ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
19.10.2004 Справа N 20/277-03
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України
у складі: <...> за участі представників: <...>
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Східної регіональної митниці (далі - Митниця) на постанову Вищого
господарського суду України від 2 червня 2004 р. у справі
N 20/277-03 за позовом Приватного підприємства "Торнадо"
(далі - Підприємство) до Митниці і Відділення Державного
казначейства у місті Харкові (далі - Відділення) про стягнення
54218 грн. 54 коп. збитків у вигляді надмірно сплаченого мита;
152670 грн. 56 коп. збитків у вигляді сплаченої неустойки за
невиконання умов договору комісії з вини Митниці; 48600 грн.
витрат на оплату послуг за юридичне обслуговування позовної роботи
та представництво інтересів Підприємства в господарському суді,
В С Т А Н О В И Л А:
Позов в господарський суд Харківської області Підприємство
подало 5 травня 2003 р., мотивувавши заявлені позовні вимоги тим,
що при імпорті на територію України алюмінієвих пластин для
виготовлення офсетних друкованих форм (далі - товар) не був
порушений порядок проходження митного контролю при перетині
кордону України, але Митниця безпідставно не здійснила митного
оформлення товару на запропонованих ним умовах, які не передбачали
сплати мита. А з метою виконання своїх зобов'язань за договором
комісії і уникнення можливих з їх невиконанням збитків воно
змушене було погодитись на розмитнення товару за іншими кодами
товарної класифікації і сплатити відповідне мито. За прострочення
передачі розмитненого товару контрагенту за вказаним договором
йому довелося сплатити зазначену неустойку, а для захисту
порушеного права в суді було оплачено юридичні послуги на підставі
договору з Приватним підприємцем Камінером В.М.
Відповідач позов не визнавав, мотивуючи свої заперечення тим,
що код, який було надано товару, відповідає вимогам Української
класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТ
ЗЕД). При цьому він посилається па висновок митної лабораторії
Митниці N 02/660 від 14 червня 2002 р., лист Державної митної
служби України N 13.1/1-188 від 7 серпня 2002 р. та експертний
висновок Харківської торгово-промислової палати N 1240/02 від
12 вересня 2002 року.
Рішенням від 22 серпня 2003 р. суд позов задовольнив на суму
заявлених вимог.
Харківський апеляційний господарський суд постановою від
18 лютого 2004 р. рішення місцевого суду скасував, а в позові
відмовив. Постанова обґрунтована тим, що позивач не довів
неправомірності дій Митниці під час митного оформлення товару, а
та обставина, що він не оспорював у суді талон-відмову у пропуску
товару на митну територію України і погодився на запропонований
Митницею код при його митному оформленні, спростовує такі доводи.
Оскарженою постановою від 2 червня 2004 р. Вищий
господарський суд України апеляційну постанову скасував, а рішення
місцевого суду залишив в силі. При цьому суд касаційної інстанції
погодився з висновком суду першої інстанції про те, що для
вирішення спору по суті достатньо преюдиціального факту,
встановленого рішенням господарського суду Харківської області від
28 лютого 2002 р. у справі N 13458/4-20 за позовом Підприємства до
Митниці про стягнення 72010 грн. 84 коп. мита, податку на додану
вартість та вартості оплати за юридичне обслуговування в суді. В
цьому рішенні, залишеним без змін Харківським апеляційним
господарським судом і Вищим господарським судом України, суди
дійшли висновку про те, що алюмінієві пластини для виготовлення
офсетних друкованих форм, що були об'єктом митного оформлення у
зазначеній справі, повинні класифікуватися відповідно до товарних
підпозицій 7606 11, 7607 19, а не до підпозиції 3701 30 00 00,
чого вимагає Митниця. Зазначений висновок обґрунтовувався
посиланнями на п. "о" ст. 19 Закону України "Про Єдиний митний
тариф" ( 2097-12 ) (2097-12)
, згідно з яким тимчасово до 1 січня 2003 р.
товари, що ввозяться на митну територію України і мають згідно з
Гармонізованою системою опису і кодування товарів коди 7606 11,
7607 19 ("пластини для виготовлення офсетних (металевих)) і
флексографічних (фотополімерних) форм") звільняються від сплати
мита.
Митниця просить постанову Вищого господарського суду України
скасувати, мотивуючи касаційну скаргу виявленням факту різного
застосування цим судом одного й того ж положення закону в
аналогічних справах, а також невідповідністю постанови рішенням
Верховного Суду України з питань застосування норм матеріального
права.
Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників
сторін, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги,
перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських
справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга
підлягає задоволенню на таких підставах.
Скасовуючи постанову апеляційного суду і залишаючи в силі
рішення місцевого господарського суду, Вищий господарський суду
України погодився з висновком останнього про те, що рішенням
господарського суду Харківської області від 28 лютого 2002 р. у
справі за N 13458/4-20 встановлено факт, який відповідно до ч. 2
ст. 35 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі - ГПК України) має преюдиціальне значення для розгляду даної
справи і вирішення спору по суті, а саме, що алюмінієві пластини
для виготовлення офсетних друкованих форм належать до коду
7606 11, 7607 19 УКТ ЗЕД.
Проте до такого висновку суди першої та касаційної інстанцій
у даній справі дійшли передчасно без всебічного, повного і
об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності.
Насамперед, рішення і оскаржена постанова цих судів не
містять юридичної оцінки таким наявним у справі доказам: "Висновок
N 02/660 від 14 червня 2002 р. Митної лабораторії Східної
регіональної митниці", який зроблено на підставі направлення
відділу тарифів та митної вартості Митниці; "Експертний висновок
N 1240/02 від 12 вересня 2002 р. Харківської Торгово-промислової
палати", який зроблено на підставі клопотання Митниці;
лист-відповідь N 13.1/-1-180 від 7 серпня 2002 р. Центральної
митної лабораторії Державної митної служби України на запит
Митниці.
