ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.02.2005 Справа N 28/80
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 26.05.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Дроботової Т.Б., суддів Гоголь Т.Г., Продаєвич Л.В.,
за участю представників сторін - позивача Єлісєєв О.А. - дов. від
27.02.2004 року, відповідача Пікула В.В. - дов. від 30.12.2004
року, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
у справі Державної податкової інспекції у Печерському районі
N 28/80 на постанову Київського апеляційного господарського суду
від 07.09.2004 року за позовом Національного Києво-Печерського
історико-культурного заповідника до Державної податкової інспекції
у Печерському районі про визнання недійсними податкових
повідомлень-рішень. Національний Києво-Печерський
історико-культурний заповідник звернувся до господарського суду
міста Києва з позовом та уточненням до позовної заяви і просив
визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Державної
податкової інспекції у Печерському районі м. Києва N 224/26-062/0
від 23.06.2003 року та N 317/26-062/2 від 19.09.2003 року; визнати
такими, що не підлягають виконанню, першу податкову вимогу
N 1/8810 від 15.12.2003 року та другу податкову вимогу N 2/717 від
21.01.2003 року. Позовні вимоги вмотивовані тим, що позивач є
неприбутковою бюджетною установою, що фінансується за рахунок
бюджетних коштів, які витрачаються ним згідно з затвердженим
кошторисом. Позивач стверджує, що надходження від господарської
діяльності, яка здійснюється позивачем згідно затвердженого
статуту, у встановленому порядку в повному обсязі включались до
спеціального фонду державного бюджету, а тому не підлягають
оподаткуванню податком на прибуток.
Господарський суд міста Києва рішенням від 20.04.2004 р.
(суддя Борисенко І.В.) позов задовольнив частково, визнав
недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової
інспекції у Печерському районі м. Києва N 224/26-062/0 від
23.06.2003 р. та N 317/26-062/2 від 19.09.2003 р., в іншій частині
позовних вимог провадження у справі припинив. Рішення вмотивоване
тим, що позивач є національним заповідником та кошти, що визначені
відповідачем в якості об'єкта оподаткування податком на прибуток,
отримані ним від здійснення основної діяльності, що передбачена
статутом. За таких обставин суд визнав безпідставними висновки
Державної податкової інспекції про порушення позивачем
підпункту 7.11.9 пункту 7.11 статті 7 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
та заниження
податку на прибуток у сумі 85290,00 грн.
Київський апеляційний господарський суд постановою від
07.09.2004 року (судді Муравйов О.В., Сотников С.В., Малевич М.М.)
залишив рішення господарського суду від 20.04.2004 року без змін,
з тих самих підстав.
Не погодившись з рішенням господарського суду міста Києва та
постановою Київського апеляційного господарського суду, Державна
податкова інспекція у Печерському районі звернулася з касаційною
скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить
рішення господарського суду міста Києва від 20.04.2004 року і
постанову Київського апеляційного господарського суду від
07.09.2004 року у цій справі скасувати, прийняти нове рішення,
яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. Скаржник
посилається на те, що господарськими судами попередніх інстанцій
порушені норми матеріального права, серед яких підпункти 7.11.2,
7.11.3, 7.11.9, 7.11.13 пункту 7.11 статті 7 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
. Державна
податкова інспекція зауважує, що отримані позивачем доходи від
здійснення діяльності, не зазначеної у Переліку платних послуг,
які можуть надаватись закладами культури і мистецтва, заснованими
на державній та комунальній формі власності, затвердженому
постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.97 р. N 534
( 534-97-п ) (534-97-п)
, повинні оподатковуватися в загальному порядку згідно
підпункту 7.11.9 пункту 7.11 статті 7 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств".
Позивач надав відзив на касаційну скаргу відповідача, проти
доводів якої заперечує з мотивів, якими обґрунтовані судові
рішення у справі.
Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., доводи представників
відповідача, що підтримали касаційну скаргу, а також заперечення
проти доводів, викладених в касаційній скарзі, представників
позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та
правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного
господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду
України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню з наступних підстав.
