ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.02.2005 Справа N 16/2343
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 07.04.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі: суддя
Селіваненко В.П. - головуючий, судді Джунь В.В. і Львов Б.Ю.,
розглянувши касаційну скаргу дослідного господарства "Нива"
інституту цукрових буряків Української академії аграрних наук,
с. Христинівка Христинівського району Черкаської області,
на постанову Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 03.11.2004
зі справи N 16/2343
за позовом дослідного господарства "Нива" інституту цукрових
буряків Української академії аграрних наук (далі - ДГ "Нива")
до Христинівського районного центру зайнятості (далі - Центр
зайнятості), м. Христинівка Черкаської області,
про спонукання до вчинення дій,
за участю представників сторін:
позивача - Кравчук Л.І., Пилипишина С.П.,
відповідача - Клименко А.І.,
В С Т А Н О В И В:
ДГ "Нива" звернулося до господарського суду Черкаської
області з позовом, в якому просило спонукати Центр зайнятості
звернутися до Христинівської МДПІ з відповідними документами для
прийняття рішення про списання безнадійного податкового боргу,
який виник станом на 15.04.2003 зі сплати внесків на
загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок
безробіття.
Рішенням названого суду від 06.09.2004 (суддя Спаських Н.М.)
позов задоволено. Прийняте судове рішення мотивовано: виконанням
ДГ "Нива" процедури щодо порушення клопотання про підготовку
документів на списання безнадійного боргу з дотриманням вимог
Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від
21.12.2000 N 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
(далі - Закон N 2181) та Порядку
списання безнадійного податкового боргу платників податків (далі -
Порядок), затверджений наказом Державної податкової адміністрації
України від 14.03.2001 N 103 ( z0016-02 ) (z0016-02)
і зареєстрований в
Міністерстві юстиції України 10.01.2002 за N 16/6304; наявністю у
позивача на 01.04.2003 заборгованості зі сплати страхових внесків
у сумі 49 084,22 грн., яка виникла внаслідок дії форс-мажорних
обставин.
Постановою Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 03.11.2004 (колегія суддів у складі:
Федоров М.О. - головуючий, судді Самусенко С.С, Шевченко В.Ю.)
рішення господарського суду Черкаської області зі справи скасовано
та в задоволенні позову відмовлено. Постанову суду апеляційної
інстанції мотивовано посиланням на те, що дія Закону N 2181
( 2181-14 ) (2181-14)
не поширюється на списання заборгованості зі сплати
страхових внесків, а також тим, що борг у сумі 25 973,88 грн.
виник за період з січня 1999 року по 01 січня 2002 року внаслідок
невиконання позивачем обов'язку зі сплати страхових внесків і не
пов'язаний із дією форс-мажорних обставин.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ДГ
"Нива" просить оскаржувану постанову скасувати та залишити в силі
рішення місцевого суду. Своє прохання скаржник мотивує
невідповідністю судового рішення апеляційного суду вимогам норм
матеріального права, оскільки вважає, що дія Закону N 2181
( 2181-14 ) (2181-14)
поширюється на списання безнадійного боргу зі сплати
страхових внесків, який виник внаслідок дії форс-мажорних
обставин.
У відзиві на касаційну скаргу Центр зайнятості зазначив про
безпідставність її доводів та обґрунтованість рішення зі справи,
прийнятого апеляційним господарським судом.
Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі -
ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду
касаційної скарги.
Перевіривши повноту встановлення судами першої та апеляційної
інстанцій обставин справи та правильність застосування ними норм
матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення
представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов
висновку про необхідність скасування судових рішень, прийнятих
апеляційним і місцевим господарськими судами по суті справи, та
передачі останньої на новий розгляд до господарського суду першої
інстанції з урахуванням такого.
Відповідно до преамбули Закону N 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
(із
змінами, внесеними згідно з Законом України від 20.02.2003
N 550-IV ( 550-15 ) (550-15)
цей Закон є спеціальним законом з питань
оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань
юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними
цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів),
включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та
внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування,
нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються
до платників податків контролюючими органами.
Згаданим Законом України від 20.02.2003 N 550-IV ( 550-15 ) (550-15)
"Про внесення змін до Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
до числа контролюючих органів
віднесено органи фондів загальнообов'язкового соціального
страхування - стосовно внесків на загальнообов'язкове державне
соціальне страхування, у межах компетенції цих органів,
встановленої законом (підпункт 2.1.3 пункту 2.1 статті 2 Закону
N 2181).
З огляду на викладене після набрання чинності зазначеним
Законом України від 20.02.2003 N 550-IV ( 550-15 ) (550-15)
, тобто після
26.03.2003, не сплачені в строк страхові внески до фондів
загальнообов'язкового соціального страхування підпадають під
ознаки податкового боргу в розумінні пункту 1.3 статті 1 Закону
N 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
, а на погашення зобов'язань зі сплати внесків
на загальнообов'язкове державне соціальне страхування поширюється
дія Закону N 2181.
