ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.02.2005 Справа N 25/280-03-9697
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 21.04.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Остапенка М.І.
суддів: Борденюк Є.М., Харченка В.М.
розглянувши касаційну скаргу ТОВ Компанії "МАР. ШИППІНГ"
на постанову Одеського апеляційного господарського суду від
13.12.2004 року
у справі за позовом БНП Парібас (СУІС) С.А. (BNP Paribas
(SUISSE) S.A.)
до ТОВ Компанії "МАР. ШИППІНГ"
третя особа Компанії "Марк Мен (UK) Лімітед"
про зобов'язання передати 56 380,111 метр. тн. фуражної
пшениці
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Одеської області від
16.04.2004 р. в справі N 25/280-03-9697 у задоволені позову про
зобов'язання відповідача передати 56380,111 метричних тон фуражної
пшениці вартістю 3363464,21 долл. США відмовлено з мотивів
відсутності у позивача права власності на оспорюване майно.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
13.12.2004 р. рішення Господарського суду Одеської області від
16.04.2004 р. скасовано та постановлено нове рішення, яким позовні
вимоги задоволені. Постанова мотивована тим, що видані
відповідачем як експедитором свідоцтва (FCR) засвідчують
знаходження вказаних в них товарів у беззастережному та
безвідкличному розпорядженні позивача і його вказівки для
експедитора є обов'язковими.
У касаційній скарзі відповідач просить постанову Одеського
апеляційного господарського суду від 13.12.2004 р. скасувати, а
рішення Господарського суду Одеської області від 16.04.2004 р. у
справі N 25/280-03-9697 залишити без змін посилаючись на те, що
оскаржувана постанова винесена з порушенням та неправильним
застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників
позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи
касаційної скарги судова колегія не вбачає підстав для її
задоволення, виходячи з наступного.
Із наявних у справі матеріалів вбачається, що 28.07.2000 року
між позивачем та третьою особою укладено угоду про забезпечення
кредиту та фінансування торгівлі, за якою позивач зобов'язався
надати третій особі кошти на фінансування операцій
купівлі-продажу, а третя особа надати позивачу забезпечувальні
документи стосовно права позивача розпоряджатись товаром,
придбаним за рахунок фінансування.
Відповідно до умов цієї угоди від 28.07.2000 р. позивач
здійснив у в 2002 році фінансування закупки третьою особою пшениці
в Україні на загальну суму 3393594,59 долл. США, а остання уклала
з відповідачем договір на транспортно-експедиційне обслуговування
від 01.07.2002 р. N 014/G, який передбачав обов'язок відповідача
за дорученням та за рахунок третьої особи надсилати транспортні,
товаророзпорядчі та розрахункові документи банкам. Здійснюючи
експедирування вантажів фуражної пшениці, закупівля якої
профінансована позивачем, відповідач видав позивачу ряд свідоцтв
експедитора про отримання вантажу (FCR, Forvarders Certificate of
Receipt).
Видані відповідачем свідоцтва передбачають, що зазначений у
них вантаж одержаний відповідачем і знаходиться у беззастережному
та безвідкличному розпорядженні компанії БНП Парібас (Суіс),
м. Женева (позивач). В свідоцтві відповідач також підтверджує, що
товар є вільним від будь яких боргів та не знаходиться у власності
будь-якої третьої сторони, і що відповідач не буде проводити
будь-яких дій щодо вантажу без відома позивача.
Всього відповідачем видано свідоцтв на 143906,1 метричних тон
пшениці. Проте ним не виконані умови FCR щодо збереження в
беззастережному та безвідкличному розпорядженні позивача 56380,111
метричних тон пшениці, стосовно яких і заявлено позовні вимоги.
Визнаючи ці дії відповідача неправомірними апеляційний суд
правильно зазначив, що "FCR" це сертифікат одержання вантажу, що
видається експедитором, який діє як агент вантажовідправника або
одержувача вантажу, що підтверджує прийняття експедитором вантажу
під свою відповідальність разом з безвідкличними інструкціями по
його розпорядженню. Виходячи з цього, видача експедитором "FCR" з
вказівкою щодо надання права беззастережного і безвідкличного
розпорядження вантажем породжує зобов'язання експедитора
виконувати всі вказівки та інструкції щодо розпорядження вантажем,
а також породжує для держателя "FCR" право вимагати виконання цих
вказівок та інструкцій.
При цьому у спірних відносинах право вимоги позивача до
відповідача ґрунтується на зобов'язанні, яке виникає у зв'язку з
наданням відповідачем свідоцтва (FCR), а зміст цих правовідносин
включає обов'язок відповідача без вказівки позивача не
розпоряджатись вантажем, щодо якого були видані FCR, та передати
цей вантаж за вказівкою позивача, а також відповідне право вимоги
позивача до відповідача щодо передачі вантажу.
Зазначаючи у виданих свідоцтвах позивача одержувачем товару і
підтверджуючи знаходження вантажу у безвідкличному та
беззастережному розпорядженні позивача, відповідач виконував
інструкції третьої особи щодо її зобов'язань перед позивачем, що є
підставою виникнення зобов'язань відповідача відповідно до ст. 4
ЦК Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, з врахуванням також специфіки
правовідносин при здійсненні міжнародного експедирування, в тому
числі з врахуванням стандартів FIATA (Міжнародна Федерація
Експедиторських Організацій).
Виходячи з цих обставин, та враховуючи відповідно до ст. 7 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
звичаї ділового обороту, оскільки практика щодо
свідоцтв (FCR) та звичаї, пов'язані з використанням FCR у
міжнародному експедируванні, підтверджені залученими до справи
листом Асоціації міжнародних експедиторів України від
21.01.2004 р. та довідкою Торгово-промислової палати України від
13.04.2004 р, апеляційний суд обґрунтовано постановив про
задоволення позову і підстав для скасування постанови апеляційного
суду з наведених у касаційній скарзі мотивів судова колегія не
вбачає.
Враховуючи наведене, Вищий господарський суд України,
керуючись ст.ст. 111-9, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову
Одеського апеляційного господарського суду від 13.12.2004 року -
без змін.