ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.02.2005 Справа N 7/2774
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 7 квітня 2005 року
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С. - головуючого, Хандуріна М.І., Костенко Т.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
державної податкової інспекції у м. Хмельницькому на постанову
Житомирського апеляційного господарського суду від 14.10.2004 р. у
справі господарського суду Хмельницької області за позовом
суб'єкта підприємницької діяльності Жолудєва Віктора Михайловича
до державної податкової інспекції у м. Хмельницькому, Управління
державного казначейства в Хмельницькій області про відшкодування з
державного бюджету податку на додану вартість у сумі 279268 грн.
та 1803,11 грн., за участю представників сторін: позивача -
Лучковський В.В. - дов. від 30.04.2003 N 2072, відповідача-1 -
Казарець О.А. - дов. від 24.01.2005 N 1196/10, - відповідача 2 -
не з'явились, В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Хмельницької області від
21.08.2004 у справі N 7/2774 позов суб'єкта підприємницької
діяльності Жолудєва Віктора Михайловича (далі - СПД Жолудєв В.М.)
до державної податкової інспекції у м. Хмельницькому та Управління
державного казначейства в Хмельницькій області про відшкодування з
державного бюджету від'ємного значення сум податку на додану
вартість за період з 1 березня 2002 р. по 31 травня 2004 р. в
розмірі 254502,00 грн. та 17448,36 грн. процентів, нарахованих на
суму бюджетної заборгованості за період з 20 серпня 2002 р.
по 1 липня 2004 р., задоволено.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від
14.10.2004 у даній справі рішення господарського суду Хмельницької
області від 21.08.2004 залишено без змін.
Державна податкова інспекція у м. Хмельницькому звернулася до
Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій
просить судові рішення у справі скасувати та прийняти нове рішення
про відмову у позові. В обґрунтування посилається на невірне
застосування судами норм матеріального права, а саме ст. 12 Закону
України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" ( 1344-15 ) (1344-15)
,
пп. 7.7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши
доводи касаційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин
справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність
застосування норм матеріального та процесуального права, вважає,
що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, за наслідками
господарської діяльності СПД Жолудєва В.М. за період з 01.03.2002
по 31.05.2004 перевищення податкового кредиту над сумою податкових
зобов'язань у звітному періоді становило від'ємне значення податку
на додану вартість у сумі 274502 грн.
Цей факт підтверджено оформленими належним чином податковими
деклараціями з податку на додану вартість за березень-жовтень
2002, лютий-грудень 2003, січень - травень 2004, які разом з
розрахунками подавались СПД у передбачені законодавством терміни,
картками особового розрахунку Жолудєва В. М., актами перевірки з
питань підтвердження сум податку на додану вартість від 18.03.2003
N 788/17-2, від 04.11.2003 N 3325, від 02.03 2004 N 523, даними
книги обліку придбання товарів (робіт, послуг) за період з
01.11.2003 по 31.05.2004.
У зв'язку з частковим оформленням бюджетної заборгованості з
податку на додану вартість облігаціями внутрішньої державної
позики на суму 20000,00 грн., за заявою СПД Жолудєва В.М. від
20.08.2004 позовні вимоги з відшкодування податку на додану
вартість зменшено до 254502 грн. та 17448,36 грн. відсотків,
нарахованих на суму бюджетної заборгованості.
Згідно з пп. 7.7.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
суми податку, що підлягають
сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як
різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у
зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом
звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.
Сплата податку провадиться не пізніше двадцятого числа
місяця, що настає за звітним періодом.
Пп. 7.7.3 ст. 7 даного Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
встановлено, що у
разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно
з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума
підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету
України протягом місяця, наступного після подачі декларації.
Підставою для отримання відшкодування є дані тільки
податкової декларації за звітний період. За бажанням платника
податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або
частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке
рішення платника податку відображається в податковій декларації.
Відшкодування здійснюється шляхом перерахування відповідних
грошових сум з бюджетного рахунку на рахунок платника податку в
установі банку, що його обслуговує, або шляхом видачі
казначейського чека, який приймається до негайної оплати
(погашення) будь-якими банківськими установами. Правила випуску,
обігу та погашення казначейських чеків встановлюються
законодавством.
Здійснення відшкодування шляхом зменшення платежів по інших
податках, зборах (обов'язкових платежах) не дозволяється.
Суми, що не відшкодовані платнику податку протягом
визначеного у цьому пункті строку, вважаються бюджетною
заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості нараховуються
проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки Національного
банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом
строку її дії, включаючи день погашення. Платник податку має право
у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості
звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету та
притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у
несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків.
Факт непогашення позивачу бюджетної заборгованості по податку
на додану вартість у визначений Законом України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
строк відповідачами не оспорюється.
Оскільки встановлено факт несвоєчасного відшкодування сум
бюджетної заборгованості по ПДВ, то вимоги позивача про стягнення
нарахованих на суму бюджетної заборгованості відсотків у сумі
17448,36 грн. є законними та обґрунтованими. До того,
обґрунтованість нарахування відсотків на суму бюджетної
заборгованості у розмірі 17448,36 грн. підтверджено розрахунками
ДПІ (т. 2 а.с. 58-59).
Згідно пп. 7.7.3 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
платник податку має право у будь-який
момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до
суду з позовом про стягнення коштів бюджету, що і було здійснено
позивачем.
Таким чином, висновок суду першої інстанції, з яким погодився
суд апеляційної інстанції, про задоволення позовних вимог щодо
стягнення бюджетної заборгованості за період з 1 березня 2002 року
по 31 травня 2004 року в розмірі 254502,00 грн. та відсотків на
суму бюджетної заборгованості у розмірі 17448,36 грн. є законним і
обґрунтованим.
Доводи ДПІ стосовно необхідності застосування Закону України
"Про Державний бюджет України на 2004 рік" ( 1344-15 ) (1344-15)
, а не
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
до
уваги не приймаються, оскільки його застосування було б можливе
при умові внесення змін до Закону України "Про податок на додану
вартість".
Ст. 1 Закону України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
передбачено, що ставки, механізм справляння податків і зборів,
обов'язкових платежів не можуть встановлюватися або змінюватися
іншими законами України, крім законів про оподаткування.
Закон України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(преамбула) визначає платників податку на додану вартість,
об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних
та звільнених від оподаткування операцій, особливості
оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової
накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до
бюджету.
Пунктом 11.4 ст. 11 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
встановлено, що зміни порядку
оподаткування податком на додану вартість можуть здійснюватись
лише внесенням змін до цього Закону. Оформлення простроченої
бюджетної заборгованості з податку на додану вартість облігаціями
внутрішньої державної позики Законом України "Про податок на
додану вартість" не передбачено.
Крім того, згідно Закону України від 12.05.2004 N 1708-IV
( 1708-15 ) (1708-15)
"Про внесення змін до Закону України "Про Державний
бюджет України на 2004 рік" розділ II викладено в новій редакції:
"Цей Закон набирає чинності з дня опублікування та застосовується
до платників податку на додану вартість (у тому числі підприємств
з іноземними інвестиціями, незалежно від часу і форми внесення цих
інвестицій) починаючи з 1 січня 2004 року".
На підставі викладеного судова колегія вважає, що відповідно
до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
судові рішення ґрунтуються на всебічному, повному та
об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве
значення для вирішення спору, відповідають нормам матеріального та
процесуального права, доводи касаційної скарги не спростовують
висновків суду, у зв'язку з чим підстав для їх скасування не
вбачається.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу державної податкової інспекції у
м. Хмельницькому залишити без задоволення.
Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від
14.10.2004 у справі N 7/2774 залишити без змін.