ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.02.2005 Справа N 6/283
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 07.04.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого: Першикова Є.В.,
суддів: Савенко Г.В., Ходаківської І.П.,
розглянула касаційну скаргу Центральної міжрайонної державної
податкової інспекції у м. Миколаєві (надалі МДПІ у м. Миколаєві)
на постанову Одеського апеляційного господарського суду
від 07.12.04
у справі N 6/283 господарського суду Миколаївської області
за позовом дочірнього підприємства "Міжріччя - Південь"
дочірнього підприємства "Компанія "Міжріччя" (надалі Підприємство)
до МДПІ у м. Миколаєві, Управління державного казначейства у
Миколаївській області (надалі Казначейство)
про стягнення коштів з державного бюджету
В засіданні взяли участь представники
- позивача:
Апісарев С.О. (за дов. N 12/1 від 07.05.04);
- відповідачів
МДПІ у м. Миколаєва:
Лященко В.Л. (за дов. N 7/10/10-00 від 05.01.05);
Казначества: не з'явилися.
Відводів складу колегії суддів не заявлено.
За згодою сторін, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, у
судовому засіданні 17.02.05 було оголошено лише вступну та
резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.
Рішенням від 13.10.04 господарського суду Миколаївської
області (суддя Ткаченко О.В.) на користь Підприємства з Державного
бюджету України стягнуто 168 153 грн. бюджетної заборгованості по
ПДВ та 12 991, 76 грн. процентів за період.
З МДПІ у м. Миколаєві на користь Підприємства стягнуто
1 218 грн. судових витрат.
Постановою від 07.12.04 Одеського апеляційного господарського
суду (колегія суддів у складі: головуючого Величко Т.А., суддів
Бойко Л.І., Жукової А.М.) рішення від 13.10.04 змінено.
На користь Підприємства з Державного бюджету України в особі
Казначейства стягнуто 168 153 грн. бюджетної заборгованості з ПДВ
та 11 004,50 грн. процентів за прострочення бюджетної
заборгованості по відшкодуванню ПДВ.
З МДПІ у м. Миколаєві на користь Підприємства стягнуто
1 700 грн. державного мита та 118 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій МДПІ
у м. Миколаєві звернулася до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою в якій просить рішення від 13.10.04 та
постанову від 07.12.04 по справі скасувати.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що судовими інстанціями
були прийняті рішення з порушенням норм матеріального та
процесуального права, а саме: ч. 2 ст. 4 Бюджетного кодексу
України ( 2542-14 ) (2542-14)
, ст. 12 Закону України "Про Державний бюджет
України на 2004 рік" ( 1344-15 ) (1344-15)
, ст. 22, 43, 98, 99
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
На день розгляду справи письмового відзиву на касаційну
скаргу від Підприємства не надійшло.
Від МДПІ у м. Миколаєві в порядку ст. 121-1 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
надійшло клопотання про
зупинення виконання рішення від 13.10.04, яке ухвалою від 28.01.05
колегії суддів було задоволено, виконання рішення від 13.10.04
господарського суду Миколаївської області, змінене постановою від
07.12.04 Одеського апеляційного господарського суду у даній
справі, було зупинено до закінчення касаційного провадження.
Перегляд оскарженого судового рішення в касаційній інстанції
завершується винесенням постанови колегії суддів по справі, що є
закінченням касаційного провадження.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши
пояснення представників сторін, суддю-доповідача колегія суддів
Вищого господарського суду України дійшла до висновку про
відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з наступних
підстав.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями,
Підприємством за результатами фінансово-господарської діяльності
за липень 2003 року була подана до податкового органу декларація
по ПДВ, в якій заявлено до відшкодування з державного бюджету
213 153 грн. шляхом зарахування грошових коштів на рахунок в
установі банку.
На підставі матеріалів справи, судовими інстанціями також
встановлено, що станом на 05.04.04 Підприємству було частково
відшкодовано ПДВ у сумі 45 000 грн., а отже залишок бюджетного
відшкодування склав 168 153 грн., за стягненням якого, а також
процентів, нарахованих на суму невідшкодованої бюджетної
заборгованості, Підприємство звернулося до господарського суду.
Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує,
що відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" від 03.07.97 N 168/97-ВР ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(надалі Закон) сума податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету,
визначається як різниця між загальною сумою податкових
зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів
протягом звітного періоду та сумою податкового кредиту звітного
періоду.
Підпункт 7.7.7 ст. 7 Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, передбачає, що у
разі, коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно
з п.п. 7.7.1 цієї статті має від'ємне значення, така сума підлягає
відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України
протягом місяця, наступного після подачі декларації.
Суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначеного в
цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю. На суму
бюджетної заборгованості нараховуються проценти на рівні 120
відсотків від облікової ставки НБУ, встановленої в момент її
виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення.
Платник податку має право у будь-який момент після виникнення
бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про
стягнення коштів з бюджету та притягнення до відповідальності
посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно
сплачених податків.
Відповідно до п.п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у
разі, коли за результатами звітного періоду сума, визначена з
п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону, має від'ємне значення, така сума
підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету
України протягом місяця, наступного після подачі декларації.
