ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.12.2004 Справа N 14/435
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 07.04.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Плахотнюк С.О. (головуючий), Панченко Н.П., Плюшка І.А.
розглянувши касаційну скаргу і додані до неї матеріали ВАТ
Рівнепасвантажтранс"
на постанову від 05.08.2004 Львівського апеляційного
господарського суду
у справі N 14/435 господарського суду Рівненської області
за позовом ВАТ "Рівнепасвантажтранс"
до ВАТ "Торговий дім "Рівненщина"
про стягнення 350974,35 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники:
ВАТ "Рівнепасвантажтранс" - Приходько Т.В. (дов. N 312 від
13.12.04) Данилов В.В. - (дов. N 148 від 18.06.2004)
В С Т А Н О В И В:
ВАТ "Рівнепасвантажтранс" у грудні 2003 року звернулося до
господарського суду Рівненської області з позовом до ВАТ "Торговий
дім "Рівненщина" про стягнення 350974,35 грн., з яких
312464,28 грн. - заборгованість за договором N 224в
купівлі-продажу цінних паперів від 30.12.1999 року, 25309,53 грн.
інфляційних та 13200,54 - 3% річних. Позовні вимоги
обгрунтовувались тим, що сторони у справі через повіреного ТОВ
"Вексельний центр "Рівненщина" уклали договір купівлі-продажу
цінних паперів N 224в від 30.12.1999. Згідно з умовами договору
ВАТ "Рівнепасвантажтранс" передав, а ВАТ "Торговий дім
"Рівненщина" прийняв прості векселі, емітовані обласним фінансовим
управлінням, номінальною вартістю 348012,00 грн., що
підтверджується актом передачі від 30.12.1999 та звітом від
04.01.2000 про виконання договору доручення N 57К від 30.12.1999.
Пунктом 2.4. договору передбачено, що розрахунки за продані цінні
папери проводяться шляхом власної емісії простих векселів
відповідачем з терміном оплати 01.06.2002 року, а у випадку
неможливості проведення розрахунків у вказаній формі незалежно від
причин, які проводяться покупцем, сторони (довіритель та покупець)
проводять розрахунки в іншій формі, відмінній від наведеної, за
письмовим погодженням сторін. З урахуванням погашення відповідачем
у 2000 році частини боргу шляхом проведення взаємозаліку боргу
позивача перед "Рівнеобленерго", а саме, в червні 2000 р. - на
суму 33970 грн. та в жовтні 2000 р. - на суму 1577,72 грн.,
заборгованість відповідача за договором N 224в від 30.12.1999
складає 312464,28 грн. і цю заборгованість відповідач повинен був
погасити 01.06.2002.
Рішенням господарського суду Рівненської області від
11.06.2004 у справі N 14/435 в задоволенні позову відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що: зобов'язання відповідача за договором
N 224в в частині розрахунку за придбані цінні папери здійснюються
шляхом передачі позивачу векселів емітованих відповідачем, строк
виконання такого зобов'язання сторонами в договорі не визначено,
вимоги про виконання такого зобов'язання відповідачем позивач не
заявляв, угоди щодо зміни форми розрахунків по даному договору
сторони не укладали, строк виконання зобов'язання в частині
розрахунку з позивачем за придбані цінні папери в обумовленій
договором формі не наступив, а таким чином права позивача
відповідачем не порушені.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
05.08.2004 рішення господарського суду Рівненської області від
11.06.2004 у справі N 14/435 залишено без змін з тих же підстав.
У касаційній скарзі ВАТ "Рівнепасвантажтранс" просить
скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду
від 05.08.2004 та рішення господарського суду Рівненської області
від 11.06.2004, прийняти нове рішення, яким, керуючись п.2
роз'яснень ВАСУ N 02-5/111 ( v_111800-99 ) (v_111800-99)
від 12.03.99, ч. 1
ст. 83 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, пункт 2.4. договору
купівлі-продажу N 244в від 30.12.99 у частині щодо розрахунків
векселями власної емісії відповідача визнати недійсним; з
врахуванням ст. 224 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, ст. 655
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
стягнути з відкритого акціонерного
товариства "Торговий дім Рівненщина" на користь відкритого
акціонерного товариства "Рівнепасвантажтранс" 312464 грн. 28 коп.
