ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.02.2005 Справа N 37/143
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 07.04.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя Першиков Є.В., судді: Савенко Г.В.,
Ходаківська І.П., розглянувши касаційну скаргу Державної
податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська
на постанову від 11.11.2004 р. Дніпропетровського апеляційного
господарського суду у справі N 37/143 господарського суду
Дніпропетровської області за позовом Державної податкової
інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська до
Товариства з обмеженою відповідальністю "КРБ", Товариства з
обмеженою відповідальністю Торговий дім "Гермес" про визнання
недійсною податкової накладної та визнання неправомірним включення
сум ПДВ до податкового кредиту (за участю представників сторін:
позивача - Іванова В.М., за дов., Дарій Л.Г., за дов.,
відповідача-1: Миргородський О.П., за довіреністю),
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від
19.08.2004 р. по справі N 37/143, яку залишено без змін постановою
від 11.11.2004 р. Дніпропетровського апеляційного господарського
суду, провадження по справі було припинено на підставі п. 1 ст. 80
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, оскільки спір не підлягає розгляду у
господарських судах України.
Позивач, Державна податкова інспекція у Бабушкінському районі
м. Дніпропетровська, не погодившись із судовими рішеннями,
звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, в якій просить скасувати постанову від 11.11.2004 р.
Дніпропетровського апеляційного господарського суду та ухвалу
господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2004 р. по
справі N 37/143, посилаючись на те, що вказані рішення прийнятті з
порушенням ст. 12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги,
проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи
правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарським судам
підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні,
розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав,
а також у спорах про визнання недійсними актів з підстав,
зазначених у законодавстві.
Податкова накладна не є актом державного чи іншого органу у
розумінні статті 12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
. Чинне законодавство не відносить до повноважень
господарських судів вирішення питань про відповідність вимогам
закону будь-яких звітних та розрахункових документів.
Відповідно до норм Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
,
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
та інших актів чинного
законодавства, що визначають поняття і види господарських
товариств, правила їх створення, діяльності, а також права і
обов'язки їх учасників та засновників, актами господарського
товариства можуть бути рішення керівних органів: протоколи
загальних зборів засновників, рішення виконавчих органів
товариства, тобто, рішення, прийняті колективно чи одноособово
повноважними на це особами, які породжують права і обов'язки у
такого суб'єкта чи визначеного ними певного кола суб'єктів, якому
вони адресовані.
Податкова накладна в розумінні підпункту 7.2.3 пункту 7.2
статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
є звітним податковим документом і одночасно
розрахунковим документом, тому позов про визнання недійсною
податкової накладної не підлягає розгляду в господарських судах
України.
Стосовно позовних вимог податкової інспекції про визнання
неправомірним включення товариством з обмеженою відповідальністю
"КРБ" до податкового кредиту сум податку на додану вартість
колегія суддів зазначає наступне.
Позовні вимоги податкової інспекції про визнання
неправомірним включення товариством з обмеженою відповідальністю
"КРБ" до податкового кредиту сум податку на додану вартість також
не є предметом розгляду в господарських судах України, оскільки
така категорія спорів відсутня за переліком підвідомчих
господарському суду спорів, визначеним ст. 12 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Згідно Законів України "Про державну податкову службу в
Україні" ( 509-12 ) (509-12)
та "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
здійснення контролю за додержанням
податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і
своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів
податків і зборів (обов'язкових платежів), а також проведення
відповідних перевірок та встановлення фактів порушення податкового
законодавства відноситься безпосередньо до компетенції податкових
органів.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що
апеляційним господарським судом по даній справі правильно
застосовано норми процесуального права, зокрема, ст. 12 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, підстав для зміни чи скасування оскаржуваної
постанови по даній справі не вбачає.
Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в судовому засіданні за згодою сторін
оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Бабушкінському районі м. Дніпропетровська залишити без
задоволення.
Постанову від 11.11.2004 р. Дніпропетровського апеляційного
господарського суду у справі N 37/143 господарського суду
Дніпропетровської області залишити без змін.