ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.02.2005 Справа N А-03/80-04
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 28.04.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - Глос О.І.
суддів: Бакуліної С.В., Бенедисюка І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі
м. Харкова
на постанову від 15.06.2004 року Харківського апеляційного
господарського суду
у справі N А-03/80-04 господарського суду Харківської області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
"РМИ-Україна", м. Київ
до ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова
про визнання недійсним рішення
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача - не з'явились
від відповідача - не з'явились
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Харківської області (суддя
Подобайло З.Г.) від 07.04.2004 року, залишеним без змін постановою
Харківського апеляційного господарського суду (головуючий суддя -
Олійник В.Ф., судді - Кравець Т.В., Шутенко І.А.) від
15.06.2004 року, по справі N А-03/80-04 позов задоволено; визнано
недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Орджонікідзевському
районі м. Харкова від 14.10.2002 року у відношенні Харківської
філії ТОВ "РМИ-Україна" N 844/23-619, яким визначено суму
податкового зобов'язання по податку на доход від грального бізнесу
в сумі 48959,12 грн.: 16165,04 грн. - основний платіж,
32330,08 грн.; стягнуто з відповідача на користь позивача державне
мито в сумі 85,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу.
В касаційній скарзі ДПІ у Орджонікідзевському районі
м. Харкова просить скасувати ухвалені по справі судові акти та
прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, посилаючись на
порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ч. 1
ст. 4-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, пп. 10.2.2 п. 10.2 ст. 10 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Відзиву на касаційну скаргу позивач не надіслав.
Сторони не скористались наданим процесуальним правом на
участь в засіданні суду касаційної інстанції.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та
правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного
господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду
України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
оцінка
доказів господарським судом повинна ґрунтуватись на всебічному,
повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин
справи.
Судом встановлено, що посадовими особами ДПІ у
Орджонікідзевському районі м. Харкова була проведена позапланова
документальна перевірка підприємства позивача з питань
дотримання вимог податкового законодавства за період II півріччя
1999 р. - I півріччя 2002 р., за результатами якої складено Акт
N 313/23-614ДСК.
В акті перевірки констатовано порушення позивачем пп. 10.2.2
п. 10.2 ст. 10 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
в редакції від 22.05.1997 року
N 283/97-ВР ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
, яке полягає в тому, що в букмекерській
конторі, розташованій в м. Харкові по вул. Полтавський шлях, 56,
після закінчення гри в межах робочого дня особа надавала оператору
каси чеки за ставки, що були придбані в попередні дні, і які для
підрахунку витрат за поточний робочий день не повинні прийматись;
та п. 5 Порядку податкового обліку виграшів та витрат осіб, а
також порядку звітності суб'єктів грального бізнесу, затвердженого
наказом ДПА України від 19.01.98 р. N 35 ( z0126-98 ) (z0126-98)
, а саме в
ході перевірки залу гральних автоматів на станції метро
"Університет" було встановлено, що після закінчення гри в межах
робочого дня оператор каси приймав чеки, за якими було придбано
електронні очки в попередні робочі дні, і які для перерахунку
витрат за поточний день не повинні прийматись.
Таким чином, перевіркою для визначення витрат осіб, що
отримують виграш, не було прийнято чеків в букмекерській конторі
за жовтень 2000 р. - березень 2001 р. на загальну суму
25 923,71 грн. Позивач не утримав податку з виграшу (доходу) осіб
у розмірі 53 883,44 грн. та не вніс до бюджету 30% від суми
прибутку осіб в розмірі 16 165,03 грн.
За результатами перевірки донараховано податку на доходи від
грального бізнесу - 16,2 тис. грн. та податку на прибуток у
розмірі 0,7 тис. грн.
На підставі висновків вказаного акту перевірки
14.10.2002 року начальником ДПІ у Орджонікідзевському районі м.
Харкова у відношенні Харківської філії ТОВ "РМИ-Україна" було
прийнято податкове повідомлення-рішення N 844/23-619, яким
визначено суму податкового зобов'язання по податку на доход від
грального бізнесу в сумі 48495,12 грн.: 16165,04 грн. - основний
платіж, 32330,08 грн. штрафна санкція.
Задовольняючи позов суди виходили із того, що з врахуванням
особливості проведення ігор букмекерськими конторами, яка виключає
співпадання дат внесення ставок гравцями та отримання ними
вірогідного виграшу, діяльність ХФ ТОВ "РМИ-Україна" підпадає під
підпункт 10.2.1 пункту 10.2 ст. 10 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, однак позивач
правомірно при визначенні бази оподаткування зменшував суми
виграшів гравців - фізичних осіб на суми зроблених ними ставок,
оскільки оподаткуванню 30% податком на доход від грального
бізнесу, згідно пп. 10.2.1 п. 10.2 ст. 10 вищенаведеного Закону,
підлягає не сума виплати гравцю, а його виграш (доход), який
визначається як різниця між сумою виплати за результатом гри в
разі виграшу та сумою ставки за право участі у грі.
Колегія суддів повністю погоджується з тим, що діяльність ХФ
ТОВ "РМИ-Україна" підпадає під підпункт 10.2.1 пункту 10.2 ст. 10
Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, однак вважає помилковим висновок про те, що поняття
"виграш" (пп. 10.2.1) та "прибуток" (пп. 10.2.2) є тотожними
поняттями, з огляду на таке.
