ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.02.2005 Справа N 39/93
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 07.04.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. (головуючий), Вовка І.В., Гончарука П.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві
касаційну скаргу Нікопольського комунального підприємства
"Західне" на постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 29.10.2004 р. у справі за позовом
Нікопольського комунального підприємства "Західне" до Комунального
підприємства "Нікопольське виробниче управління
водопровідно-каналізаційного господарства" про стягнення сум
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши
матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд
У С Т А Н О В И В:
У березні 2004 року Нікопольське комунальне підприємство
"Західне" пред'явило в господарському суді позов до Комунального
підприємства "Нікопольське виробниче управління
водопровідно-каналізаційного господарства" про стягнення
861085,48 грн. заборгованості за договором доручення N 18 від
01.02.2003 р., в тому числі 798041,19 грн. основного боргу,
18598,25 грн. інфляційних, 44446,04 грн. пені.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
01.06.2004 р. (суддя Ліпинський О.В.) в задоволенні позову було
відмовлено.
Позивач оскаржив дане рішення в апеляційному порядку.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 29.10.2004 р. (судді Чоха Л.В. - головуючий,
Головко В.Г., Науменко І.М.), апеляційну скаргу Нікопольського
комунального підприємства "Західне" було задоволено частково,
рішення господарського суду Дніпропетровської області від
01.06.2004 р. скасовано частково, з відповідача на користь
позивача було стягнуто 69450,51 грн. основного боргу, 1536,81 грн.
інфляційних та 513,74 грн. 3% річних. В іншій частині рішення
залишено без змін.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
29.10.2004 р. в частині залишення без змін рішення господарського
суду Дніпропетровської області від 01.06.2004 р. і прийняти нове
рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача
789584,42 грн., посилаючись на порушення апеляційним судом норм
матеріального та процесуального права.
У справі оголошувалась перерва з 02.02.2005 р. на
09.02.2005 р.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Предметом спору є стягнення заборгованості, інфляційних сум
та річних за договором доручення N 18 від 1.02.2003 р., за яким
Довіритель (позивач) доручив, а Повірений (відповідач) узяв на
себе зобов'язання від імені Довірителя реалізовувати послуги по
очищенню стічних вод населенню.
Повірений приймає оплату від населення і зобов'язується
перераховувати отримані кошти за очищення стічних вод Довірителю
пропорційно, в міру надходження цих коштів за надані послуги.
Судом другої інстанції у процесі повторного розгляду справи,
у порядку виконання вимог ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
було
встановлено, що відповідач неналежно виконував свої зобов'язання,
не повністю розрахувався з позивачем по отриманим коштам від
населення за очистку стічних вод, мав заборгованість, з
урахуванням раніше проведених оплат, в сумі 69 450,51 грн.
Зазначене підтверджене зібраними у справі доказами, яким суд
другої інстанції в їх сукупності, як і акту звірки розрахунку
сторін від 01.01.2004 р., дав належне юридичне обґрунтування, і
прийшов до правильного висновку про часткове задоволення позову як
стосовно суми основного боргу, так і річних та інфляційних сум.
Отже, суд другої інстанції мав підстави для часткового
скасування рішення господарського суду і задоволення позову в
частині, яка доведена позивачем.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновків про
неправильне застосування судом норм матеріального та
процесуального права, яке привело чи могло привести до
неправильного вирішення спору, а посилання в касаційній скарзі і
на недоведеність обставин справи, як і перевірку та переоцінку
доказів, то виходячи з припису ст. 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, це виходить за межі
перегляду справи в касаційному порядку.
За таких обставин, законна та обґрунтована постанова
апеляційного суду підлягає залишенню в силі, а касаційна скарга
без задоволення.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 - 111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Нікопольського комунального підприємства
"Західне" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 29.10.2004 р. без змін.