ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.02.2005 Справа N 37/32
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 21.04.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Глос О.І.,
суддів: Бакуліної С.В., Бенедисюка І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції
на постанову від 12.07.2004 року Дніпропетровського
апеляційного господарського суду
у справі N 37/32 господарського суду Дніпропетровської
області
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної
особи Г.Є.В., м. Нікополь
до Нікопольської ОДПІ
про визнання недійсним рішення
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача
Базилевич Ю.О. (довіреність N 285 від 01.03.2004 року)
від відповідача
Обиденна Т.С. (довіреність N 15 від 15.02.2005 року);
Злобін В.С. (довіреність N 6 від 12.01.2004 року);
Баршуніна Н.В. (довіреність N 85 від 13.12.2004 року)
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області (суддя
Кеся Н.Б.) від 29.04.2004 року, залишеним без змін постановою
Дніпропетровського апеляційного господарського суду (головуючий
суддя - Крутовських В.І., судді - Прокопенко А.Є., Дмитренко А.К.)
від 12.07.2004 року по справі N 37/32 позов задоволено частково;
визнано частково недійсним податкове повідомлення від
19.05.2003 року N 0000582306/0/8431, видане Нікопольською
об'єднаною державною податковою інспекцією в частині штрафних
санкцій на суму 1700 грн.; в решті позовних вимог відмовлено;
стягнуто з відповідача на користь позивача 85,00 грн. витрат по
сплаті державного мита, 118,0 грн. витрат на інформаційно-технічне
забезпечення удового процесу.
В касаційній скарзі Нікопольська ОДПІ просить скасувати
ухвалені по справі судові акти та прийняти нове рішення по справі,
яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись
на неправильне застосування норм процесуального та матеріального
права, а саме: ст.ст. 1, 15 Закону України "Про державне
регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і
плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
,
ст.ст. 38, 41 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
У відзиві на касаційну скаргу позивач повністю заперечує
викладені в ній доводи.
Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представників
відповідача, які підтримали викладені в ній доводи, заперечення на
касаційну скаргу представника позивача, перевіривши повноту
встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в
постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого
господарського суду України приходить до висновку, що касаційна
скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
оцінка
доказів господарським судом повинна ґрунтуватись на всебічному,
повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин
справи.
Судами встановлено, що на підставі акту перевірки щодо
контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового
та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності
N 176/23-324 від 08.05.03 року відповідачем направлено на адресу
позивача податкове повідомлення від 19.05.03 року
N 0000582306/0/8431 про нарахування штрафних (фінансових) санкцій
на суму 1870 грн.
Актом перевірки від 8 травня 2003 року зафіксовано, що на
торговій точці (торгівельний павільйон), що належить приватному
підприємцю Г.Є.В., проводилися розрахунки з споживачами за готівку
без використання реєстратора розрахункових операцій, книги обліку
розрахункових операцій і розрахункової книжки та без наявності
ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями.
Судові рішення в частині відмови у визнанні недійсним
податкового повідомлення щодо нарахування 170 грн. штрафу за
вказане порушення прийняте судами без встановлення будь яких
обставин за цим епізодом щодо того, чи мало місця зафіксоване
актом порушення. Враховуючи, що позивач просив визнати недійсним
спірне податкове повідомлення в цілому, наведене є істотною
неповнотою встановлення обставин справи.
Крім того, актом перевірки встановлено порушення ст. 15
Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу
спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та
тютюнових виробів" ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
у зв'язку з ненаданням позивачем
ліцензії на право реалізації алкогольних напоїв, в той час як в
його реалізації знаходився слабоалкогольний напій "Ромкола" у
кількості 18 штук. За цим фактом відповідачем нараховані штрафні
санкції в сумі 1700,0 грн.
Задовольняючи позов судив виходили із того, що враховуючи
кількість об'ємних одиниць частки етилового спирту в напої
"Ром-кола" (висновок експерта Дніпропетровської ТПП а.с. 61), цей
продукт не є алкогольним напоєм в розумінні Закону України "Про
державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового,
коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів"
( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
, тому для його продажу отримання відповідної
ліцензії не потрібно.
Згідно ст. 1 Закону України "Про державне регулювання
виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового,
алкогольних напоїв та тютюнових виробів" ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
алкогольні
напої - продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукромістких
матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом
спирту етилового понад 1,2 відсотка об'ємних одиниць, які
відносяться до товарних груп Гармонізованої системи опису та
кодування товарів під кодами 22 04, 22 05, 22 06, 22 08.
Судами не встановлено до якої товарної групи Гармонізованої
системи опису та кодування товарів (під яким кодом) належить напій
"Ром-кола", що є обов'язковим в силу закону для класифікації його
як алкогольного напою або навпаки.
Зазначене неповне встановлення обставин справи є суттєвим
порушенням ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та виключає можливість
висновку касаційної інстанції щодо правильності застосування судом
норм матеріального права при вирішенні спору. У зв'язку з цим
постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню з
передачею справи на новий розгляд. Під час нового розгляду справи
суду першої інстанції слід взяти до уваги наведене в цій
постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного,
повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і
обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у
відповідності з чинним законодавством вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 3 ч. 1 ст. 111-9,
ст. 111-10, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України, - П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Нікопольської ОДПІ від 02.08.2004 року
N 25852/10/10-047 на постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 12.07.2004 року справі N 37/32
задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від
29.04.2004 року та постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 12.07.2004 року справі N 37/32 -
скасувати.
Справу N 37/32 направити до Господарського суду
Дніпропетровської області на новий розгляд.