ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
 02.02.2005                                    Справа N 4/117-1171
 
         (ухвалою Судової палати у господарських справах
              Верховного Суду України від 07.04.2005
         відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
 
 
     Вищий господарський  суд  України  у  складі  колегії суддів:
Перепічая В.С. (головуючого), Вовка І.В., Гончарука П.А.,
     розглянувши у  відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
відкритого   акціонерного   товариства   "Тернопільобленерго"   на
постанову Львівського   апеляційного   господарського   суду   від
22 березня 2004 року у справі N 4/117-1171  за  позовом  прокурора
Гусятинського  району Тернопільської області в інтересах держави в
особі відкритого акціонерного  товариства  "Тернопільобленерго"  в
особі   Гусятинського   району  електричних  мереж  до  Управління
будинками виконавчого  комітету  Гусятинської  селищної  ради 
 
про   стягнення суми, 
 
                        - В С Т А Н О В И В:
 
     У квітні    2003    року    прокурор   Гусятинського   району
Тернопільської області в  інтересах  держави  в  особі  відкритого
акціонерного товариства "Тернопільобленерго" в особі Гусятинського
району  електричних  мереж  звернувся   до   господарського   суду
Тернопільської   області   з   позовом   до  Управління  будинками
виконавчого комітету  Гусятинської  селищної  ради  про  стягнення
173074,53  грн.  за  спожиту  електричну  енергію,  41961,56  грн.
інфляційних сум,  8723,47 грн.  пені,  посилаючись на  невиконання
відповідачем умов договору N 1114 від 1 січня 1999 року.
 
     Рішенням господарського   суду   Тернопільської  області  від
11 червня  2003  року  (суддя  Бурда  Н.М.),  залишеним  без  змін
постановою Львівського   апеляційного   господарського   суду  від
22 березня  2004  року  (судді   Мельник   Г.І.,   Новосад   Д.Ф.,
Михалюк О.В.),  позов задоволено частково.  Стягнуто з відповідача
на користь позивача 35438,26 грн. боргу та судові витрати. В іншій
частині позову відмовлено.
 
     В касаційній  скарзі  позивач  просить скасувати постановлені
судові рішення та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в
повному   обсязі,   посилаючись  на  порушення  судами  попередніх
інстанцій норм матеріального і процесуального права.
 
     Заслухавши пояснення   представників    позивача,    вивчивши
матеріали   справи,  обговоривши  доводи  касаційної  скарги,  суд
вважає,  що касаційна  скарга  не  підлягає  задоволенню  з  таких
підстав.
 
     Як встановлено попередніми судовими інстанціями та вбачається
з матеріалів справи,  1 січня 1999 року сторонами укладено договір
N  1114  на  відпуск і користування електричною енергією,  умовами
якого  передбачено   зобов'язання   оплатити   вартість   спожитої
електричної  енергії за тарифом протягом 10 діб згідно виставлених
платіжних доручень.
 
     Задовольняючи позов в частині стягнення 35438,26  грн.  боргу
та  залишаючи  рішення  місцевого суду без змін,  попередні судові
інстанції  підставно  виходили  з  того,  що  вказана  сума  боргу
відповідача підтверджена   належними   і  допустимими  доказами  у
справі - відомостями  про  показники  спожитої  електроенергії  та
рахунками на її оплату,  позовні вимоги в даній частині заявлені в
межах строку позовної  давності.  Проте,  зазначені  у  розрахунку
позивача 10000 грн.  боргу документально не підтверджені, а вимоги
про стягнення  128246,05  грн.  заявлені  поза  межами  трирічного
строку  позовної давності,  без наявності поважних причин пропуску
такого строку.
 
     Разом з тим,  суди дійшли правильного висновку про звільнення
відповідача від сплати пені та інфляційних сум, посилаючись на те,
що відповідач є  комунальним  підприємством  і  його  фінансування
здійснюється  з  місцевого  бюджету.  До  того  ж,  сплата пені та
інфляційних громадянами - безпосередніми  споживачами  електричної
енергії - чинним законодавством не передбачена.
 
     Вказані висновки  попередніх  судових  інстанцій є законними,
обґрунтованими,  відповідають  фактичним  обставинам  та   наявним
матеріалам справи,  нормам матеріального і процесуального права, а
доводи касаційної скарги їх не спростовують.
 
     З огляду на  викладене,  підстав  для  зміни  або  скасування
постановлених у справі судових рішень не вбачається.
 
     Керуючись ст.ст.  111-5,  111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12  ) (1798-12)
        ,  Вищий  господарський
суд України - П О С Т А Н О В И В:
 
     Касаційну скаргу     відкритого    акціонерного    товариства
"Тернопільобленерго"   залишити   без   задоволення,   а   рішення
господарського суду Тернопільської області від 11 червня 2003 року
та постанову   Львівського   апеляційного   господарського    суду
від 22 березня 2004 року у справі N 4/117-1171 без змін.