Всі перелічені докази містять одностайні висновки про те, що
спірний товар у даній справі належить до коду 3701 30 00 00 УКТ
ЗЕД, позаяк представлені для митного оформлення пластини мають
світлочутливе покриття, призначене для кращого контакту та
передачі інформації з плівки на пластину у процесі експонування в
ультрафіолетовому випромінюванні.
В контракті купівлі-продажу цього товару і додаткових угодах
до нього, а також в укладених на його виконання договорі комісії і
додатках до нього та трьохсторонній угоді, його повне найменування
не вказувалось, а лише зазначались розміри, кількість, вартість
товару під маркуванням "ALPHA" і "SPECIALS". У вантажній митній
декларації N 80000/2/306619, первинно представленій для митного
оформлення спірного товару, він значився як "пластини алюмінієві
завтовшки 0,15 мм прямокутної форми для офсетного друку ALPHA і
SPECIALS завдовжки від 450 мм до 521 мм" під кодом 7607 19 99 00.
Відповідно до п. "о" ст. 19 Закону України "Про Єдиний митний
тариф" ( 2097-12 ) (2097-12)
(чинної на дату митного оформлення товару) від
сплати мита звільнялися товари, що ввозилися до 1 січня 2003 р. на
митну територію України і мають згідно з Гармонізованою системою
опису і кодування товарів такі коди: 7606 11, 7607 19 - тільки
пластини для виготовлення офсетних (металевих) та флексографічних
(фотополімерних) форм.
УКТ ЗЕД, яка базується на Гармонізованій системі опису та
кодування товарів, є товарною номенклатурою Митного тарифу
України, затвердженого Законом України "Про Митний тариф
України" ( 2371-14 ) (2371-14)
.
За УКТ ЗЕД до товарів підпозиції 7606 11 та 7607 19 товарних
позицій 7606 // плити, листи та стрічки з алюмінію, товщина яких
понад 0,2 мм // та 7607 // фольга алюмінієва (тиснена або ні, на
основі або без основи з паперу, картону, пластмаси або аналогічних
матеріалів) завтовшки (без урахування основи) не більше як 0,2 мм
// групи 76 // алюміній і вироби з алюмінію // відповідно
належать: а) плити, листи та стрічки прямокутної (включаючи
квадратну) форми з алюмінію нелегованого; б) фольга алюмінієва без
основи.
А до підпозиції 3701 30 00 00 товарної позиції 3701
// фотоплатівки та фотоплівки плоскі, сенсибілізовані,
неекспоновані, з будь-яких матеріалів, крім паперу, картону чи
тканини; плівки плоскі для моментальної фотографії,
сенсибілізовані, неекспоновані, в упаковках або без них // групи
37 // фотографічні або кінематографічні товари // - платівки та
плівки інші, довжина будь-якого боку яких перевищує 255 мм.
Частиною 2 п. "г" примітки першої до групи 76 УКТ ЗЕД
передбачено, що до товарних позицій 7606 та 7607 включаються
плити, листи, стрічки та фольга, які мають рельєфну поверхню
(наприклад, канелюри, боріздки, зморшки, краплі, горошини, ромби),
а також перфоровані, гофровані, поліровані або покриті вироби, за
умови, що це оброблення не надає їм властивостей виробів, які
класифікуються в інших товарних позиціях.
Виходячи з наведеного, апеляційний господарський суд дійшов
правильного висновку про те, що імпортований Підприємством товар
відповідно до УКТ ЗЕД є фотографічним товаром, а не виробами з
алюмінію призначеними для виготовлення таких товарів, і,
відповідно, на нього не може поширюватися дія п. "о" ст. 19 Закону
України "Про Єдиний митний тариф" ( 2097-12 ) (2097-12)
.
Підтвердженням цьому також є те, що Законом України "Про
внесення змін до деяких законів України щодо державної підтримки
книговидавничої справи в Україні" ( 1300-15 ) (1300-15)
від
20 листопада 2003 р. п. "о" ст. 19 Закону України "Про Єдиний
митний тариф" ( 2097-12 ) (2097-12)
викладено в новій редакції, згідно з
якою пластини (алюмінієві) із нанесеним на них сенсибілізованим
(світлочутливим) шаром та пластини, фотополімеризаційно придатні
для виготовлення друкарських форм у поліграфії, довжина будь-якого
боку яких перевищує 255 мм, належать до коду 3701 30 00 00 товарів
згідно з УКТ ЗЕД.
Відтак, суди першої та касаційної інстанцій дійшли
помилкового висновку про те, що при здійсненні митного оформлення
імпортованого Підприємством на територію України товару Митниця
неправомірно відмовилась його класифікувати за товарними
підпозиціями 7606 11 і 7607 19 УКТ ЗЕД.
У зв'язку з цим постанову Вищого господарського суду України
не можна вважати законною і обґрунтованою, а тому вона підлягає
скасуванню.
Натомість, апеляційний господарський суд всебічно і повно
встановив всі фактичні обставини справи на підставі об'єктивної
оцінки наявних в ній доказів, достеменно з'ясував дійсні права і
обов'язки сторін та правильно застосував норми матеріального
права, що регулюють їх спірні відносини, а тому ухвалена ним
постанова підлягає залишенню в силі.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 111-17 - 111-20
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова палата у господарських справах
Верховного Суду України постановила:
Касаційну скаргу Східної регіональної митниці задовольнити,
постанову Вищого господарського суду України від 2 червня 2004 р.
скасувати, а постанову Харківського апеляційного господарського
суду від 18 лютого 2004 р. залишити в силі.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.