ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.09.2004 Справа N 3/19
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Черкащенка М.М.,
суддів: Панченко Н.П. ,
Рибака В.В.,
за участю представників сторін:
від позивача – Семко С.О. (дов. від 26.12.2003р. № 3208-15);
від відповідача – не з’явилися;
розглянувши матеріали ЖЕКа № 1 Суворовського району
касаційної скарги м. Херсона
на постанову Запорізького апеляційного
господарського суду від 22.04.2004
у справі № 3/19
господарського суду Херсонської області
за позовом МКП “Херсонтеплоенерго”
до ЖЕКа № 1 Суворовського району
м. Херсона
про стягнення суми
та за зустрічним позовом ЖЕКа № 1 Суворовського району
м. Херсона
до МКП “Херсонтеплоенерго”
про визнання договору недійсним
В С Т А Н О В И В:
МКП “Херсонтеплоенерго” звернулось з позовом до
Житлово-експлуатаційної контори № 1 Суворовського району
м. Херсона про стягнення 45712, 41 грн. заборгованості в
відшкодування витрат по технічному обладнанню вбудованих
теплопунктів за договором № 43 від 01.10.2001 в т.ч. 1342,92
грн. пені за прострочку платежу, 4695,54 грн. інфляційних та
1671,99 грн. річних.
Житлово-експлуатаційна контора № 1 Суворовського району
м. Херсона звернулась з зустрічним позовом до міського
комунального підприємства “Херсонтеплокомуненерго” м. Херсон про
визнання договору № 43 від 01.10.2001 недійсним.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 02.03.2004
у справі № 3/19 основний позов задоволено. З
житлово-експлуатаційної контори № 1 Суворовського району
м. Херсона на користь позивача стягнуто 42001,03 грн. основного
боргу, 275 грн. 37 коп. – пені та відповідні витрати по держмиту
та інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.
В решті позову відмовлено.
По зустрічному позову Житлово-експлуатаційній конторі № 1
Суворовського району м. Херсона в позові відмовлено.
Рішення суду по основному позову мотивовано підтвердженням
матеріалами справи наявності між сторонами договірних відносин
згідно з договором № 43 від 01.10.2001 та невиконання
відповідачем його умов в частині оплати наданих йому послуг у
спірному періоді; по зустрічному – недоведеністю позивачем
порушення норм матеріального права при укладенні спірного
договору.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від
22.04.2004 рішення господарського суду залишено без зміни з тих
же підстав.
У поданій касаційній скарзі Житлово-експлуатаційна контора № 1
Суворовського району м. Херсона просить скасувати рішення та
постанову зазначених судових інстанцій та припинити провадження
у справі на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, посилаючись при цьому на
недослідженість судовими інстанціями обставин, що свідчить про
відсутність погодження сторонами договору № 43 від 01.10.2001
його істотних умов, що є правовою підставою для визнання його
неукладеним.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, вислухавши
пояснення та заперечення представників сторін в судовому
засіданні, перевіривши юридичну оцінку судовими інстанціями
обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши
правильність застосування ними норм процесуального та
матеріального права до спірних правовідносин прийшла до висновку
про відсутність правових підстав для задоволення касаційної
скарги виходячи з наступного.
Матеріалами справи підтверджується, що було також предметом
судових досліджень, наступне:
- по первісному позову:
01.10.2001 між Міським комунальним підприємством
“Херсонтеплоенерго” м. Херсон (виконавець за договором, позивач
за первісним позовом) та Житлово-експлуатаційною конторою № 1
Суворовського району, м. Херсон (замовник за договором,
відповідач за первісним позовом) укладено договір № 43 на
технічне обслуговування вбудованих теплопунктів по вул.
Червоностудентській №№ 18, 32. За його умовами виконавець взяв
на себе функції по технічному обслуговуванню вбудованих
теплопунктів, що знаходяться на балансі замовника (вул.
Червоностудентська №№ 18, 32).
Пунктом 2.4.1 цього договору встановлено, що оплата за
обслуговування вбудованих теплопунктів здійснюється шляхом
перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця згідно з
калькуляцією на протязі 10 днів після отримання рахунку.
Пунктом 2.4.2 сторони передбачили відповідальність за
несвоєчасну оплату наданих послуг в формі сплати пені в розмірі
0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочки платежу,
але не більше подвійної облікової ставки НБУ.
Строк дії договору – з 01.10.2001 по 31.12.2002. Сторони
передбачили можливість пролонгації договору якщо за місяць до
закінчення строку його дії жодна із сторін не надіслала заяву
про його відмову (п. 3.1.).
Суди встановили відсутність таких заяв, що підтверджує
пролонгацію договору на 2003 рік.
Житлово-експлуатаційна контора № 1 Суворовського району
м. Херсон (відповідач за первісним позовом) не надала доказів
про погашення заборгованості за договором № 43. Доводи її
відносно того, що у неї не виникало зобов’язання по проведенню
платежів за отримані послуги в зв’язку з неотриманням рахунків
спростовуються матеріалами справи (а.с. 84 –144 т.1).
При передачі в оренду житлових будинків ТОВ “Хронос” в період з
05.03.2002 по 19.11.2002 відповідач по первісному позову не
повідомляв про це позивача.
Факт надання позивачем послуг в період дії договору відповідач
по цьому позову не оскаржує.
По зустрічному позову:
- Наявність погодженої сторонами вартості наданих МКП
“Херсонтеплоенерго” послуг по спірному договору підтверджена
рішенням господарського суду Херсонської області від 13.05.2002
у справі № 12/132, що відповідно до ст. 35 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
має преюдиційне
значення і для даної справи і не повинно доводитись знову, що
свўдчить про відсутність правових підстав для його задоволення.
Зазначене свідчить про повноту встановлення судовими інстанціями
обставин справи та вірне застосування до них норм матеріального
та процесуального права, спростовує доводи касаційної скарги.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
22.04.2004 у справі № 3/19 залишити без зміни, а касаційну
скаргу – без задоволення.