заборгованості, 25309 грн. 53 коп. інфляційних збитків, 13200 грн.
24 коп. - 3% річних, судові витрати по сплаті держмита та оплаті
інформаційних послуг. Скаржник вважає, що господарськими судами
попередніх інстанцій при прийнятті рішення та постанови було
порушено вимоги ст.ст. 162, 166, 224 ЦК УРСР, ст.ст. 213, 215,
217, 651, 655 ЦК України, ст.ст. 4, 22, 83 ГПК України та ст. 21
Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" ( 1201-12 ) (1201-12)
.
Скаржник посилається на те, що суди попередніх інстанцій не
дали належної оцінки умовам виникнення зобов'язань за договором.
Згідно з ч.3 п. I розділу 11 Правил виготовлення і використання
вексельних бланків, затверджених постановою Кабінету Міністрів
України і Національного банку України від 10 вересня 1992 р. N 528
( 528-92-п ) (528-92-п)
, векселі можуть видаватися лише для оплати за
поставлену продукцію, виконані роботи та надані послуги. Предметом
договору N 244в від 30.12.1999 року є векселі облфінуправління,
тобто ні продукція, ні роботи, ні послуги, тому розрахунки
векселями власної емісії відповідача протизаконні. В касаційній
скарзі також зазначено, що усне пояснення позивача у судовому
засіданні 5 серпня 2004 року про обов'язок суду дати оцінку умовам
договору N 244в, незалежно від вимог позивача, на відповідність
вимогам законодавства, було проігноровано і в постанові не знайшло
відображення. Тобто апеляційною інстанцією, як і судом першої
інстанції не виконано п.2 роз'яснень ВАСУ N 02-5/111
( v_111800-99 ) (v_111800-99)
від 12.03.99 "Про деякі питання практики вирішення
спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними", ч.1 ст. 83 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, керуючись якими при вирішені спору
господарський суд повинен був встановити, що зміст п.2.4. договору
N 244в від 30.12.1999 року суперечить чинному законодавству, суд
повинен був за власною ініціативою визнати цей пункт договору
недійсним у частині щодо розрахунків векселями власної емісії
відповідача. Скаржник зауважує, що апеляційною інстанцією
встановлено, що сторони проводили розрахунки до 01.06.2002 року
(ч. 7 с. 3 постанови), але враховуючи, що у вексельних
зобов'язаннях боржник є вільним від будь-яких претензій до моменту
пред'явлення векселя до оплати, не відповідають вексельному
законодавству дії щодо погашення заборгованості до строку настання
оплати. Жодних письмових погоджень стосовно зміни форми
розрахунків сторонами не наведено суду з причини їх відсутності.
Все вище перераховане не відповідає вексельним відносинам,
оскільки є цивільно-правововим зобов'язанням, де ініціатива його
припинення шляхом погашення покладається на боржника, який згідно
з ст. 166 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
вправі виконати зобов'язання до
строку. Таким чином, апеляційна інстанція не застосувала норми
ст. 166 ЦК УРСР, ст. 21 Закону України "Про цінні папери і фондову
біржу" ( 1201-12 ) (1201-12)
. Судами встановлено, що договір N 244в містить
виключно умови передачі векселів фінуправління і не містить жодних
умов, крім єдиного п.2.4. стосовно векселів власної емісії
відповідача. Суд апеляційної інстанції застосував ст. 530 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
, яка до даних відносин не застосовується,
оскільки сторонами визначено термін оплати - 1 червня 2002 року.
