480/4608/19 Про визнання протиправним та скасування припису Головного управління Держпродспоживслужби області про виконання законних вимог щодо усунення порушень порядку формування становлення та застосування державних (регульованих) цін; визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Держпродспоживслужби області про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушенням вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін - 27.04.2023 Прийняття

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "А-Муссон" (далі - позивач, ТОВ "А-Муссон") звернулося до суду з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області, в якій просило визнати протиправним та скасувати припис Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області № 17 від 21 жовтня 2019 року про виконання законних вимог щодо усунення порушень порядку формування, встановлення та застосування державних (регульованих) цін.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач призначаючи та проводячи перевірку, вийшов за межі звернення громадянина, яке стало підставою для проведення позапланового заходу. Також позивач зазначає, що відтермінування введення в дію штатного розпису, не може бути підставою для висновків про необґрунтованість тарифу. Окрім того, позивач зазначає, що висновки відповідача, що відсутність інвестиційної програми є підставою для неврахування складової структури тарифу "прибуток", є необґрунтованими, оскільки не відповідають нормам чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

3. 26.07.2019 до Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області надійшло звернення громадянина ОСОБА_1 з питань дотримання вимог порядку формування, встановлення та застосування тарифів на послуги з поводження з побутовими відходами. 09.09.2019 Головним управлінням було отримано погодження Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 28.08.2019 №3805-05/35881-03 щодо погодження проведення позапланової перевірки ТОВ "А-Муссон" з питань, що були зазначені у зверненні, а саме дотримання вимог порядку формування, встановлення та застосування тарифів на послуги з поводження з побутовими відходами. У зв`язку з цим, відповідно до статті 6 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності Головним управління видано наказ №708-ОД від 04.10.2019 "Про проведення позапланового державного нагляду (контролю) ТОВ "А-Муссон" у період з 08.10.2019 по 21.10.2019 та на підставі наказу оформлено направлення від 07.10.2019 №2552-24/19.

4. Проведеною позаплановою перевіркою ТОВ "А-Муссон" з питань формування, встановлення та застосування тарифів на послуги з поводження з побутовими відходами за зверненням фізичної особи встановлено, що з 01.08.2019 позивачем застосовуються тарифи відповідно до рішення Виконавчого комітету Сумської міської ради від 23.07.2019 № 397 "Про тарифи на послугу з поводження з побутовими відходами, що утворюються на території міста Суми, ТОВ "А-Муссон".

5. Перевіркою наданих позивачем розрахунків на підставі яких були встановлені діючі тарифи на послуги з вивезення побутових відходів відповідності Порядку формування тарифів на послуги з вивезення побутових відходів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2006 № 1010 (1010-2006-п) , встановлено наступне:

"До статті "Заробітна плата основних робітників" планової калькуляції віднесені витрати по заробітній платі основних працівників на підставі Штатного розпису станом на 01.07.2019, де визначені посадові оклади водіїв 10000 грн. та 10500 грн., трактористів - 10000 грн., операторів диспетчерського руху - 8000 грн., тоді як на підприємстві на момент формування тарифів і на момент перевірки діє Штатний розпис станом на 18.03.2019 з посадовими окладами водіїв і трактористів - 5004,75 грн., операторів диспетчерського руху - 4280,38 грн., які вдвічі менші від врахованих у розрахунках діючих тарифів. Згідно діючого Штатного розпису загальний річний фонд заробітної плати основних працівників складає 5268026,28 грн., що менше від розрахованого підприємством та віднесеного до діючих тарифів на (9912971-5268026,28) 4644944,72 грн., тобто загальний обсяг завищення витрат в річному вимірі на заробітну плату в структурі собівартості послуг становив 4,64 млн. грн.

Розрахунок статті не є економічно обґрунтованим та не відповідає п. 11 Порядку формування тарифів на послуги з вивезення побутових відходів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 2006 року № 1010 (1010-2006-п) , де визначено, що витрати з основної заробітної плати виробничого персоналу визначаються виходячи з чисельності персоналу за штатним розписом, установлених на підприємстві тарифних ставок (окладів), відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для керівників, фахівців, технічних служб.

