ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.02.2005 Справа N 35/112
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 21.04.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Щотки С.О.
суддів: Подоляк О.А., Семчука В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
ВАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал"
на постанову від 27.09.2004 р. Київського апеляційного
господарського суду
у справі N 35/112
за позовом АЕК "Київенерго" (надалі - Компанія)
до ВАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" (надалі -
Товариство)
про стягнення 2 994 655,68 грн.
за участю представників:
від позивача - Матвєєва В.П.
від відповідача - Резниченко Л.М., Патюк О.Й.
В С Т А Н О В И В:
Компанія в лютому 2004 р. звернулась до суду з позовом до
Товариства про стягнення заборгованості в сумі 2 994 655,68 грн.
за договором на використання електричної енергії N 97 від
10.01.1991 р., в тому числі 2 704 317,49 грн. основного боргу
станом на 01.02.2004 р., 135 215,87 грн. штрафу, 131 298,92 грн.
інфляційних нарахувань, 23 823,39 грн. відсотків річних,
1 700 грн. держмита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу. В процесі розгляду справи позивач в
порядку ст. 22 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
надав заяву про уточнення
позовних вимог у зв'язку із надходженням оплати за спожиту за
період 01.08.2003 р. по 01.02.2004 р. електричну енергію,
відповідно до якої просив стягнути з відповідача
2 920 955,67 грн., в тому числі 2 630 617,49 грн. основного боргу
за спожиту електричну енергію за період з 01.08.2003 р. по
01.02.2004 р., 135 215,87 грн. штрафу за несвоєчасне проведення
розрахунків, 131298,92 грн. інфляційних нарахувань, 23 823,39 грн.
відсотків річних.
Товариство проти пред'явлених вимог заперечувало посилаючись
на те, що передбачена договором N 97 від 10.01.1991 р. форма
розрахунків не застосовується з моменту набрання чинності Закону
України "Про внесення зміни до статті 24 Закону України "Про
підприємства в Україні" ( 419/96-ВР ) (419/96-ВР)
та прийняттям Указу
Президента України від 03.09.1997 р. N 949 ( 949/97 ) (949/97)
; відповідно
до Розпорядження КМДА N 1841 ( ra1841017-99 ) (ra1841017-99)
в розрахунках за
спожиту електроенергію, яка іде на приготування питної холодної
води для населення, відповідач участі не приймає і не повинен
приймати; сума позову не відповідає фактичним обставинам справи;
розмір штрафних санкцій є необґрунтованим, оскільки сума позовних
вимог не відповідає фактичним обставинам справи.
Рішенням господарського суду міста Києва від 27.05.2004 р.
(суддя Михальська Ю.Б.), залишеним без змін постановою Київського
апеляційного господарського суду від 27.09.2004 р. (судді:
Коваленко В.М., Вербицька О.В., Мачульський Г.М.), позов
задоволено частково: стягнуто з Товариства на користь Компанії
2 630 617,49 грн. основного боргу та 135 215,87 грн. штрафу з
підстав правомірності та обґрунтованості позовних вимог; в частині
вимог про стягнення інфляційних нарахувань та відсотків річних,
заявлених на підставі ст. 625 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, з посиланням
на пункт 10 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в позові
відмовлено, оскільки вони нараховані за період до пред'явлення
вимоги.
Не погоджуючись з постановою, Товариство звернулось до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
рішення і постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову
в позові, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням
судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши
матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши
правильність застосування судами норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню, виходячи із наступного.
Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має
право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а
скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд
визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з
дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 111-5 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення у рішенні та постанові господарських судів, колегія
суддів дійшла висновків про те, що суди першої та апеляційної
інстанцій в порядку ст.ст. 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно
і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в
їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх
вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували
зобов'язальні правовідносини сторін, що в силу ст.ст. 4, 41, 151
ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
виникли та існували між сторонами на підставі
договору N 97 на користування електричною енергією від
10.01.1991 р. (надалі - Договір); дослідили обставини належного
виконання позивачем зобов'язань за Договором у спірний період щодо
відпуску відповідачу електричної енергії, а також неналежне
виконання відповідачем зобов'язань по оплаті отриманої електричної
енергії своєчасно і в повному обсязі, в порушення умов Договору та
положень законодавства (ст.ст. 526, 527 ЦК України); встановили
розмір заборгованості; дослідивши положення Договору щодо порядку
здійснення розрахунків, а також врахувавши внесення змін до
законодавства щодо заборони проведення безакцептного списання
грошових коштів, крім передбачених законом випадків, суди дійшли
обґрунтованого висновку про те, що строк оплати за Договором слід
вважати невстановленим, а відтак підставно застосували до спірних
відносин сторін положення ст. 530 ЦК України; дослідивши обставини
пред'явлення позивачем вимоги в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України
про оплату електроенергії за спірний період листом N Д07/1253 від
19.02.2004 р., а також обрахувавши відповідний строк, який сплинув
26.02.2004 р., суди дійшли правомірних висновків про доведеність
та обґрунтованість позовних вимог про стягнення боргу та штрафу, а
також правильно відмовили у стягненні відсотків річних та
інфляційних нарахувань, оскільки останні були нараховані за період
до пред'явлення вимоги; при цьому, суди обґрунтовано спростовували
безпідставні та необґрунтовані заперечення відповідача.
На підставі встановлених фактичних обставин з'ясовані дійсні
права і обов'язки сторін та правильно застосовано матеріальний
закон, що регулює спірні відносини. Крім того, апеляційний
господарський суд, відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, повторно розглядаючи справу, з достатньою повнотою
з'ясував обставини, які мали значення для правильного розгляду
поданої Товариством апеляційної скарги. Висновки апеляційного
суду, якими спростовано обставини на які посилався відповідач в
обґрунтування своїх заперечень, ґрунтуються на доказах, наведених
в постанові суду, та положеннях чинного законодавства. Як
наслідок, прийнята апеляційним господарським судом постанова
відповідає положенням ст. 105 ГПК України та вимогам, що викладені
в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. N 11
( v0011700-76 ) (v0011700-76)
"Про судове рішення" зі змінами та доповненнями.
Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються
колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. 111-7 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
та з підстав їх суперечності матеріалам
справи.
Твердження оскаржувача про порушення і неправильне
застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та
процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого
підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування
законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не
вбачає.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ВАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал"
залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
27.09.2004 р. у справі N 35/112 залишити без змін.