Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.09.2004 року № 21/25
Вищий господарський суд України у складі:
розглянув касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
С-ському районі м. Києва на рішення господарського суду міста
Києва від ХХ.01.2004 та постанову Київського апеляційного
господарського суду від зі справи № 21/25 ( sp01/358-2 ) (sp01/358-2)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ХХХ" (м. Київ)
до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної
податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва № 1 від
ХХ.09.2003 р.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
позивача:
відповідача:
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд
України
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду міста Києва від ХХ.07.2003 (суддя
Ш.), задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю
"ХХХ" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м.
Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
Державної податкової інспекції у С-ському районі м. Києва № 1 від
ХХ.09.2003 р.
Рішення мотивовано тим, позивач приймав від гравців ставки на
спортивні події в одні дні, а виплати сум виграшів відбувались в
інший робочий день. За таких обставин виконання позивачем вимог
п.п. 10.2.2. п. 10.2. статті 10 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
є неможливим, а тому висновки
відповідача про порушення позивачем п.п. 10.2.2. п. 10.2. статті
10 названого закону є невірними.
Постановою Київського апеляційного господарського суду рішення
господарського суду м. Києва від 20.01.2004 р. залишено без змін,
а касаційна скарга відповідача без задоволення. Суд залишив
рішення без змін посилаючись норму п.п. 4.4.1 п. 4.1. статті 4
Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
.
У касаційній скарзі від ХХ.ХХ.2004 р. Державна податкова інспекція
у Солом'янському районі м. Києва просить Вищий господарський суд
України скасувати рішення судових інстанцій по суті спору зі
справи та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні
позову Товариству з обмеженою відповідальністю "ХХХ" про визнання
недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової
інспекції у Солом'янському районі м. Києва № 1 від ХХ.09.2003 р.
Скаргу мотивовано тим, що судами не вірно застосовані норми
матеріального права, а саме п.п. 10.2.2. п. 10.2. статті 10 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Відзив на касаційну скаргу не надходив. Усіх учасників судового
процесу відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі - ГПК) належним чином повідомлено
про час і місце розгляду скарги.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність
застосування судовими інстанціями норм матеріального права, Вищий
господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав
для часткового задоволення касаційної скарги.
Суд першої та апеляційної інстанції невірно застосував норму п.п.
10.2.2. п. 10.2. статті 10 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, виходячи з наступного:
Податковим повідомленням-рішенням Державної податкової інспекції у
С-ському районі м. Києва № 1 від ХХ.09.2003 за порушення п.п.
10.2.2. п. 10.2 статті 10 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
позивачу визначено податкове
зобов'язанння по податку на прибуток у сумі 92927,00 грн.
(донарахований основний платіж) та засотосовані штрафні
(фінансові) санкції у розмірі - 67101,50 грн., а всього на
загальну суму - 160028,50 грн.
Підставою для донарахування податку було порушення п.п. 10.2.2. п.
10.2. статті 10 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, яке полягало в тому, що законодавець
встановив умови зменьшення доходу переможця при його виплаті такій
особі тільки у випадках, коли здійснення витрат на гру та
одержання виграшу є подіями одного дня. В інших випадках (коли
здійснення витрат на гру та одержання виграшу не є подіями одного
робочого дня) п.п. 10.2.2. п. 10.2 статті 10 названого закону не
може застосовуватися, і оподаткування доходів від грального
бізнесу має проводитися у відповідності до п.п. 10.2.1 п. 10.2.
статті 10 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Відповідно до п.п. 10.2.1 п. 10.2. статті 10 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, платник
податку, який здійснює виплату виграшів у лотерею або інші види
ігор чи розиграшів, які передбачають придбання особою права на
участь у таких іграх чи розіграшах до їх проведення, зобов'язаний
утримувати та вносити до бюджету 30 відсотків суми таких виграшів.
Підпунктом 10.2.2. п. 10.2 ст.10 названого Закону, ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
передбачено, що незалежно від положень підпункту 10.2.1 цього
пункту будь-яка особа, яка здійснює виплату особі у зв'язку із
виграшем у казино, бінго, інші ігри у гральних місцях (домах),
зобов'язана утримувати та вносити до бюджету 30 відсотків суми
прибутку такої особи, який визначається як різниця між її
доходами, отриманими у вигляді виграшів за відповідний робочий
день, та витратами, понесеними такою фізичною особою протягом
такого робочого дня, пов'язаними з таким виграшем, але не більше
суми такого виграшу.
Отже, зменшення доходу переможця гри передбачено тільки у тих
випадках, коли здійснення витрат на гру і одержання виграшу
учасником будуть подіями одного робочого дня. Якщо витрати,
понесені учасником гри в будь-якому з попередніх днів гри, вони не
враховуються у зменьшення отриманих ним доходів від гри в наступні
дні.
Апеляційний суд при винесенні постанови неправильно застосував
норму п.п. 4.4.1 п. 4.1. статті 4 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Неправельність застосування норми полягає в тому, що норма п.п.
10.2.2. п. 10.2. статті 10 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
чітко визначає право платника
податку на зменьшення доходу переможця гри у випадках, коли
здійснення витрат на гру і одержання виграшу учасником будуть
подіями одного робочого дня, а не припускає неоднозначне
(множинне) трактування прав та обов'язків платника податків.
Судовими інстанціями у справі чітко не встановлено обставин щодо
часу коли позивач приймав від гравців ставки на спортивні події,
на які суми були ці ставки, не встановлено часу коли виплачувалася
грошова винагорода, в яких розмірах, та з яких сум отримувались
податки. Вказані обставини також мають бути встановлені у новому
розгляді справи.
Згідно з частиною другою статті 111-7 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Керуючись статтями 111-9 - 111-12 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у С-ському
районі м. Києва зі справи № 21/25 задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 20.01.2004
( sp01/358-1 ) (sp01/358-1)
та постанову Київського апеляційного господарського
суду від 24.03.2004 р. ( sp01/358-2 ) (sp01/358-2)
скасувати.
3. Справу № 21/25 ( sp01/358-1 ) (sp01/358-1)
передати на новий розгляд до
господарського суду міста Києва.