ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.02.2005 Справа N 33/102
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 14.04.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т.Б. Дроботової - головуючого, Н.О. Волковицької, Г.М. Фролової,
за участю представників: позивача Солодаренко М.А. - дов. від
19.01.2005 року, відповідачів Грищенко О.А. - дов. від
16.02.2004 року, розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у
м. Києві по роботі з великими платниками податків на постанову
Київського апеляційного господарського суду від 25 травня
2004 року у справі N 33/102 господарського суду міста Києва за
позовом Закритого акціонерного товариства "Оболонь" до
спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по
роботі з великими платниками податків про визнання недійсними
податкових повідомлень-рішень від 27.06.2003 року N 0000431602/0,
від 04.08.2003 року N 0000431602/1, від 13.10.2003 року
N 0000431602/2, від 12.12.2003 року N 0000431602/3, у судовому
засіданні 25.01.2005 року було оголошено перерву на
08.02.2005 року на 11 год. 55 хв., В С Т А Н О В И В:
У січні 2004 року Закрите акціонерне товариство "Оболонь"
звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до
спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по
роботі з великими платниками податків про визнання недійсними
податкових повідомлень-рішень від 27.06.2003 року N 0000431602/0,
яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем: плата за
землю у розмірі 77527,5 грн. (51652 грн. - основний платіж;
25875,5 грн. штрафні (фінансові) санкції), від 04.08.2003 року
N 0000431602/1, яким визначено суму податкового зобов'язання за
платежем: плата за землю у розмірі 77527,5 грн. (51652 грн. -
основний платіж; 25875,5 грн. штрафні (фінансові) санкції), від
13.10.2003 року N 0000431602/2, яким визначено суму податкового
зобов'язання за платежем: плата за землю у розмірі
77478 грн. (основний платіж - 51652 грн., штрафні (фінансові)
санкції - 25826 грн.), від 12.12.2003 року N 0000431602/3, яким
визначено суму податкового зобов'язання за платежем: плата за
землю у розмірі 77478 грн. (основний платіж - 51652 грн., штрафні
(фінансові) санкції - 25826 грн.).
Вказані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі
акта перевірки від 25.06.2003 року N 256/16-2/125-05391057
дотримання вимог податкового та валютного законодавства закритого
акціонерного товариства "Оболонь" за період з 01.04.2000 року по
01.01.2003 року, яким, зокрема, виявлено порушення статті 13
розділу 6 Закону України "Про плату за землю" від 19.09.96 року
N 378/96-ВР ( 378/96-ВР ) (378/96-ВР)
, із змінами і доповненнями, та статті 51
розділу 6 Закону України "Про Державний бюджет України на
2002 рік" від 20.12.2001 року N 2905-III ( 2905-14 ) (2905-14)
, в результаті
чого занижено плату за землю за 2002 рік на 51652 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що при розрахунку земельного
податку Закрите акціонерне товариство "Оболонь" правомірно
використовувало дані Державного земельного кадастру (довідки про
грошову оцінку), видані до 01.01.2002 року, та які протягом
2002 року не змінювались, тому донарахування податковим органом
податкового зобов'язання зроблено за непідтвердженими даними та є
неправомірним.
Рішенням господарського суду міста Києва від 15 березня 2004
року (суддя Лосєв А.М.), залишеним без змін постановою Київського
апеляційного господарського суду від 25 травня 2004 року (судді:
Муравйов О.В. - головуючий, Кот О.В., Сотніков С.В.) позов
задоволено частково. Визнано недійсним податкове
повідомлення-рішення спеціалізованої державної податкової
інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків
N 0000431602/0 від 27.06.2003 року в частині нарахування плати за
землю в розмірі 51652,00 грн. та застосованих штрафних
(фінансових) санкцій в розмірі 25826,00 грн. Визнано недійсним
податкове повідомлення-рішення спеціалізованої державної
податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками
податків N 0000431602/1 від 04.08.2003 року. Визнано недійсним
податкове повідомлення-рішення спеціалізованої державної
податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками
податків N 0000431602/2 від 13.10.2003 року. Визнано недійсним
податкове повідомлення-рішення спеціалізованої державної
податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками
податків N 0000431602/3 від 12.12.2003 року. В частині визнання
недійсним податкового повідомлення-рішення спеціалізованої
державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими
платниками податків N 0000431602/0 від 27.06.2003 року щодо
нарахування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 49,50 грн.
провадження у справі припинено. Стягнуто на користь Закритого
акціонерного товариства "Оболонь" з спеціалізованої державної
податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками
податків 101,50 грн. судових витрат. Повернуто Закритому
акціонерному товариству "Оболонь" з Державного бюджету України
державне мито у сумі 225,00 грн., сплачене платіжними дорученнями
N 1594, N 1595, N 1596 від 21.01.2003 року.