Відповідно до підпункту 10.2.1 пункту 10.2 ст.10 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
в
редакції, діючій до набрання чинності Закону України від
01.07.04 р. N 1957-IV ( 1957-15 ) (1957-15)
, платник податку, який здійснює
виплату виграшів у лотерею або інші види ігор чи розиграшів, які
передбачають придбання особою права на участь у таких іграх чи
розиграшах до їх проведення, зобов'язані утримувати та вносити до
бюджету 30 відсотків від суми таких виграшів.
Підпунктом 10.2.2. цього пункту ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
передбачено, що
незалежно від положень підпункту 10.2.1 будь-яка особа, яка
здійснює виплату особі у зв'язку із виграшем у казино, бінго, інші
ігри у гральних місцях (домах), зобов'язана утримувати та вносити
до бюджету 30 відсотків від суми прибутку такої особи, який
визначається як різниця між її доходами, отриманими у вигляді
виграшів за відповідний робочий день, та витратами, понесеними
такою фізичною особою протягом такого робочого дня, пов'язаними з
таким виграшем, але не більше суми такого виграшу.
Порівняльний аналіз наведених правових норм дає підстави для
висновку, що визначення бази оподаткування виграшем або прибутком
фізичної особи, як різниці між виграшем і витратами цієї особи,
законодавцем ставиться в залежність від виду гри (з обов'язковим
проведенням гри для останнього випадку у гральному місці) та
можливістю виграшу гравця протягом одного робочого дня з
понесеними ним у зв'язку з цим витратами.
Принцип діяльності букмекерської контори полягає в
організації азартної гри, коли гравці роблять ставку на результат
спортивного змагання, а організатор гри зобов'язується виплатити
гравцям, що виграли, суму виграшу, розмір якої залежить від
загальної суми внесених ставок.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ХФ ТОВ
"РМИ-Україна" виплачувало гравцям суми виграшу за ставками не в
межах одного робочого дня із внесенням цих ставок.
Оскільки підпунктом 10.2.2 пункту 10.2 ст. 10 Закону України
"Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
не
встановлено виключення із правила визначення прибутку гравця як
різниці між виграшем та витратами гравця в межах одного робочого
дня для азартних ігор, що організовуються букмекерською конторою,
правових підстав для висновку, що це правило на такі ігри
поширюється без врахування зазначеного часового обмеження не має.
Отже, оподаткування доходу від ігор в букмекерській конторі в
разі виплати виграшу за ставками в інші дні, ніж приймання цих
ставок, повинно здійснюватися за правилами підпункту 10.2.1
пункту 10.2 ст. 10 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, тобто із суми виграшу (яким є
виплачена гравцю сума доходу не зменшена на суму понесених
витрат).
У зв'язку з цим при розгляді даної справи судом, предметом
доказування є сума виграшів, яка була виплачена позивачем гравцям
за період 01.10.2000 року - 01.04.2003 року, за який була
здійснена перевірка діяльності позивача контролюючим органом.
З наявної в матеріалах справи копії акту перевірки від
14.10.2002 року N 313/23-614ДСК вбачається, що оспорювана
позивачем сума податкового зобов'язання визначена контролюючим
органом із суми, виплаченої позивачем за вказаний період по
розрахунках у зв'язку з проведенням ігор, здійснених з
використанням реєстратора розрахункових операцій.
Правильне вирішення спору вимагає встановлення, яку частину у
вартісному виразі із цієї суми складає сума виграшів, згідно
фіскальних чеків РРО, яка однак не може включати в себе виплати
гравцям по поверненню їм ставок у випадках, передбачених правилами
гри, зокрема, якщо спортивне змагання не відбулось, ставки гравцем
після початку спортивної гри, у випадку технічної помилки у списку
спортивної події.
Оскільки встановлення обставин щодо суми виграшів (не
прибутку) гравців, яка підлягала врахуванню позивачем при
утриманні сум податку та перерахуванню останніх в бюджет, вимагає
витребування у сторін нових доказів та їх оцінки, що в силу
частини другої ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
знаходиться поза межами касаційного перегляду
справи, а встановлення цих обставин є необхідним для правильного
вирішення спору, справа підлягає передачі на новий розгляд до суду
першої інстанції із скасуванням постановлених у справі судових
рішень як таких, що ухвалені з порушенням частини першої ст. 43
Господарського процесуального кодексу України.
Що стосується епізоду перевірки ХФ ТОВ "РМИ-Україна" залу
гральних автоматів на станції метро "Університет" в м. Києві, то
колегія суддів відзначає, що висновок судів про безпідставність
висновку акту перевірки про те, що оператор каси після закінчення
гри в межах поточного робочого дня приймав чеки, за якими були
придбані очки в попередні дні, як такого, що суперечить обставинам
справи, не ґрунтується на будь-яких встановлених судом обставинах
справи, не підтверджений доказами.
Зазначене неповне встановлення обставин справи є суттєвим
порушенням ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та виключає можливість
висновку касаційної інстанції щодо правильності застосування судом
норм матеріального права при вирішенні спору. У зв'язку з цим
постановлене у справі судове рішення підлягає скасуванню з
передачею справи на новий розгляд. Під час нового розгляду справи
суду першої інстанції слід взяти до уваги наведене в цій
постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного,
повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і
обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у
відповідності з чинним законодавством вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 3 ч. 1 ст. 111-9,
ч. 1 ст. 111-10, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України, - П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова
від 12.07.2004 року N 951/8/10-004 на постанову Харківського
апеляційного господарського суду 15.06.2004 року у справі
N А-03/80-04 задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Харківської області від
07.04.2004 року та постанову Харківського апеляційного
господарського суду 15.06.2004 року у справі N А-03/80-04 -
скасувати.
Справу N А-03/80-04 направити до Господарського суду
Харківської області на новий розгляд.