ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
22.02.2005 Справа N 4/9
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України
у складі: <...>
за участю представників: <...>
за касаційною скаргою Національної акціонерної компанії
"Нафтогаз України" на постанову Вищого господарського суду України
від 28.09.2004 р. у справі N 4/9 за позовом Державного комітету
України з державного матеріального резерву до ДК "Укртрансгаз"
НАК "Нафтогаз України", ВАТ "Центренерго", ВАТ "Дніпроенерго",
ВАТ "Західенерго", ВАТ "Харківська ТЕЦ-5", Міністерства палива та
енергетики України, НАК "Нафтогаз України" про повернення
матеріальних цінностей державного резерву, стягнення
719466000 грн. штрафних санкцій, В С Т А Н О В И Л А:
У грудні 2002 р. Державний комітет України з державного
матеріального резерву звернувся до суду з позовом про зобов'язання
Дочірньої компанії "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" повернути
до державного резерву самовільно відчужений природний газ у
кількості 1 млрд.куб.м та стягнення 719466000 грн. штрафних
санкцій (330000000 грн. - 100% штрафу від вартості неповернутих
матеріальних цінностей та 389466000 грн. пені).
Дочірня компанія "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України",
заперечуючи проти позову, вказувала на те, що відбір природного
газу відбувся не самовільно, а на виконання розпорядження Кабінету
Міністрів України від 21.12.99 р. N 1432-р ( 1432-99-р ) (1432-99-р)
для
потреб підприємств енергогенеруючого комплексу.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 15.01.2003 р. до
участі у справі як відповідачів було залучено ВАТ "Центренерго",
ВАТ "Дніпроенерго", ДАЕК "Західенерго", ДП "Харківська ТЕЦ-5",
Міністерство палива та енергетики України та НАК "Нафтогаз
України".
Справа судами розглядалася неодноразово.
Останнім рішенням господарського суду м. Києва від
12.12.2003 р. у позові по відношенню до ДК "Укртрансгаз"
НАК "Нафтогаз України" відмовлено, а провадження у справі щодо
ВАТ "Центренерго", ВАТ "Дніпроенерго", ВАТ "Західенерго",
ВАТ "Харківська ТЕЦ-5", Міністерства палива та енергетики України,
НАК "Нафтогаз України" припинено на підставі п. 11 ст. 80
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
04.03.2004 р. зазначене рішення залишено без змін.
Ухвалені судові рішення мотивовано тим, що правовідносини
ВАТ "Центренерго", ВАТ "Дніпроенерго", ВАТ "Західенерго",
ВАТ "Харківська ТЕЦ-5" з позивачем виникли та регулюються
договорами від 24.12.99 р. N юр-7/959-99, N 412ДПО/24,
N юр-7/961-99, N юр-7/958-99, а стосовно Міністерства палива та
енергетики України і НАК "Нафтогаз України" позивачем не доведено
факту споживання ними природного газу, відібраного з державного
матеріального резерву, а також наявності договірних відносин з
позивачем та зобов'язань відповідачів, що випливають з
адміністративного акта.
Оскаржуваною постановою Вищого господарського суду України
рішення господарського суду м. Києва від 12.12.2003 р. у частині
відмови в позові щодо ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
04.03.2004 р. у частині залишення рішення суду першої інстанції в
цій частині без змін скасовано. Ухвалено позовні вимоги Державного
комітету України з державного матеріального резерву щодо
ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" задовольнити. При цьому
ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" зобов'язано повернути до
державного матеріального резерву 1 млрд.куб.м природного газу і
стягнуто на користь Держкомрезерву 330000000 грн. штрафу та
389466000 грн. пені, а в решті - вказані рішення залишено без
змін.
Постанова мотивована тим, що суди дійшли помилкового висновку
щодо безпідставності заявлених позивачем вимог до ДК "Укртрансгаз"
НАК "Нафтогаз України", а стосовно ВАТ "Центренерго",
ВАТ "Дніпроенерго", ДАЕК "Західенерго", ВАТ "Харківська ТЕЦ-5",
Міністерства палива та енергетики України, НАК "Нафтогаз України"
з огляду на помилкове залучення вказаних осіб як відповідачів,
провадження у справі припинено правомірно.
З лютого 2005 р. Верховним Судом України порушено провадження
за касаційною скаргою Національної акціонерної компанії "Нафтогаз
України", у якій ставиться питання про скасування постанови Вищого
господарського суду України від 28.09.2004 р. і залишення в силі
постанови Київського апеляційного господарського суду від
04.03.2004 р. та рішення господарського суду м. Києва від
12.12.2003 р. В обґрунтування скарги зроблено посилання на
невідповідність постанови положенням Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, неправильне застосування судом касаційної
інстанції норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін,
розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши
матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного
Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з
таких підстав.
Скасовуючи постанову апеляційного суду і задовольняючи
позовні вимоги Державного комітету України з державного
матеріального резерву, Вищий господарський суд України виходив з
того, що ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" як відповідальний
зберігач матеріальних цінностей державного резерву допустив
самовільне відчуження 1 млрд.куб.м природного газу, що є підставою
для стягнення штрафу у розмірі 100% вартості відсутнього майна і
пені.
Проте з такими висновками погодитись не можна з таких
підстав.
Відповідно до положень ст. 2 Закону України "Про державний
матеріальний резерв" ( 51/97-ВР ) (51/97-ВР)
самовільним відчуженням
матеріальних цінностей державного резерву визнається використання
або реалізація відповідальним зберігачем матеріальних цінностей
державного резерву, що перебувають у нього на відповідальному
зберіганні без відповідного рішення на це центрального органу
виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом.
Як правильно встановлено судами першої та апеляційної
інстанцій, ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" не допустила
самовільного використання або реалізації матеріальних цінностей
державного резерву, оскільки ніяких самостійних рішень з цього
приводу не приймала, а виконувала протокольне доручення
Прем'єр-міністра України із забезпечення з 27.11.99 р. щодобових
поставок природного газу тепловим електростанціям в обсягах не
менше 60 млн.куб.м.
Для забезпечення виконання такого доручення Кабінет Міністрів
України видав розпорядження від 21.12.99 р. N 1432-р
( 1432-99-р ) (1432-99-р)
, згідно з яким дозволив Держкомрезерву відпустити в
грудні 1999 р. тепловим електростанціям Міненерго в порядку
тимчасового позичання 1 млрд.куб.м природного газу.
Використання газу Держкомрезерву саме тепловими
електростанціями Міненерго відповідно до розпорядження Кабінету
Міністрів України від 21.12.99 р. N 1432-р ( 1432-99-р ) (1432-99-р)
стверджується актами прийому-передачі природного газу.
За таких обставин суди першої та апеляційної інстанцій
обґрунтовано відмовили у стягненні штрафу та пені з
ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України", оскільки відповідно до
п. 10 ст. 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв"
( 51/97-ВР ) (51/97-ВР)
необхідність застосування такої санкції пов'язується
лише з самовільним відчуженням матеріальних цінностей державного
резерву.
Враховуючи помилкове застосування судом касаційної інстанції
норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення
спору, ухвалена ним постанова підлягає скасуванню, а законні і
обґрунтовані рішення судів першої та апеляційної інстанцій -
залишено в силі.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 111-17 - 111-20
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова палата у господарських справах
Верховного Суду України П О С Т А Н О В И Л А:
Касаційну скаргу Національної акціонерної компанії "Нафтогаз
України" задовольнити, постанову Вищого господарського суду
України від 28.09.2004 р. скасувати.
Рішення господарського суду м. Києва від 12.12.2003 р. та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
04.03.2004 р. залишити в силі.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.