Мотивуючи судові рішення, господарські суди першої та
апеляційної інстанції виходили з того, що відповідачем при
складанні акта N 256/16-2/125/05391057 від 25.06.2003 року "Про
результати планової документальної перевірки дотримання вимог
податкового та валютного законодавства закритого акціонерного
товариства "Оболонь" за період з 01.04.2000 року по 01.01.2003
року" неправомірно були встановлені порушення позивачем порядку
сплати земельного податку, оскільки Закрите акціонерне товариство
"Оболонь" не набуло права власності або права користування
земельними ділянками в м. Києві, вул. Богатирська, 3
(код 78082054, 78045018, 78045013). Акт перевірки не містить даних
про первинні або інші документи, які б підтверджували порушення
позивачем порядку сплати земельного податку, не вбачається, на
підставі яких документів відповідачем здійснено донарахування
земельного податку.
Не погоджуючись з постановою, спеціалізована державна
податкова інспекція у м. Києві по роботі з великими платниками
податків звернулася до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного
господарського суду від 25 травня 2004 року, в якій просить
рішення та постанову у справі скасувати, прийняти нове рішення,
яким у позові відмовити, мотивуючи касаційну скаргу доводами про
порушення судами норм процесуального та матеріального права, а
саме: статей 12, 33, пункту 1 статті 80 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Зокрема заявник
посилається на те, що провадження у справі підлягає припиненню на
підставі пункту 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу
України, а податкові повідомлення-рішення прийняті податковою
інспекцією цілком правомірно.
Закрите акціонерне товариство "Оболонь" відзив на касаційну
скаргу не надало.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників
сторін, присутніх в судовому засіданні, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія
суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких
підстав.
Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України переглядає за
касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського
суду та постанови апеляційного господарського суду.
Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція
виходить з обставин, встановлених у даній справі судом першої та
апеляційної інстанції.
Згідно статті 2 Закону України "Про плату за землю"
( 2535-12 ) (2535-12)
використання землі в Україні є платним. Плата за землю
справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що
визначається залежно від грошової оцінки земель. Власники
земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі,
крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл
продукції, сплачують земельний податок. За земельні ділянки,
надані в оренду, справляється орендна плата.
У відповідності до статті 5 Закону України "Про плату за
землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
об'єктом плати за землю є земельна ділянка, яка
перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах
оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної
ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі
орендар.
Відповідно до статті 13 вказаного Закону ( 2535-12 ) (2535-12)
підставою для нарахування земельного податку є дані державного
земельного кадастру.
Положенням про порядок ведення державного земельного
кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від
12.01.93 року N 15 ( 15-93-п ) (15-93-п)
, передбачено, що державний
земельний кадастр включає дані реєстрації права власності, права
користування землею та договорів на оренду землі, обліку кількості
та якості земель, бонітування ґрунтів, зонування територій
населених пунктів, економічної та грошової оцінки земель.
Статтею 15 Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок з
дня виникнення права власності або права користування земельною
ділянкою.
У відповідності до статті 116 Земельного кодексу України
( 2768-14 ) (2768-14)
громадяни та юридичні особи набувають права власності
та права користування земельними ділянками із земель державної або
комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або
органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень,
визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та
юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок
у власність або надання їх у користування.
Згідно статті 125 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
право власності та право постійного користування на земельну
ділянку виникає після одержання її власником або користувачем
документа, що посвідчує право власності чи право постійного
користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору
оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання
земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості),
одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної
реєстрації забороняється.
Статтею 126 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
передбачено, що право власності на земельну ділянку і право
постійного користування земельною ділянкою посвідчується
державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом
Міністрів України. Право оренди землі оформляється договором, який
реєструється відповідно до закону.
Таким чином, суди дійшли вірного висновку, що земельний
податок сплачується тільки власниками або землекористувачами
земельних ділянок, які отримали земельну ділянку у власність або у
користування, що підтверджується відповідним державним актом та
при умові внесення відповідних даних до земельного кадастру, якій
є підставою для обчислення плати за землю.
Судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено
відсутність порушень з боку позивача податкового законодавства з
питання сплати земельного податку та відсутність підстав для
застосування до позивача санкцій, передбачених підпунктом 17.1.3
пунктом 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
У відповідності до статей 32-34 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
доказами у справі є будь-які фактичні
дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом
порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких
ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини,
які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона
посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази
подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають
значення для справи. Обставини справи, які відповідно до
законодавства повинні бути підтверджені певними засобами
доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами
доказування.
Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що рішення та
постанова у справі прийняті у відповідності з нормами
матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи
скасування не вбачається.
Доводи заявника, викладені в касаційній скарзі, не знайшли
свого підтвердження та суперечать матеріалам справи, в зв'язку з
чим судовою колегією не приймаються до уваги.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, пунктом 1 статті 111-9,
статтею 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду міста Києва від 15 березня
2004 року та постанову Київського апеляційного господарського суду
від 25 травня 2004 року у справі N 33/102 - залишити без змін, а
касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції у
м. Києві по роботі з великими платниками податків - без
задоволення.