ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.02.2005 Справа N 12/97
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 19.05.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головую чого, судді Кузьменка М.В., суддів: Васищака І.М.,
Палій В.М., за участю представників сторін С. Чаренцевої (дов. від
01.02.2005), О. Лясковця (дов. від 21.12.2004), Ю. Новіка (дов.
від 27.01.2005), розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства
"Запоріжбуддеталь" на рішення від 22 квітня 2004 року
господарського суду Запорізької області у справі N 12/97 за
позовом до відкритого акціонерного товариства "Запоріжбуддеталь",
товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-інвест" про
стягнення 204644,56 грн., В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 22 квітня 2004 року господарського суду
Запорізької області (суддя Е. Проценко) у позові відмовлено з
мотивів недоведеності.
Відкрите акціонерне товариство "Запоріжбуддеталь" просить
рішення у справі скасувати з підстав неправильного застосування
господарським судом приписів статей 38 та 85 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
та ухвалити нове, яким
позов задовольнити.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго-інвест" проти
доводів касаційної скарги заперечує і в її задоволенні просить
відмовити.
В судовому засіданні оголошувалася перерва з 1 до 15 лютого
2005 року.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
До господарського суду подано позов про стягнення збитків з
підстав невиконання зобов'язання, що виникло з договору.
Господарським судом встановлено, що позивач на підставі
договору від 28 березня 2002 року продав відповідачу споруди і
майно цеху N 3, які розташовані на земельній ділянці площею
42312 кв. м.
Підстави набуття юридичними особами права власності на землю
визначені статтею 116 Земельного кодексу України. Проте доказів,
які б свідчили про набуття відкритим акціонерним товариством
"Запоріжбуддеталь" права на спірну земельну ділянку, суду надано
не було. Натомість, за інформацією Запорізького міського
управління земельних ресурсів від 5 квітня 2004 року N 1979
земельна ділянка ні у користування, ні у власність цього
акціонерного товариства оформлена не була.
Оскільки позивач не довів свого права на спірну земельну
ділянку, а отже і підстав набуття такого права відповідачем,
господарський суд дійшов висновку про недоведеність факту
порушення права позивача.
За умов ненадання позивачем суду доказів про набуття права на
земельну ділянку та суму сплаченого земельного податку, а також
відсутності в діях відповідача складу цивільно-правової
відповідальності, господарський суд дійшов правомірного висновку
про відмову в позові.
З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції,
колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її
обставини були встановлені господарським судом на підставі
всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів,
висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна
юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і
процесуального права.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Рішення від 22 квітня 2004 року господарського суду
Запорізької області у справі N 12/97 залишити без змін, а
касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства
"Запоріжбуддеталь" без задоволення.