У структурі тарифів на послуги з поводження з побутовими відходами є складова "прибуток" на загальну суму 3668035 грн. Пунктом 21 Порядку №1010 визначено, що планований прибуток визначається як сума коштів, що додається до суми повної планованої собівартості, і спрямовується на здійснення заходів інвестиційної програми, погашення основної суми необхідних запозичень (кредитів/позик) та/або інвестування за рахунок власного капіталу в необоротні матеріальні та нематеріальні активи для провадження діяльності, забезпечення необхідного рівня прибутковості капіталу власників (нарахування дивідендів), відрахування до резервного капіталу, а також відшкодування витрат з податку на прибуток.

Планування складової частини зазначеного прибутку, що передбачається для здійснення заходів інвестиційної програми, провадиться відповідно до інвестиційної програми підприємства у сфері поводження з побутовими відходами, затвердженої згідно з його установчими документами і погодженої з уповноваженими органами в установленому порядку.

ТОВ "А-Муссон" не були надані документи (в т.ч. інвестиційна програма) в підтвердження обґрунтованості вказаного розміру прибутку. Відповідно до Балансу на 30.06.2019, кредити/позики на товаристві відсутні. В усній формі директор товариства повідомив, що інвестиційної програми немає.

Зазначені порушення в розрахунках, які були подані суб`єктом господарювання до виконкому Сумської міської ради, призвели до завищення тарифів:

1. Для мешканців багатоповерхових житлових будинків:

на поводження з ТПВ на 14,10 грн./куб.м.;

поводження з великогабаритними побутовими відходами на 34,64 грн./куб.м.;

поводження з ремонтними відходами на 34,64 грн./куб.м.;

2. Для мешканців приватного сектора:

на поводження з ТПВ на 25,49 грн./куб.м.;

поводження з великогабаритними побутовими відходами на 34,64 грн./куб.м.;

поводження з ремонтними відходами на 34,64 грн./куб.м.;

3. Для інших споживачів та бюджетних організацій завищення тарифу становить - 14,81 грн./куб.м.

Загальний обсяг завищення собівартості послуг ТОВ "A-Муссон", виявлений в ході проведеного позапланового заходу, становить 8312279,72 грн."

6. За результатами перевірки ТОВ "А-Муссон" складено акт №17 від 21.10.2019 перевірки дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін та наданий припис №17 від 21 жовтня 2019 року щодо усунення порушення порядку формування, встановлення та застосування державних (регульованих) цін шляхом проведення коригування розрахунків тарифів на послуги з поводження з побутовими відходами у відповідності до п.11, 21, абз.1 п.27 Порядку формування тарифів на послуги з вивезення побутових відходів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 2006 року №1010 (1010-2006-п) та подання їх на розгляд до Виконавчого комітету Сумської міської ради.

6.1. Відповідно до п. 1 припису Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області від 21.10.2019 №17, позивача зобов`язано в місячний термін усунути порушення вимог Порядку формування тарифів на послугу з вивезення твердих побутових відходів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2006 № 1010 (1010-2006-п) "Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з вивезення побутових відходів", а саме провести розрахунки економічно обґрунтованих витрат на послугу з вивезення твердих побутових відходів та подати їх на розгляд Виконавчому комітету Сумської міської ради.

ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

7. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2020 року у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "А-Муссон" до Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області про визнання протиправним та скасування припису відмовлено.

8. Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є не обґрунтованими, у зв`язку з чим вони не підлягають задоволенню.

9. 23 лютого 2021 року постановою Другого апеляційного адміністративного суду рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2020 року скасовано.

9.1. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено.

9.2. Визнано протиправним та скасовано припис Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області № 17 від 21 жовтня 2019 року про виконання законних вимог щодо усунення порушень порядку формування, встановлення та застосування державних (регульованих) цін.

10. Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідачем фактично ставиться під сумнів правомірність рішення виконавчого комітету про встановлення тарифів на підставі наданих позивачем розрахунків. Разом з тим, позивач не є суб`єктом, що вирішує питання щодо формування та встановлення цін/тарифів на послуги з поводження з побутовими відходами, а невідповідність рішення суб`єкта владних повноважень вимогам закону є підставою для вчинення дій щодо його скасування або оскарження в судовому порядку. Таким чином, оскільки рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 23.07.2019 №397 як на час проведення перевірки, так і на час судового розгляду цієї справи є чинним, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про правомірність застосування позивачем тарифів, які затверджені цим рішенням, та відсутність підстав для коригування встановлених тарифів.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

11. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, Головне управління Держпродспоживслужби в Сумській області звернулося із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просило скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2020 року.

12. Нормативними підставами для касаційного оскарження судових рішень в цій справі відповідач зазначив пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

13. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 19 грудня 2018 року у справі №816/2481/17, від 03 квітня 2020 року у справі №802/2021/16-а щодо наявності повноважень на видачу органами Держпродспоживслужби приписів щодо усунення порушення порядку формування тарифів на вивезення ТПВ, які були затверджені рішеннями органів місцевого самоврядування.

14. Скаржник також наголосив, що постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2021 року була ухвалена з істотним порушенням норм процесуального права, а саме вимог статті 242 КАС України без урахування правових позицій Верховного суду, що призвело до неправильного застосуванням норм матеріального права, а саме ч. 8 статті 7 Закону України "Про основні засади здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", ч. 2, 3 ст. 12, п. 7 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про ціни і ціноутворення", що призвело до неправильного вирішення справи.

15. Відповідач вказав, що позивачем порушено ряд вимог чинного законодавства, не забезпечено право споживачів на економічно обгрунтовані тарифи за надання послуг з вивезення побутових відходів, а відповідачем цілком правомірно, з урахуванням встановлених фактів та норм чинного законодавства складено припис на відповідача щодо усунення порушень чинного законодавства

16. Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив у задоволенні касаційної скарги відмовити.

V. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

17. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

18. Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05 квітня 2007 року № 877-V (877-16) (далі - Закон № 877-V (877-16) ).

19. Відповідно до статті 6 Закону № 877-V підставами для здійснення позапланових заходів є, зокрема, звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу. У такому разі перед початком здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі, крім документів, передбачених цим Законом, додатково копію погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки. Суб`єкти господарювання мають право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю), якщо вони не пред`явили документи, передбачені цим абзацом.

20. Частинами сьомою та восьмою статті 7 Закону № 877-V визначено, що на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Припис - це обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

21. Згідно з частинами другою, третьою статті 12 Закону України "Про ціни і ціноутворення" від 21 червня 2012 року № 5007-VІ державні регульовані ціни повинні бути економічно обґрунтованими (забезпечувати відповідність ціни на товар витратам на його виробництво, продаж (реалізацію) та прибуток від його продажу (реалізації). Зміна рівня державних регульованих цін здійснюється в порядку і строки, що визначаються органами, які відповідно до цього Закону здійснюють державне регулювання цін.

22. Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про ціни і ціноутворення" уповноважені органи мають право надавати органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, суб`єктам господарювання обов`язкові для виконання приписи про усунення порушень вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.

23. Відповідно до пункту другого частини третьої статті 4 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09 листопада 2017 року № 2189-VІІІ (далі - Закон №2189-VІІІ (2189-19) ) до повноважень органів місцевого самоврядування належить встановлення цін/тарифів на комунальні послуги відповідно до закону.

24. Пунктами 1, 2 частини 1 статті 5 цього Закону встановлено, що до житлово-комунальних послуг належать:

1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку;

2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

25. Відповідно до статті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР (280/97-ВР) ) до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, послуги з постачання гарячої води, які встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), транспортні та інші послуги.

26. Згідно з пунктом четветим частини першої статті 4 Закону №2189-VІІІ до повноважень Кабінету Міністрів України належать затвердження порядків формування тарифів на комунальні послуги, що встановлюються органами місцевого самоврядування.

