ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.12.2004 Справа N 3/115
Колегія суддів Вищого господарського суду України у
складі: <...>
розглянувши у відкритому засіданні матеріали касаційної
скарги МПП "С" на постанову Київського апеляційного господарського
суду від 29.06.2004 р. у справі господарського суду м. Києва
N 3/115 за позовом ВАТ "К" до МПП "С" про стягнення 149841 грн.
67 коп., В С Т А Н О В И Л А:
ВАТ "К" звернулося до суду з позовом про стягнення збитків на
суму 149841,67 грн. у виді упущеної вигоди, яку позивач отримав би
у разі звільнення відповідачем орендованого приміщення після
припинення дії договору оренди N 03-03 від 01.09.2000 р. та
виселення відповідача з приміщення.
Рішенням господарського суду м. Києва від 13.04.2004 р. в
позові відмовлено, у зв'язку з відсутністю правових підстав для
стягнення збитків.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
29.06.2004 р. апеляційна скарга позивача задоволена, рішення
скасовано, позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь
позивача 149841,67 грн. збитків та судові витрати, повернуто
позивачу зайве сплачене мито на суму 100,79 грн.
МПП "С" звернулося до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою на постанову апеляційного господарського суду і
вважає її такою, що прийнята з порушенням законодавства і підлягає
скасуванню, а рішення залишенню без змін, оскільки позивач свої
зобов'язання за договором оренди не виконав, що призвело до
припинення цього договору; позивач на пропозиції відповідача щодо
звільнення приміщення протягом тривалого часу не вчиняв дій щодо
його прийняття; збитки нараховані за період часу, коли договір
оренди припинив свою дію і між сторонами не існувало договірних
відносин.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши
правильність застосування судом норм матеріального і
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
підлягає частковому задоволенню на таких підставах.
У касаційній інстанції скарга (подання) розглядається за
правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком
процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та
їх доказуванням (ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Судом встановлено, що 01.09.2001 р. між ВАТ "К" та МП "С"
було укладено договір N 03-03 оренди нежилого приміщення та
відкритої площадки, відповідно до вказаного договору позивач
передав, а відповідач отримав у строкове платне користування
нежиле приміщення загальною площею 377,75 кв. м та відкриту
площадку загальною площею 450 кв. м, розташовані за адресою: ...
Договір оренди N 03-03 від 01.09.2001 р. припинив свою дію
05.02.2002 р. за погодженням сторін.
Рішенням господарського суду міста Києва від 20.12.2002 р. у
справі N 3/508 та постановою Київського апеляційного
господарського суду від 16.12.2003 р. виселено МП "С" з нежилого
приміщення.
Відповідно до ст. 4 Прикінцевих та перехідних положень
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, Цивільний кодекс України
застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання
ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання
чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу
застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або
продовжують існувати після набрання ним чинності.
Оскільки правовідносини сторін продовжують існувати після
набрання чинності Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, його
норми підлягають застосуванню при розгляді даної справи.
Статтею 785 цього Кодексу ( 435-15 ) (435-15)
встановлено, що у разі
припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути
наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з
урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в
договорі.
Це означає, що річ повинна бути повернута наймодавцю в
розумний строк, мінімально необхідний для передачі речей даного
виду.
Наймодавець має право вимагати відшкодування збитків,
завданих затримкою повернення речі.
Так, ст. 22 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
під
збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі
знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа
зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права
(реальні збитки) та доходи, які особа могла б реально одержати за
звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена
вигода).
Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується
кредитором, а при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди)
враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання (ст. 623
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача
збитки внаслідок позбавлення його можливості використовувати
приміщення та отримувати доходи у виді упущеної вигоди.
Разом з тим, вирішуючи спір, суди обох інстанцій не дослідили
обставин, які повинні бути встановлені, а саме, не з'ясували таких
питань: що перешкоджало позивачу звернутися до виконавчої служби
для примусового виконання рішення господарського суду м. Києва від
20.12.2002 р. у справі N 3/508, яким виселено відповідача з
орендованого приміщення щодо негайного звільнення приміщення; які
заходи було вжито щодо зменшення нанесених відповідачем збитків,
пов'язаних із затримкою звільнення приміщення; що перешкоджало
позивачу звернутися до суду про стягнення збитків раніше, а не у
січні 2004 р., що потягло нарахування збитків за два роки.
Аналіз наведених доводів в їх сукупності свідчить про неповне
з'ясування судами першої та апеляційної інстанцій фактичних
обставин справи, що мають значення для правильного вирішення
спору, а отже, і порушення вимог ст. 43 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо всебічного,
повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх
сукупності, керуючись законом.
Під час нового розгляду справи господарському суду першої
інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені
законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного
встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, залежно
від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства,
вирішити спір.
У зв'язку з викладеним, рішення місцевого суду та постанова
апеляційного господарського суду підлягають скасуванню, а справа -
направленню на новий розгляд до господарського суду м. Києва.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія
суддів П О С Т А Н О В И Л А:
Касаційну скаргу малого приватного підприємства "С"
задовольнити частково.
Рішення господарського суду м. Києва від 13.04.2004 р. та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
29.06.2004 р. у справі N 3/115 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду
м. Києва.