Підпунктом 18.2.3 пункту 18.2 статті 18 Закону N 2181
( 2181-14 ) (2181-14)
та підпунктом 1.5 пункту 1 Порядку списання
безнадійного податкового боргу ( z0016-02 ) (z0016-02)
віднесено до виключної
компетенції податкових органів.
Згідно з підпунктом 3.4 пункту 3 Порядку ( z0016-02 ) (z0016-02)
податковий борг юридичних або фізичних осіб, що виник внаслідок
обставин непереборної сили (форс-мажорні обставини, наприклад
стихія, дія суспільного ворога, оголошена та неоголошена війна,
загроза війни, терористичний акт, блокада, революція, заколот,
повстання, масові заворушення, громадська демонстрація, блискавка,
пожежа, буря, повінь, землетрус, нагромадження снігу або ожеледь,
вибух тощо), тобто не з вини платника податків, які неможливо
попередити своїми заходами за умови, що дані обставини
безпосередньо вплинули на своєчасне виконання податкових
зобов'язань. Такий факт непереборної сили підтверджується, зокрема
Торгово-промисловою палатою України - щодо настання обставин
непереборної сили чи стихійного лиха на території України.
Відповідно до підпункту 5.1 пункту 5 Порядку ( z0016-02 ) (z0016-02)
у
випадках, передбачених підпунктом 3.4 цього Порядку, платник
податків звертається до контролюючого органу за місцем обліку
безнадійного податкового боргу або за місцем своєї реєстрації
(якщо контролюючим є податковий орган) з письмовою заявою, в якій
зазначаються суми податків, зборів, інших платежів, які просить
списати. До заяви обов'язково додається будь-який з документів,
зазначених у пункті 3 цього Порядку, який підтверджує, що
податковий борг вважається безнадійним.
Згідно з підпунктом 5.2 пункту 5 Порядку ( z0016-02 ) (z0016-02)
за
результатами розгляду відповідних документів з метою списання
безнадійного податкового боргу контролюючі органи регіонального
рівня (якщо контролюючий не є податковим) звертаються до
податкового органу за місцем реєстрації платника податків або за
місцем обліку такого податкового боргу. До звернення додаються:
- довідка про наявність безнадійного податкового боргу, яку
оформлено на бланку відповідного контролюючого органу за формою
згідно з додатком 1 ( z0016-02 ) (z0016-02)
; у довідці обов'язково вказується
дата виникнення безнадійного податкового боргу;
- копії документів, згідно з якими податковий борг визнано
безнадійним.
Отже, чинне законодавство встановлює певну послідовність дій
контролюючого органу, спрямованих на списання заборгованості.
У розгляді даного позову попереднім судовим інстанціям
належало з'ясувати причину, з якої відповідачем не було виконано
вимог позивача: чи приймалося рішення про відмову (якщо так, то з
яких підстав), або мала місце бездіяльність контролюючого органу.
Встановлені конкретні причини мали бути перевірені на предмет
правомірності дій відповідача.
Ці обставини попередніми судовими інстанціями з'ясовані не
були, тоді як саме від них залежить як визнання прав позивача
порушеними, так і обрання способу їх захисту.
Зокрема, встановивши, що зверненню контролюючого органу до
органу податкового з приводу списання податкової заборгованості
передує прийняття рішення контролюючим органом про дату виникнення
безнадійного боргу та його розмір, суду належить розглянути
питання про спонукання відповідача до вчинення дій щодо розгляду
звернення позивача з приводу списання безнадійного боргу.
Також не було досліджено попередніми судовими інстанціями й
питання щодо часу (періоду) виникнення боргу зі сплати страхових
внесків (на списанні якого наполягає позивач) та його розміру.
За таких обставин попередні судові інстанції припустилися
неправильного застосування приписів частини першої статті 4-7 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо прийняття судового рішення суддею за
результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої
статті 43 Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного
розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності,
що відповідно до частини першої статті 111-10 ГПК України є
підставою для скасування судових рішень зі справи.
Касаційна ж інстанція відповідно до частини другої
статті 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не має права встановлювати
або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні
або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково
перевіряти докази.
З огляду на наведене справа має бути передана на новий
судовий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно
встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та
доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно
до закону.
Керуючись статтями 111-7, 111-9 - 111-12 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу дослідного господарства "Нива" інституту
цукрових буряків Української академії аграрних наук задовольнити
частково.
2. Рішення господарського суду Черкаської області від
06.09.2004 та постанову Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 03.11.2004 зі справи N 16/2343 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду
Черкаської області.