Також, колегія суддів Вищого господарського суду України бере
до уваги, що згідно п.п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону та п. 2.2
Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого
наказом Державної податкової адміністрації України та Головного
управління Державного казначейства України N 209/72 ( z0263-97 ) (z0263-97)
від 02.07.97, підставою для отримання бюджетного відшкодування є
дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням
платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю
або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке
рішення повинно бути відображене в податковій декларації. Суми,
які не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у цьому
пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю.
Відповідно до п. 4.1 Порядку відшкодування податку на додану
вартість ( z0263-97 ) (z0263-97)
відшкодування ПДВ здійснюється органами
Державного казначейства України за висновками податкових органів
або за рішенням суду.
Доводи касаційної скарги, що висновок суду апеляційної
інстанції суперечить ст. 12 Закону України "Про Державний бюджет
України на 2004 рік" ( 1344-15 ) (1344-15)
, не свідчать про неправильне
вирішення спору в даній справі.
Вказаною статтею передбачено, що погашення простроченої
бюджетної заборгованості по ПДВ, що виникала за станом на 01.11.03
та не відшкодована за станом на 01.01.04, здійснюється шляхом її
оформлення облігаціями внутрішньої державної позики з терміном
обігу п'ять років. Порядок випуску, обігу, погашення зазначених
облігацій, а також нарахування відсотків на них затверджується
Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до останнього абзацу "Основних умов випуску
облігацій внутрішньої державної позики для погашення простроченої
бюджетної заборгованості з податку на додану вартість",
затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.03
N 2014 ( 2014-2003-п ) (2014-2003-п)
, основні умови випуску облігацій є
публічною пропозицією платникам податку щодо оформлення
простроченої бюджетної заборгованості з податку на додану
вартість, яка утворилася на 01.11.03 і не відшкодована до
01.01.04, облігаціями внутрішньої державної позики.
Своє волевиявлення на оформлення простроченої бюджетної
заборгованості шляхом одержання вказаних облігацій платник
реалізує шляхом подання відповідної заяви встановленої форми
відповідно до п. 11 Порядку випуску облігацій внутрішньої
державної позики ( 2014-2003-п ) (2014-2003-п)
.
Відповідно до ст. 10 Закону України "Про цінні папери і
фондову біржу" ( 1201-12 ) (1201-12)
облігації усіх видів (у тому числі й
облігації внутрішньої державної позики) розповсюджуються серед
підприємств на добровільних засадах. Отже, оформлення простроченої
бюджетної заборгованості по ПДВ облігаціями внутрішньої державної
позики здійснюється винятково на добровільній основі за бажанням
платника податку. Згідно п. 11.4 ст. 11 Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
зміни
порядку оподаткування на додану вартість можуть здійснюватися
тільки внесенням змін у цей Закон.
В ст. 7 Закону України "Про систему оподаткування"
( 1251-12 ) (1251-12)
зазначено, що зміна податкових ставок і механізм
справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) не можуть
запроваджуватися Законом України про Державний бюджет на
відповідний рік.
Таким чином, передбачений ст. 12 Закону України "Про
Державний бюджет України на 2004 рік" ( 1344-15 ) (1344-15)
спосіб
відшкодування ПДВ є альтернативним нарівні із способами,
встановленими ст.ст. 7, 8 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, і не позбавляє платника податку на
отримання бюджетного відшкодування відповідно до положень
останнього із вказаних законів.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає
підставним врахування судом апеляційної інстанції при винесенні
постанови заяви Підприємства про уточнення позовних вимог від
31.08.04 вих. N 60, за якою сума відсотків на бюджетну
заборгованість за період з 21.12.03 по 01.09.04 складає
11 004,50 грн.
Також, колегія суддів Вищого господарського суду України
вважає обґрунтованим зазначення в резолютивній частині постанови
органу, що буде проводити відшкодування суми заборгованості з
державного бюджету.
Щодо посилання МДПІ у м. Миколаєві на порушення апеляційним
судом ст.ст. 98-99 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, оскільки вона не була належно повідомлена про розгляд
справи в апеляційній інстанції, то воно суперечить матеріалам
справи. Так, відповідно до відмітки канцелярії суду на зворотньому
боці ухвали від 22.11.04 про прийняття апеляційної скарги до
провадження (вих. N 3107) копію вказаної ухвали було направлено
сторонам у справі 23.11.04.
Водночас, МДПІ у м. Миколаєві всупереч вимог ст. 33
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
жодних
доказів неотримання поштою, або отримання з запізненням ухвали від
22.11.04 не надано.
З наведеного вбачається, що при винесенні постанови
апеляційним судом було повно та всебічно досліджено обставини
справи, яким надана належна правова оцінка, а отже посилання
скаржника на порушення норм процесуального законодавства також є
необґрунтованими.
На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського
суду України дійшла до висновку, що суд апеляційної інстанції
повно з'ясував обставини, що мають значення для справи, надав їм
належну правову оцінку та виніс постанову з дотриманням норм
матеріального і процесуального права, що дає підстави для
залишення її без змін.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Касаційну скаргу Центральної міжрайонної державної податкової
інспекції у м. Миколаєві N 12324/10/10-00 від 27.12.04 залишити
без задоволення.
Постанову від 07.12.04 Одеського апеляційного господарського
суду у справі N 6/283 господарського суду Миколаївської області
залишити без змін.