ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.02.2005 Справа N 2/Б-354
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 07.04.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - Грека Б.М.
суддів: Бур'янової С.С., Яценко О.В.
розглянувши касаційну скаргу АКБ "Укрсоцбанк" в особі
Тернопільської обласної філії
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від
02.08.2004 року
у справі N 2/Б-354
за заявою Толкачова В.С., Мартинова І.В., Мельничук С.І.,
Пугач М.М., Сироп'ятова О.С.
до ТОВ Тернопільське виробниче сільськогосподарське
кооперативне об'єднання "Природа"
про Банкрутство
За участю представників сторін
від кредитора - Кузьменко Ж.М. дов. від 12.05.04 р.
N 02-04/421,
від боржника - не з'явився
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою господарського суду Тернопільської області від
16.03.2004 року визнано кредитором АКБ соціального розвитку
"Укрсоцбанк" в особі Тернопільської обласної філії на суму
1592976,50 грн. на підставі ст.ст. 14, 15 Закону України "Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Ухвалою господарського суду Тернопільської області від
16.03.2004 року у справі N 2/Б-354 визнано кредитором Фонд
соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі
виконавчої дирекції на суму 3679,21 грн.
За результатами перегляду справи в апеляційному порядку,
Львівським апеляційними господарським судом була винесена
постанова від 02.08.04 р., якою апеляційну скаргу Мельничука С.І.,
Пугач М.М., Толкачова В.С., Сироп'ятова О.С., та інших задоволено;
ухвалу господарського суду Тернопільської області від
16.03.2004 року про визнання конкурсним кредитором АКБ соціального
розвитку "Укрсоцбанк" на суму 1592976,50 грн. скасовано, у
задоволенні заяви про визнання кредитором АКБ соціального розвитку
"Укрсоцбанк" в особі Тернопільської обласної філії відмовлено;
ухвалу господарського суду Тернопільської області від
16.03.2004 року про визнання конкурсним кредитором Фонду
соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі
Тернопільської виконавчої дирекції залишено без змін, а апеляційну
скаргу Мельничука С.І., Пугач М.М., Толкачова В.С.,
Сироп'ятова О.С. та інших без задоволення.
Не погоджуючись з постановою апеляційного суду, АКБ
соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Тернопільської обласної
філії звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, в якій просить постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 02.08.2004 року скасувати, посилаючись на
не вірне застосування апеляційним судом норм матеріального і
процесуального права, а саме ст. 71 Цивільного кодексу УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
та ст. 98 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
На підставі ст. 77 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, у судовому
засіданні 07.12.2004 року, розгляд справи N 2/Б-354 було
відкладено на 08.02.2005 року о 9 год. 40 хв.
Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом норм
матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого
господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає
залишенню без задоволення з наступних підстав.
Ухвалою господарського суду Тернопільської області від
04.12.2003 року у справі N 2/Б-354 порушено провадження у справі
про банкрутство ТОВ "Тернопільське виробниче сільськогосподарське
кооперативне об'єднання "Природа".
06.02.2004 року АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі
Тернопільської обласної філії звернувся із заявою до
господарського суду Тернопільської області про визнання останнього
кредитором.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій,
28.12.1995 року між АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі
Тернопільської обласної філії та ТОВ "Тернопільське виробниче
сільськогосподарське кооперативне об'єднання "Природа" укладено
кредитний договір, за яким кредитор зобов'язувався надати
позичальнику 100000,00 дол. США з кінцевим строком повернення до
30.06.1996 року. В забезпечення виконання зобов'язання сторонами
укладено договір застави від 05.06.1997 року; приватним нотаріусом
Тернопільського міського нотаріального округу Іваненко О.С.
вчинено виконавчий напис на договорі застави від 05.06.1997 року
для задоволення вимог АКБ "Укрсоцбанк".
Крім того суди встановили, що державним виконавцем ВДВС
Тернопільського районного управління юстиції Кос Н.М. виконавче
провадження по примусовому виконанню виконавчого напису від
16.02.1999 року закрито у зв'язку з відсутністю майна боржника.
Господарські суди попередніх інстанцій встановили факт
укладення сторонами кредитного договору та неналежність його
виконання боржником, що і призвело до виникнення заборгованості по
основній сумі та нарахованих відсотках.
Суд апеляційної інстанції, мотивуючи прийняту постанову,
вірно зазначив про те, що у зв'язку із вчиненням нотаріусом
виконавчого напису, однак неможливості його виконання у зв'язку з
відсутністю майна боржника, кредитор - АКБ соціального розвитку
"Укрсоцбанк" в особі Тернопільської обласної філії вправі був
звернутися до господарського суду за захистом порушеного права, а
саме ініціювати провадження у справі про банкрутство.
Апеляційний суд підставно посилається на ст. 76 Цивільного
кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, згідно якої перебіг строку позовної
давності починається з дня виникнення права на позов, тобто з
моменту коли особа дізналася або повинна була дізнатися про
порушення свого права.
Виходячи з положень зазначеної норми матеріального права та
фактичних обставин справи, апеляційний суд правомірно дійшов
висновку про те, що в даному випадку початком перебігу цього
строку виступатиме 11.11.1999 року - день винесення державним
виконавцем постанови про закриття виконавчого провадження і
становитиме три роки, у відповідності до ст. 71 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
.
Згідно ст. 80 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
закінчення строку позовної
давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові.
За заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський
суд може визнати причину пропуску встановленого законом строку
поважною і відновити пропущений строк, однак такі дії суду повинні
бути обгрунтовані належними і допустимими доказами з боку сторони,
що пропустила зазначений строк. Обставини, викладені в заяві,
повинні свідчити про об'єктивні обставини та неможливість заявника
дізнатися про порушення його права та відповідно вжити всіх
необхідних заходів щодо його захисту.
Таким чином, апеляційний суд вірно зауважив про те, що
причина пропуску заявником строку позовної давності в даному
випадку не може визнаватися поважною, оскільки знаходилась в межах
його волі, а обставини, які б перешкоджали дізнатися про порушення
права відсутні і тому підставно дійшов висновку про
невідповідність ухвали господарського суду Тернопільської області
від 16.03.2004 року про визнання кредитором АКБ соціального
розвитку "Укрсоцбанк" в особі Тернопільської обласної філії
вимогам чинного законодавства.
Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про те,
що апеляційний господарський суд на підставі встановлених
фактичних обставин та матеріалів у справі, вірно застосував норми
діючого законодавства, яке регулює спірні правовідносини, надав
вірну юридичну оцінку обставинам справи, повно їх встановив, а
тому підстав для скасування судових рішень та задоволення
касаційної скарги не має.
За таких обставин, постанова Львівського апеляційного
господарського суду від 02.08.2004 року по справі N 2/Б-354
прийнята судом у відповідності з вимогами чинного законодавства та
фактичних обставин справи і підстав для її скасування не має.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків
апеляційного суду, які викладені в оскаржуваній постанові по
справі.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7 -
111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу АКБ "Укрсоцбанк" в особі Тернопільської
обласної філії залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
02.08.2004 року залишити без змін.