Сторони зобов'язалися діяти відповідно до діючого законодавства
(п.2.1. договору N 244в). Скаржник зауважує, що з аналізу діючого
законодавства (недопустимість розрахунку векселями за куплені
цінні папери),поняття договору купівлі-продажу (ст. 224 ЦК УРСР) і
умов договору п.1.3 (приймання-передача цінних паперів), п.1.4
(перехід права власності виключно до покупця), п.2.2 (обов'язок та
порядок передачі векселів Рівненського фінуправління виключно
продавцем), договір N 244в від 30.12.99 не передбачав розрахунку
за продані цінні папери (векселі Рівненського фінуправління) у
вексельній формі, а є звичайною відстрочкою платежу для покупця до
01.06.2002 за цивільно-правовим зобов'язанням, про що свідчать дії
сторін та факти встановлені в ході судових засідань. Таке
тлумачення відповідає волі сторін та не суперечить самому поняттю
договору купівлі-продажу. Судами не було застосовано ст. 224
ЦК УРСР, ст.ст. 213, 215, 217 ЦК України і, як наслідок,
відмовлено у позові, вимоги якого грунтувались на вищевикладеному
тлумаченні договору N 244в від 30.12.1999 року. З врахуванням
ст. 224 Цивільного кодексу УРСР, Постанови КМУ і НБУ від
10 вересня 1992 р. N 528 відповідач за договором купівлі-продажу
зобов'язаний був прийняти векселі фінуправління і сплатити за них
348012,00 грн. з терміном оплати 01.06.2002 року. Свої
зобов'язання за договором щодо оплати отриманих векселів
відповідач не виконав, що і було причиною звернення ВАТ
"Рівнепасвантажтранс" до господарського суду Рівненської області з
цим позовом.
Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представників
позивача, перевіривши правильність застосування господарськими
судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального
права, колегія суддів Вищого господарського суду України знаходить
касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню.
До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що
30.12.1999 р. між позивачем та відповідачем укладено через
повіреного ТОВ "Вексельний центр "Рівненщина" договір
купівлі-продажу цінних паперів N 224в від 30.12.1999 р.,
відповідно до якого позивач продав, а відповідач купив цінні
папери - прості векселі, емітовані Рівненським обласним фінансовим
управлінням, номінальною вартістю - 348012,00 грн. Пунктом 2.4
цього договору встановлено, що розрахунки за продані цінні папери
проводяться шляхом власної емісії простих векселів покупцем
власнику цінних паперів з терміном оплати (погашення) 1 червня
2002 року, а у випадку неможливості здійснення розрахунків у
вказаній формі незалежно від причин, які наводяться покупцем,
сторони проводять розрахунки в іншій формі, відмінній від
наведеної, за письмовим погодженням сторін. Позивач свої
зобов'язання за договором виконав повністю, передавши відповідачу
прості векселі, емітовані Рівненським облфінуправлінням, за актом
передачі від 30.12.1999 р. на загальну суму номінальної вартості
348012,00 грн. Відповідач свої зобов'язання за вищевказаним
договором N 244в належним чином не виконав, розрахунки за одержані
векселі провів частково шляхом проведення між сторонами
взаємозаліку векселями. В матеріалах справи є лист позивача від
15.08.01 N 344 (а.с. 13), адресований відповідачу, з вимогою
погасити борг за цінні папери, який складає 314000 грн. Судами
попередніх інстанцій не повністю з'ясовані обставини щодо
одержання відповідачем зазначеного листа, а також щодо
відповідності змісту договору N 224в від 30.12.1999 р. чинному
законодавству.
Беручи до уваги, що господарськими судами попередніх
інстанцій в порушення ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не були
всебічно і повно розглянуті всі обставини справи та виходячи з
повноважень касаційної інстанції щодо перевірки повноти
встановлення обставин справи у рішенні або постанові
господарського суду, передбачених частиною 2 ст. 111-5
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
відсутність якої унеможливлює правильність застосування норм
матеріального права при вирішенні спору, колегія суддів Вищого
господарського суду України дійшла висновку, що прийняті у справі
судові рішення та постанова підлягають скасуванню, а справа
передачі на новий розгляд.
При новому розгляді справи суду першої інстанції слід взяти
до уваги викладене, всебічно і повно встановити обставини справи
та в залежності від встановленого і відповідно до чинного
законодавства вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ВАТ "Рівнепасвантажтранс" на постанову
Львівського апеляційного господарського суду від 05.08.2004 р. у
справі N 14/435 господарського суду Рівненської області
задовольнити частково.
2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
05.08.2004 р. у справі N 14/435 та рішення господарського суду
Рівненської області від 11.06.2004 р. у справі N 14/435 скасувати,
справу передати на новий розгляд до господарського суду
Рівненської області.