ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.02.2005 Справа N 31/254
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 21.04.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Шульги О.Ф. - головуючий, Козир Т.П., Семчука В.В., розглянув
касаційну скаргу приватної виробничо-комерційної фірми "ВЕЯ" на
ухвалу господарського суду Донецької області від 17.11.2004 р. про
перегляд рішення господарського суду Донецької області від
14.10.2002 р. за нововиявленими обставинами у справі N 31/254 за
позовом приватної виробничо-комерційної фірми "ВЕЯ" до
Акціонерного комерційного промислово-інвестиційний банку (закрите
акціонерне товариство) в особі філії "Головне управління
Промінвестбанку в Донецькій області", 3-тя особа відкрите
акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат
ім. Ілліча" про стягнення 3924347,49 грн., за участю представників
позивача - Речкалової О.М., відповідача - Сударєва О.В.,
Грабчака В.В., 3-ї особи - Гладських Ю.І., Хворова А.М.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Останнім рішенням господарського суду Донецької області від
14.10.2002 р., яке залишене без змін судом апеляційної інстанції,
відмовлено у задоволенні позовних вимог приватної
виробничо-комерційної фірми "ВЕЯ" до Акціонерного комерційного
промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) в
особі філії "Головне управління Промінвестбанку в Донецькій
області" про стягнення 3924347,49 грн.
Постановою Вищого господарського суду від 27.01.2003 р.
рішення господарського суду Донецької області від 14.10.2002 р. та
постанову Донецького апеляційного господарського суду від
27.11.2002 р. залишено без змін.
Ухвалою Верховного Суду України від 20.03.2003 р. відмовлено
у порушенні провадження з перегляду в касаційному порядку
постанови Вищого господарського суду України від 27.01.2003 р.
Ухвалою господарського суду Донецької області від
17.11.2004 р. заяву приватної виробничо-комерційної фірми "ВЕЯ"
про перегляд рішення господарського суду Донецької області від
14.10.2002 р. за нововиявленими обставинами залишено без
задоволення; рішення господарського суду Донецької області від
14.10.2002 р. залишено без змін.
У касаційній скарзі приватна виробничо-комерційна фірма "ВЕЯ"
просить скасувати ухвалу господарського суду Донецької області від
17.11.2004 р. про перегляд рішення господарського суду Донецької
області від 14.11.2002 р. за нововиявленими обставинами,
посилаючись на те, що вона прийнята з порушенням норм
законодавства, та переглянути рішення господарського суду
Донецької області від 14.10.2002 р. з урахуванням нововиявлених
обставин, скасувати його та прийняти нове рішення про задоволення
позовних вимог і стягнення з відповідача 3924347,49 грн.
Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.
Вивчивши справу, заслухавши пояснення представників сторін,
3-ї особи, суд встановив наступне.
У листопаді 2001 р. приватна виробничо-комерційна фірма "ВЕЯ"
звернулася до господарського суду з позовом та уточненням до нього
про стягнення з Акціонерного комерційного
промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) в
особі філії "Головне управління Промінвестбанку в Донецькій
області" 3924347,49 грн., у тому числі 1522273 грн. заборгованості
за векселем N 66334442186086 від 13.03.97 р., емітованим ВАТ
"Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" та
2402074,49 грн. річних, пені, процентів та інфляційних нарахувань.
При цьому позивач послався на те, що ВАТ "Маріупольський
металургійний комбінат ім. Ілліча" в якості оплати виконаних робіт
13.03.97 р. емітував на користь позивача простий вексель на суму
1522273 грн. Вказаний вексель позивач 14.03.97 р. пред'явив для
оплати Іллічівському головному відділенню Промінвестбанку України
в м. Маріуполі, про що був складений акт пред'явлення векселя з
обов'язком банку сплатити кошти до 17.03.97 р. Прийнявши оригінал
векселя, банк кошти не сплатив, вексель не повернув, що, на думку
позивача, є підставою для стягнення з відповідача визначеної в
позові заборгованості.
Відмовляючи позивачу в задоволенні позову, місцевий суд в
рішенні від 14.10.2002 р. зазначив, що в порушення ст. 33 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
позивач не надав суду доказів передачі векселя
N 66334442186086 від 13.03.97 р. банку, акт прийому-передачі
векселя та ксерокопії товарних накладних не є засобами доказування
у розумінні ч. 2 ст. 34 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Наданий суду
Реєстр векселів, як невід'ємна частина договору N 8/21 від
14.03.97 р. на інкасування векселів, не має відмітки банку про
прийняття документів на інкасо, квитанція про прийняття векселя з
реєстром відсутня. Суд також виходив з того, що Конвенція N 358
від 07.06.30 р. (ст. 8) та Положення про переказні та прості
векселі не передбачає відповідальності по векселю особи, на
користь якої здійснено на векселі індосамент із застереженням
"валюта на інкасо", якщо ця особа не поставила свій підпис на
векселі. Ст. 47 Конвенції ( 995_009 ) (995_009)
передбачає солідарну
відповідальність всіх трасантів, акцептантів, індосантів,
авалістів перед держателем векселя. Відповідач не є векселедавцем
(трасантом), індосантом чи іншою зобов'язаною по векселю особою.