27. Відповідно до пункту "с" частини першої статті 18 Закону України "Про відходи" до повноважень Кабінету Міністрів України належить встановлення порядку формування тарифів на послуги з поводження з побутовими відходами. Порядок формування тарифів на послуги з поводження з побутовими відходами затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 2006 року № 1010 (1010-2006-п) .

28. Механізм формування тарифів на послуги з вивезення побутових відходів (станом на дату проведених позивачем розрахунків тарифу) був визначений Порядком формування тарифів на послуги з вивезення побутових відходів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 2006 року № 1010 (1010-2006-п) .

29. Відповідно до п. 1 Порядку № 1010, цей Порядок визначає механізм формування тарифів на послуги з вивезення побутових відходів (далі - послуги). До послуг належать операції поводження з побутовими відходами (збирання, зберігання, перевезення, перероблення, утилізація, знешкодження та захоронення), що здійснюються у населеному пункті згідно з правилами благоустрою, затвердженими органом місцевого самоврядування.

30. Згідно з п. 2 Порядку № 1010, зміна тарифів - перегляд уповноваженим органом тарифу і його структури або коригування тарифів; економічно обґрунтовані плановані витрати - витрати, планування яких здійснюється з дотриманням вимог стандартів, нормативів, норм технологічних регламентів, а також вимог щодо надання послуг визначеної кількості та якості з урахуванням економічних і природно-кліматичних особливостей регіону.

31. Відповідно до п. 3 Порядку № 1010, формування тарифів на послуги підприємством здійснюється відповідно до річних планів надання послуг і економічно обґрунтованих планованих витрат, визначених на підставі державних і галузевих нормативів (норм) витрат ресурсів, техніко-економічних розрахунків та кошторисів, ставок податків і зборів (обов`язкових платежів) та цін у планованому періоді, встановлених на підставі прогнозних індексів цін підприємства.

32. Згідно з п. 4 Порядку № 1010, річний план надання послуг розробляється окремо за кожною операцією поводження з побутовими відходами на підставі фактичного та прогнозованого обсягів надання послуг з урахуванням техніко-економічних факторів, зокрема таких, як: зміна обсягів надання послуг в результаті економічного розвитку населеного пункту, підвищення вимог щодо якості послуг; підвищення рівня технологічного процесу поводження з побутовими відходами, заміна амортизованого обладнання, здійснення заходів щодо автоматизації та механізації виробництва, застосування прогресивних енергозберігаючих технологій; підвищення рівня організації виробництва та умов організації праці шляхом удосконалення операційно-виробничого планування, систем управління, матеріально-технічного забезпечення господарської діяльності.

33. Відповідно до п.11 Порядку № 1010 до складу прямих витрат з оплати праці включаються витрати з основної заробітної плати виробничого персоналу, діяльність якого безпосередньо пов`язана з технологічним процесом надання послуг, що визначаються виходячи з чисельності персоналу за штатним розписом, установлених на підприємстві тарифних ставок (окладів), відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для керівників, фахівців, технічних службовців.

34. Пунктом 21 Порядку №1010 визначено, що планований прибуток визначається як сума коштів, що додається до суми повної планованої собівартості, і спрямовується на здійснення заходів інвестиційної програми, погашення основної суми необхідних запозичень (кредитів/позик) та/або інвестування за рахунок власного капіталу в необоротні матеріальні та нематеріальні активи для провадження діяльності, забезпечення необхідного рівня прибутковості капіталу власників (нарахування дивідендів), відрахування до резервного капіталу, а також відшкодування витрат з податку на прибуток.

35. Відповідно до абз.1 п.27 Порядку №1010 розрахунок тарифу включає визначення розміру економічно обґрунтованих планованих витрат підприємства на одиницю

калькулювання собівартості послуги з урахуванням потреби в кожному

ресурсі у натуральному виразі.

VI. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

36. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданих касаційних скарг, Верховний Суд керується таким.

37. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

38. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

39. Згідно з ухвалою Верховного Суду від 30 серпня 2021 року касаційне провадження у цій справі відкрите на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

39.1. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач зазначив, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 19 грудня 2018 року у справі №816/2481/17, від 03 квітня 2020 року у справі №802/2021/16-а щодо наявності повноважень на видачу органами Держпродспоживслужби приписів щодо усунення порушення порядку формування тарифів на вивезення ТПВ, які були затверджені рішеннями органів місцевого самоврядування.

