ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.02.2005 Справа N 38/81
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 21.04.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Овечкіна В.Е.
суддів: Чернова Є.В. Цвігун В.Л.
за участю представників:
позивача - Василенко О.І., Калинков В.Г., Ороп А.О.,
Пилипчук А.Д., Ціох А.В.,
відповідача - Корж К.О., Бойко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну
скаргу ЖБК "Мистецтвознавець"
на рішення від 22.04.2003 господарського суду м. Києва
у справі N 38/81
за позовом ЖБК "Мистецтвознавець"
до Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації
про визнання частково недійсними розпоряджень відповідача та
витребування майна з чужого незаконного володіння
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду м. Києва від 22.04.2003 (суддя
Власов Ю.Л.) в позові відмовлено у зв'язку з необгрунтованістю
позовних вимог, а додаткову позовну вимогу про визнання права
власності на нежилі приміщення не прийнято з тих мотивів, що чинне
законодавство не надає позивачу права доповнювати предмет позову,
вимоги щодо визнання права власності на нерухоме майно та визнання
недійсними розпоряджень відповідача грунтуються на різних
підставах виникнення, підтверджуються різними доказами, а тому не
можуть бути об'єднані в одну справу.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
02.11.2004 (судді: Брайко А.І., Бившева Л.А., Розваляєва Т.С.)
розглянуто збільшені позовні вимоги (з врахуванням додаткової
вимоги про визнання права власності на нерухоме майно), рішення
залишено без змін, в позові відмовлено по кожній із заявлених
вимог у зв'язку з недоведеністю виникнення у позивача права
власності на спірні приміщення, а також з огляду на неприйняття до
розгляду судом першої інстанції вимоги позивача про визнання його
власником спірних нежилих приміщень, яка помилково розцінена як
доповнення до позовних вимог.
ЖБК "Мистецтвознавець" у поданій касаційній скарзі просить
рішення та постанову скасувати, справу передати на новий розгляд
до суду першої інстанції, оскільки вважає, що всупереч вимогам ч.3
ст. 101 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
предметом розгляду в суді апеляційної інстанції була вимога про
визнання права власності, яка не була предметом розгляду в суді
першої інстанції. Окрім того, скаржник вказує на порушення
господарським судом м. Києва вимог ст. 22 Господарського
процесуального кодексу України в частині права позивача до
прийняття рішення судом змінити предмет або підставу позову,
збільшувати або зменшувати позовні вимоги.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали справи на
предмет правильності застосування судами попередніх інстанції норм
процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга
підлягає задоволенню, а оскаржувані рішення та постанова -
скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої
інстанції з наступних підстав.
Ухвалою від 2.01.2003 господарського суду м. Києва порушено
провадження у даній справі шляхом прийняття до розгляду позовної
заяви про визнання недійсними розпоряджень відповідача від
19.08.1998 N 920 і від 25.09.2000 N 777 та зобов'язання передати у
власність позивача нежилі приміщення загальною площею 476 кв. м. в
будинку по вул. Малиновського, 27/23 в м. Києві.
Згодом позивачем до прийняття рішення листом-поясненнями від
27.01.2003 збільшено позовні вимоги вимогою про визнання його
права власності на вищезгадані нежилі приміщення. В дійсності
позивачем подано заяву про зміну первісних позовних вимог на
вимоги про визнання недійсними розпоряджень Мінської
райдержадміністрації від 19.08.1998 N 920 та від 25.09.2000 N 777
в частині зарахування спірних приміщень до комунальної власності
Мінського району та передачі їх в орендне користування, і вимоги
про витребування цих приміщень з чужого незаконного володіння, а
також шляхом доповнення зазначених позовних вимог додатковою
вимогою про визнання права власності на згадані приміщення.
Відповідно до ч.4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
позивач вправі до прийняття рішення по справі
змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних
вимог. Судом першої інстанції не прийнято до розгляду додаткову
позовну вимогу про визнання права власності на спірні приміщення з
мотивів доповнення позивачем предмету позову та заявлення вимоги,
яка відрізняється від попередніх позовних вимог підставами
виникнення і поданими доказами. Однак, колегія визнає такі
висновки суду помилковими, оскільки стаття 22 Господарського
процесуального кодексу України надає позивачу право збільшити
позовні вимоги, в тому числі шляхом доповнення первісних вимог
додатковими вимогами. Окрім того, спір виник стосовно одних і тих
же нежилих приміщень загальною площею 476 кв. м. по вул. Маршала
Малиновського, 27/23 в м. Києві, та з одних і тих же підстав,
пов'язаних з розпорядженням відповідачем цими приміщеннями, а тому
заявляючи вищезгадані три позовні вимоги позивачем не порушено
правила об'єднання позовних вимог.
Таким чином, судом першої інстанції при прийнятті рішення від
22.04.2003 грубо порушено вимоги ч.4 ст. 22 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
шляхом неприйняття до
розгляду збільшених позовних вимог та подальшого неповного
розгляду позовних вимог.
Водночас суд апеляційної інстанції, розглянувши змінені
позовні вимоги з врахуванням додаткової вимоги та прийнявши
постанову про відмову в позові по кожній із заявлених вимог, також
безпідставно вийшов за межі перегляду справи в апеляційній
інстанції, чим порушив імперативну норму ч.3 ст. 101
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, згідно
якої в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються
вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Виходячи з наведеного, рішення та постанова у даній справі
підлягають скасуванню як прийняті внаслідок грубого порушення
судами попередніх інстанцій норм процесуального законодавства
(ст.ст. 22, 101 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
), а справа - направленню до місцевого господарського
суду на новий розгляд з врахуванням змінених позовних вимог.
Разом з тим суду першої інстанції при новому розгляді справи
слід перевірити дотримання позивачем при збільшенні позовних вимог
норм ст. 46 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
щодо сплати держмита у встановленому розмірі, оскільки
позивачем об'єднано позовні вимоги майнового характеру
(витребування майна з чужого незаконного володіння) та немайнового
характеру (визнання недійсними актів та визнання права власності
на майно).
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 111-5,
111-7, 111-9 - 111-11, 111-12 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ЖБК "Мистецтвознавець" задовольнити.
Рішення від 22.04.2003 господарського суду м. Києва та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
02.11.2004 у справі N 38/81 скасувати, з передачею справи до
господарського суду м. Києва на новий розгляд з врахуванням
збільшених позовних вимог.