До того ж позивач не надав доказів щодо існування боргу ВАТ
"Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" перед ним на
час видачі спірного векселя, тобто на 13.03.97 р.
У жовтні 2004 р. позивач звернувся до господарського суду з
заявою про перегляд рішення господарського суду Донецької області
від 14.11.2002 р. за нововиявленими обставинами.
За заявою позивача суд першої інстанції здійснив перегляд
справи за нововиявленими обставинами, в повному обсязі перевірив
та належним чином оцінив наведені позивачем доводи в якості
нововиявлених обставин і дійшов обґрунтованих юридичних висновків
про відмову в задоволенні заяви позивача.
Так, в обґрунтування заяви позивач послався на постанову
прокуратури від 23.07.2004 р., постанову районного суду від
18.08.2004 р., які містять нові обставини і мають значення для
справи. Суд вірно зазначив, що названі постанови за своїм змістом
і суттю не мають висновків чи доказів, які мали б значення для
даної господарської справи в якості нововиявлених обставин та
містили б підстави для скасування рішення господарського суду.
Предметом дослідження досудового слідства, яке здійснювалось
слідчим прокуратури Донецької області, було звинувачення
громадянина Якушечкіна В.Є. - генерального директора приватної
виробничо-комерційної фірми "ВЕЯ" по факту скоєння ним дій,
пов'язаних з підробкою документів, замаху на заволодіння чужим
майном шляхом зловживання службовим становищем. Розслідування
кримінальної справи ніяким чином не відноситься до даної
господарської справи, предметом спору в якій є стягнення коштів з
банку у зв'язку з недодержанням ним законодавства, яке регулює
порядок оплати грошей за виданий простий вексель. Це ж стосується
постанови районного суду, яким лише перевірялась відповідність
постанови слідчого на предмет обґрунтованості підстав припинення
кримінальної справи відносно громадянина Якушечкіна В.Є. Тобто
районний суд не міг досліджувати і не досліджував обставин, які
стосуються предмета спору в господарській справі, тому висновки
постанови райсуду також не можуть бути підставою для скасування
рішення господарського суду в даній справі.
Обґрунтовано відхилені судом посилання позивача на лист ВАТ
"Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча", договір від
04.07.96 р. N 110/220, оригінали яких чи належним чином засвідчені
копії (ч. 2 ст. 36 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
) суду не надані, що
унеможливлювало прийняття їх судом в якості належних доказів.
Враховуючи наведене, не можна визнати достовірними доводи
позивача в касаційній скарзі про те, що постанови слідчого і
районного суду, лист комбінату, договір від 04.07.96 р. мають
ознаки нововиявлених обставин.
Слід зазначити про те, що в касаційній скарзі фактично
ревізується рішення місцевого суду від 14.10.2002 р. з точки зору
повноти та об'єктивності розгляду спору, обґрунтованості висновків
суду щодо наданих сторонами доказів, пропонується дослідити нові
та додаткові докази, зокрема, витребувати їх у слідчого. Ці доводи
не є притаманними для умов та порядку перегляду судових рішень за
нововиявленими обставинами, які врегульовані нормами розділу XIII
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
На думку позивача, суд не досліджував новий розрахунок ціни
позову, порушив вимоги Закону України "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
і
норми Кримінально-процесуального кодексу України
( 1001-05, 1002-05, 1003-05 ) (1001-05, 1002-05, 1003-05)
. Ці доводи касаційної скарги також
не відносяться до нововиявлених обставин у розумінні приписів
ст. 112 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Решта тверджень позивача в скарзі зводяться до посилання на
обставини справи та необхідності вирішення касаційною інстанцією
питань про надання переваги доказів скаржників над іншими, тобто
здійснення відмінної від місцевого суду оцінки доказів, що
суперечить вимогам ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, тому судом
до уваги не приймаються.
Викладене свідчить про відповідність оскаржуваної ухвали
матеріалам справи, законодавству, тому підстав для задоволення
касаційної скарги немає.
Керуючись ст.ст. 111-9 - 111-11, 111-13 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Ухвалу господарського суду Донецької області від
17.11.2004 р. про перегляд рішення господарського суду Донецької
області від 14.10.2002 р. за нововиявленими обставинами у справі
N 31/254 залишити без змін, а касаційну скаргу приватної
виробничо-комерційної фірми "ВЕЯ" - без задоволення.