ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.02.2005 Справа N 3/245
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 07.04.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Ходаківська І.П. (головуючий суддя), судді: Савенко Г.В.,
Кривда Д.С., розглянувши касаційні скарги Рівненської об'єднаної
державної податкової інспекції на постанову від 16.09.2004 р.
Львівського апеляційного господарського суду у справі N 3/245
господарського суду Рівненської області за позовом Товариства з
обмеженою відповідальністю "УкрТехноФос" до Рівненської ОДПІ про
визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, за участю
представників сторін: від позивача - не з'явилися, від
відповідача - Бухта Н.А. (за довіреністю), В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Рівненської області від
06.07.2004 р. у справі N 3/245, яке залишене без змін постановою
від 16.09.2004 р. Львівського апеляційного господарського суду,
задоволені позовні вимоги ТОВ "УкрТехноФос" до Рівненської ОДПІ
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ у
м. Рівне від 21.05.2004 р. N 000180/2342/0/23-225, яким визначено
суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у
розмірі 322028 грн., в тому числі основний платіж - 207381 грн.,
штрафні санкції - 114647 грн., та N 000179/2342/0/23-225, яким
визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у
розмірі 247320 грн., в тому числі основний платіж - 206100 грн.,
штрафні санкції - 41220 грн.
Відповідач у справі, Рівненська ОДПІ, із судовими рішеннями
не погоджується, подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати
постанову від 16.09.2004 р. Львівського апеляційного
господарського суду та рішення господарського суду Рівненської
області від 06.07.2004 р. у справі N 3/245, а у задоволенні
позовних вимог відмовити. Розпорядженням заступника голови Вищого
господарського суду України, у зв'язку з відпусткою судді
Першикова Є.В. для перегляду в касаційному порядку справ,
призначених до розгляду на 03.02.2005 р. колегією суддів у складі:
головуючого - Першикова Є.В. суддів - Савенко Г.В.,
Ходаківської І.П., утворено колегію суддів в наступному складі:
головуючий - Ходаківська І.П., судді - Савенко Г.В., Кривда Д.С.
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги,
проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи
правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач у звітному
податковому періоді 2003 року відніс до валових витрат видатки з
попередньої оплати вартості мінеральних добрив за
цивільно-правовими угодами купівлі-продажу, з моменту їх оплати, а
до складу податкового кредиту - суми податку на додану вартість,
сплаченого ним в сумі авансових платежів, з моменту оплати та
отримання від продавця податкових накладних.
Згідно доводів касаційної скарги ОДПІ, віднесення позивачем
вказаних сум до валових витрат та відповідно до податкового
кредиту є неправомірним, оскільки згідно вимог пп. 5.2.1,
п. 5.3-5.8, 5.3.9 ст. 5, пп. 11.2.1 ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
кваліфікуючою
ознакою для віднесення до валових витрат є факт надходження
продукції платнику податку та її використання у власній
господарській діяльності.
Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що відповідно
до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
до складу валових витрат
включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих)
протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією,
веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і
охороною праці з врахуванням обмежень, встановлених
пунктами 5.3-5.8 цієї статті.
В підпунктах 5.3-5.8 ст. 5 цього Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
не
зазначено про неправомірність віднесення до складу валових витрат
видатків з попередньої оплати вартості придбаних товарів.
Відповідно до пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
датою збільшення
валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає
на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з
подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських
рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), або
дата оприбуткування платником податку товарів.
Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
датою виникнення права
платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення
першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку
платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата
отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання
платником податку товарів (робіт, послуг).
З огляду на викладене, апеляційним судом зроблено
обґрунтований висновок про те, що позивач правомірно відніс до
складу валових витрат звітного періоду 807200 гривень видатків з
попередньої оплати мінеральних добрив за цивільно-правовими
угодами купівлі-продажу, після події списання коштів з
банківського рахунку платника податку на оплату товарів.
Обґрунтованим також є висновок суду про правомірність
віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на
додану вартість, сплаченого ним в складі авансових платежів, після
попередньої оплати товару та отримання від продавця податкових
накладних згідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Як встановлено судами, наявними в матеріалах справи
первинними документами бухгалтерського обліку, а саме: належно
оформленими договорами купівлі-продажу, рахунками на оплату,
платіжними банківськими документами, податковими накладними
підтверджується право позивача на віднесення сум авансових
платежів до складу валових витрат, а сум податку на додану
вартість в складі цих платежів - до податкового кредиту з ПДВ.
Отже, позивач правомірно здійснював податковий облік операцій
з попередньої оплати за товар відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2
ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
та пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, а
відповідач, при винесенні оскаржуваних податкових
повідомлень-рішень, порушив вказані норми законів та безпідставно
виключив зі складу валових витрат позивача 807200 гривень
сплаченого авансу за товари, а з податкового кредиту позивача
податок на додану вартість в сумі 161438,16 гривень, сплаченого в
складі авансових платежів за товари.
Таким чином, апеляційний суд обґрунтовано визнав
неправомірним прийняття податкових повідомлень-рішень
N 00180/2342/0/23-225 та N 000179/2342/0/23-225 від 21.05.2004 р.
про донарахування позивачу 206100 грн. податку на прибуток,
41220 грн. фінансової санкції з податку на прибуток, 207381 грн.
податок на додану вартість, 114647 грн. фінансової санкції з
податку на додану вартість.
З огляду на вищевикладене, постанова від 16.09.2004 р.
Львівського апеляційного господарського суду відповідає вимогам
чинного законодавства, та підстави для її зміни або скасування
відсутні.
Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в судовому засіданні за згодою сторони
оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Рівненської об'єднаної державної податкової
інспекції залишити без задоволення.
Постанову від 16.09.2004 р. Львівського апеляційного
господарського суду у справі N 3/245 господарського суду
Рівненської області залишити без змін.