39.2. Варто зауважити, що подібність правовідносин, на чому неодноразово наголошував Верховний Суд, означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).

39.3. У вимірі встановлених обставин цієї справи у зіставленні з межами касаційного перегляду судових рішень, визначених у статті 341 КАС України, колегія суддів зазначає, що висновки, яких дійшов Верховний Суд у постанові від 19 грудня 2018 року у справі № 816/2481/17 та у постанові від 03 квітня 2020 року у справі №802/2021/16-а, для цієї справи і спірних правовідносин не можуть бути прикладом правозастосування. Причиною цьому є те, що фактичні обставини згаданих справ, суть спірних правовідносин різняться з тими, які встановлено в цій справі, відповідно й норми права, які підлягали застосуванню і які розтлумачив суд касаційної інстанції у тих справах не можуть бути застосовані до спірних правовідносин цієї справи, так само як і висновки Верховного Суду щодо їх правильного застосування.

40. Предметом позову у даній справі є правомірність припису Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області № 17 від 21 жовтня 2019 року про виконання законних вимог щодо усунення порушень порядку формування, встановлення та застосування державних (регульованих) цін, яким від ТОВ "А-Муссон" вимагається в місячний термін усунути порушення порядку формування державних (регульованих) цін шляхом проведення коригування розрахунків тарифів на послуги з поводження з побутовими відодами у відповідності до п.11, 21, абз.1 п.27 Порядку формування тарифів на послуги з вивезення побутових відходів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 2006 року № 1010 (1010-2006-п) та подання їх на розгляд виконавчому комітету Сумської міської ради.

41. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове рішення про задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що Держпродспоживслужба має право видати суб`єкту господарювання обов`язковий до виконання припис про усунення порушень вимог щодо формування державних регульованих цін до часу затвердження (встановлення) цих цін/тарифів уповноваженим органом державної влади або місцевого самоврядування, а після цього - лише у випадку настання обставин, передбачених частиною десятою статті 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", які зумовлюють необхідність коригування раніше встановлених цін/тарифів.

41.1. Суд зазначив, що відповідачем не надано доказів зміни окремих складових економічно обґрунтованих витрат, вже після прийняття рішення органу місцевого самоврядування про затвердження тарифів, не доведено наявність у виконавця/ виробника підстав проводити коригування встановлених тарифів та подання їх на затвердження органу, уповноваженого здійснювати встановлення таких тарифіві. А тому, оскільки рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 23.07.2019 №397, яким затверджені тарифи на послуги з організації збирання, вивезення твердих побутових, великогабаритних та ремонтних відходів, які застосовує позивач, як на час проведення перевірки, так і на час судового розгляду цієї справи було чинним, відсутні підстав для коригування встановлених тарифів.

41.2. При цьому, суд апеляційної інстанції керувався правовою позицією, яка була висловлена Верховним Судом у постанові від 10 грудня 2020 року у справі №818/428/17.

42. Разом з тим, судом апеляційної інстанції не було враховано, що при формуванні вказаної правової позиції Верховний Суд керувався нормами Закону України від 24.06.2004 №1875-IV "Про житлово-комунальні послуги" (1875-15) , який на момент виникнення правовідносин у цій справі втратив чинність, а з 01 травня 2019 року введений у дію Закон України від 09 листопада 2017 року №2189-VIII "Про житлово-комунальні послуги" (2189-19) , який по іншому регулює спірні правовідносини, а тому при розгляді цієї справи вказаний правовий висновок не підлягає застосуванню.

43. Разом з тим, аналіз положень Порядку дає підстави для висновку про те, що алгоритм встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги можна умовно розподілити на такі етапи:

1) здійснення уповноваженими виконавцями розрахунків економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг;

2) подання уповноваженими виконавцями відповідних розроблених розрахунків економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг;

3) доведення до споживачів інформації;

4) встановлення органами місцевого самоврядування тарифів на житлово-комунальні послуги в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання).

