ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.09.2004 Справа N 22/29
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 18.11.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:
<...>, розглянувши касаційну скаргу Акціонерного комерційного
банку "Росток Банк", на постанову від 15 червня 2004 Київського
апеляційного господарського суду, у справі N 22/29, за позовом
Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю
"Агроцукор", до 1. Акціонерного комерційного банку "Росток Банк"
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітич" 3. Товариства з
обмеженою відповідальністю "Бізнес Інтернейшенел Компані", про
визнання договору поруки недійсним за участю представників:
позивача - не з'явився, відповідача 1 - С.О.П., М.С.В.,
відповідача 2 - не з'явився, відповідача 3 - не з'явився
В С Т А Н О В И В:
У січні 2004 року позивач Сільськогосподарське товариство з
обмеженою відповідальністю "Агроцукор" звернувся у господарський
суд з позовом до відповідачів Акціонерного комерційного банку
"Росток Банк", Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітич" та
Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Інтернейшенел
Компані" про визнання договору поруки N 4.7-XI-2/2003 від
11 березня 2003 року недійсним.
Свої вимоги обгрунтовував тим, що вказаний договір не
відповідає вимогам ст. 48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, оскільки стосується
виконання боржниками прострочених зобов'язань за кредитними
угодами.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 19.03.2004 року
позов задоволено.
Постановлено визнати недійсним спірний договір поруки,
стягнути з Акціонерного комерційного банку "Росток Банк",
Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітич" та Товариства з
обмеженою відповідальністю "Бізнес Інтернейшенел Компані" на
користь позивача 85 грн. в повернення витрат по сплаті держмита та
118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового
процесу.
Свої висновки суд першої інстанції вмотивовував
невідповідністю договору поруки до вимог ст. 191 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
15 червня 2004 року рішення суду залишене без змін з мотивів
повного встановлення судом обставин справи та їх належної оцінки.
У касаційній скарзі відповідач Акціонерний комерційний банк
"Росток Банк" з посиланням на порушення норм матеріального та
процесуального права, просить постанову суду у справі скасувати та
винести нове рішення про відмову у задоволенні вимог позивача.
Дослідивши матеріали справи, касаційну скаргу, вислухавши
доповідь судді, пояснення представників сторін, обговоривши доводи
скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга є
необгрунтованою і не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Київським апеляційним господарським судом встановлено, що
11.03.2003 року позивач ТОВ "Агроцукор" уклав з відповідачами
договір поруки N 4.7-XI-2/2003. Відповідно до умов якого ТОВ
"Агроцукор" взяло на себе зобов'язання відповідати перед АКБ
"Росток Банк" за своєчасне та повне виконання товариством "Вітич"
по поверненню кредиту в сумі 350 000 доларів США, сплаті 20%
річних за користування коштами та пені у випадку прострочення
платежів по кредитному договору N 1-57/2001, укладеному між АКБ
"Росток Банк" та ТОВ "Вітич" 14.06.2001 року на строк до
26.11.2002 року включно, та за своєчасне і повне виконання
товариством "Бізнес Інтернейшенел Компані" зобов'язань по
поверненню кредиту в сумі 2 500 000 грн., по кредитному договору,
укладеному між АКБ "Росток Банк" та ТОВ "Бізнес Інтернейшенел
Компані" 14.06.2001 року N 1-56/2001 на строк до 13.09.2001 року
включно та по укладеній між тими же сторонами кредитній угоді
N 4.7-1111-23/2002 від 28.03.2002 року про повернення 225000 грн.
до 27.11 2002 року .
Відповідно до ст. 191 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, що діяла на час
виникнення спірних правовідносин між сторонами, за договором
поруки поручитель зобов'язується перед кредитором іншої особи
відповідати за виконання нею свого зобов'язання в повному обсязі
або в частині.
Згідно ст. 194 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
порука або гарантія
припиняється, якщо банк протягом трьох місяців з дня настання
строку зобов'язання позичальником кредиту не пред'явить позову до
поручителя або гаранта.
Зі змісту даних норм випливає, що поручитель зобов'язується
відповідати перед кредитором за майбутнє виконання іншою особою
взятого на себе зобов'язання, непред'явлення позичальником позову
у тримісячний строк після настання строку зобов'язання є підставою
до припинення зобов'язання.
Як встановлено судом, предметом спірного договору поруки є
невиконані зобов'язання відповідачів ТОВ "Вітич" та ТОВ "Бізнес
Інтернейшенел Компані" перед АКБ "Росток Банк" за кредитними
угодами, строк дії яких сплинув більш ніж як за три місяці до
моменту укладання спірного договору поруки.
При розгляді справи суд виконав всі вимоги процесуального
законодавства, і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у
відповідності з наведеними нормами права, що підлягають
застосуванню до даних правовідносин та виклав обгрунтовані
висновки про невідповідність спірного договору поруки до вимог
ст. 191, 194 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
та визнав його недійсним з
підстав, що передбачені ст. 48 цього Кодексу.
Доводи касаційної скарги про порушення судом ст. 48, 194 ЦК
УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
правильності висновків суду не спростовують і
тому не заслуговують на увагу.
З огляду на викладене підстав до скасування судових рішення
та постанови суду апеляційної інстанції в даній справі колегія
суддів не вбачає.
Касаційну скаргу слід залишити без задоволення.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7,
111-9 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Акціонерного комерційного банку "Росток
Банк" залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
15 червня 2004 року у справі N 22/29 залишити без змін.