При розгляді справи попередніми судовими інстанціями було
встановлено, що Національний Києво-Печерський історико-культурний
заповідник протягом 2001, 2002, 2003 років на своїй території
здійснював діяльність з надання платних послуг у сфері
громадського харчування, торгівлі ювелірними виробами, діяльність,
пов'язану з виставкою та продажем картин, супутньою торгівлею,
виробничо-допоміжною діяльністю по наданню послуг СП УМЗ, що не
входять до Переліку платних послуг, які можуть надаватися
закладами культури і мистецтва, заснованими на державній та
комунальній формі власності, затвердженого постановою Кабінету
Міністрів України від 05.06.97 року N 534 ( 534-97-п ) (534-97-п)
.
Особливості оподаткування неприбуткових організацій визначені
пунктом 7.11 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
. Підпунктом 7.11.1 цієї ж статті
окреслено коло осіб, які підпадають під регулювання пункту 7.11
статті 7 вказаного Закону.
Ця стаття, зокрема, застосовується до неприбуткових установ і
організацій, які є:
а) органами державної влади України, органами місцевого
самоврядування та створеними ними установами або організаціями, що
утримуються за рахунок коштів відповідних бюджетів;
б) благодійними фондами і благодійними організаціями,
створеними у порядку, визначеному законодавством для проведення
благодійної діяльності, в тому числі громадськими організаціями,
створеними з метою провадження екологічної, оздоровчої,
аматорської спортивної, культурної, освітньої та наукової
діяльності, а також творчими спілками та політичними партіями;
науково-дослідними установами та вищими навчальними закладами
III-IV рівнів акредитації, внесеними до Державного реєстру
наукових установ, яким надається підтримка держави; заповідниками,
музеями.
Звільнення від оподаткування доходів неприбуткових
організацій залежить від того, за якою ознакою вона обліковується
в Реєстрі неприбуткових організацій та установ. Зокрема, перелік
доходів неприбуткових організацій, які звільняються від
оподаткування, що визначені у абзаці "а" підпункту 7.11.1,
міститься в підпункті 7.11.2 пункту 7.11 статті 7 Закону України
"Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, а щодо
неприбуткових організацій, вказаних у абзаці "б" - застосовується
підпункт 7.11.3 цієї ж статті.
У тому разі, коли неприбуткова організація отримує доход з
джерел інших, ніж визначені відповідними підпунктами 7.11.2-7.11.7
пункту 7.11 статті 7 Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, про який йдеться, така
неприбуткова організація зобов'язана сплатити податок на прибуток,
який визначається як сума доходів, отриманих з таких джерел,
зменшена на суму витрат, пов'язаних з отриманням таких доходів,
але не вище суми таких доходів.
Отже, для правильного вирішення спору необхідно встановити,
яку ознаку неприбуткової організації було присвоєно
Києво-Печерському історико-культурному заповіднику і в залежності
від встановленого визначити норми податкового законодавства, які
підлягають застосуванню до правовідносин, що склалися. Зокрема
необхідно з'ясувати, чи отримував позивач як неприбуткова
організація в періоді, що перевірявся, доходи, які звільняються
від оподаткування, та чи мали місце доходи з джерел інших, ніж
визначені підпунктами 7.11.2-7.11.7 пункту 7.11 статті 7 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України,
викладених у пункті 1 постанови від 29.12.76 N 11 ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
"Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши
всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі
обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами
матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин.
Неповне з'ясування всіх обставин, які мають значення для
справи, дає підстави для скасування ухвалених у справі судових
рішень та передачі справи на новий розгляд.
Оскільки відповідно до вимог статті 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
передбачені
процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції
не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини,
що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково
перевіряти докази, рішення господарського суду міста Києва від
20.04.2004 року та постанова Київського апеляційного
господарського суду від 07.09.2004 року у цій справі підлягають
скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до господарського
суду міста Києва.
При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно
врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі
фактичні обставини справи, надати об'єктивну оцінку доказам, які
мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати
норми матеріального права, які регулюють спірні відносини та
прийняти нове рішення.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду міста Києва від 20.04.2004 року
та постанову Київського апеляційного господарського суду від
07.09.2004 року у справі N 28/80 скасувати, справу направити на
новий розгляд до господарського суду міста Києва. Касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва -
задовольнити частково.