44. Отже, уповноважені органи (органи місцевого самоврядування) тільки встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі, не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, поданих їм виконавцями.

45. Системний аналіз чинного законодавства дозволяє дійти висновку, що формування тарифів і їх затвердження - це різні за своїм змістом поняття.

46. Судом першої інстанції було встановлено, що на підставі попередньо визначених позивачем розрахунків економічних витрат, рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради від 23.07.2019 №397, було затверджено тарифи на послуги з вивезення побутових відходів.

47. Відтак, надаючи оцінку висновкам суду апеляційної інстанції стосовно чинності рішення органу місцевого самоврядування про затвердження тарифів, як основного доводу законності дій комунального підприємства при обрахунку економічних витрат на послуги з централізованого водопостачання, Верховний Суд зазначає про помилковість вказаного твердження.

48. Указані правовідносини не є тотожниими, оскільки проведення суб`єктами господарювання розрахунків економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг є лише складовою процесу встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги.

49. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 06 жовтня 2020 року у справі №816/893/17.

50. Крім того, суд апеляційної інстанції керувався тим, що відповідачем не надано доказів зміни окремих складових економічно обґрунтованих витрат, вже після прийняття рішення органу місцевого самоврядування про затвердження тарифів, не доведено наявність у виконавця/виробника підстав проводити коригування встановлених тарифів та подання їх на затвердження органу, уповноваженого здійснювати встановлення таких тарифів.

51. Проте, ця вимога була передбачена Законом України від 24.06.2004 №1875-IV "Про житлово-комунальні послуги" (1875-15) , який на момент виникнення правовідносин у цій справі втратив чинність та не підлягає застосуванню.

52. Разом з тим, Суд зазначає, що як вбачається зі змісту касаційної скарги, відповідач наголошує на тому, що ТОВ "А-Муссон" при формуванні тарифу порушено вимоги п.11, 21, абз.1 п.27 Порядку формування тарифів на послуги з вивезення побутових відходів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 2006 року № 1010 (1010-2006-п) .

53. Проте, суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки вказаним доводам відповідача та не спростував висновки суду першої інствнції про порушення позивачем при формуванні тарифу зазначених вище норм Порядку № 1010.

54. У зв`язку із вказаними обставинами, Верховний Суд вважає висновки суду апеляційної інстанції передчасними.

55. На думку Верховного Суду зазначене вказує на те, що судом апеляційної інстанції порушено пункт 1 частини першої статті 244 КАС України, відповідно до якого під час ухвалення рішення суд вирішує питання про те, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються. При цьому оцінка доказів має бути здійснена судом за правилами статті 90 КАС України.

56. Оскільки вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження суду апеляційної інстанції, тому з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні) відсутня можливість перевірити правильність його висновків в цілому по суті спору.

57. Колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

58. Підсумовуючи викладене Верховний Суд дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції допущено порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

59. За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області. Оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції слід скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

60. Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішенню спору по суті та прийняти обґрунтоване та законне рішення.

61. При цьому суду слід врахувати, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень.

62. Наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи судом встановлюється на підставі доказів, якими є будь-які дані. Відповідно до статтей 73 та 74 КАС України докази мають бути належними та допустими.

63. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

64. Частиною другою статті 353 КАС України визначено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або 2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 3) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

65. Згідно частини четвертої статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

66. З огляду на викладене, а також ураховуючи той факт, що судом апеляційної інстанції не було встановлено обставини, що мають значення для вирішення справи, в той час як їх не встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалене судом апеляційної інстанції у справі судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

67. Таким чином, з огляду на приписи частини другої статті 353 КАС України, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанцій - скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

68. Суду апеляційної інстанції під час нового розгляду необхідно ретельно дослідити спірні правовідносини з урахуванням викладених у цій постанові висновків надати оцінку заявленим позовним вимогам крізь призму частини другої статті 2 КАС України та з урахуванням установленого статтею 6 цього Кодексу принципу верховенства права, а також прийняти рішення та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.