внести до бюджету у відповідний строк. Проте,
як вже зазначалось, відповідач в порушення даної правової норми
прийняв акт, який не передбачає нарахування та сплату до бюджету
податку на додану вартість, що є порушенням відповідачем
вищенаведеної правової норми.
Посилання відповідача в обґрунтування своєї позиції на п. 1.8
ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, якою визначено значення терміну "бюджетне
відшкодування", а саме: це є сума, що підлягає поверненню платнику
податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у
випадках, визначених цим Законом не може бути прийнято до уваги,
оскільки відповідачем не було донараховано позивачу суму податку
на додану вартість, яка підлягала сплаті до бюджету у встановлений
законом строк.
Враховуючи викладене, колегія Вищого господарського суду
України вважає прийняті у даній справі судові рішення законним,
винесеними в результаті всебічного і повного дослідження всіх
обставинах справи, із правильним застосуванням норм матеріального
і процесуального права.
Згідно ч. 1 ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
підставами для
скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного
господарського суду або постанови апеляційного господарського суду
є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи
процесуального права. Оскільки апеляційним господарським судом
норми матеріального та процесуального права порушено не було, то
підстави для скасування даного судового рішення відсутні.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, ст. 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському
районі м. Харкова залишити без задоволення, постанову Харківського
апеляційного господарського суду від 21.12.2004 р. у справі
N А-42/389-04 - без змін.