ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.09.2004 Справа N 45/70
Вищий господарський суд України у складі: суддя суддя А.А.А. -
головуючий, судді Б.Б.Б. і В.В.В.
розглянув касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства
"ХХХ", м. Н-ськ (далі - ВАТ "ХХХ")
на рішення господарського суду міста Києва від 24.02.2004 р.
та постанову Київського апеляційного господарського суду від
25.05.2004 р.
зі справи № Х0
за позовом ВАТ "ХХХ"
до Антимонопольного комітету України, м. Київ (далі - АМК України)
про визнання недійсним рішення від 18.11.2003 № 387-р
та зустрічним позовом АМК України
до ВАТ "ХХХ"
про стягнення 30 000 грн. штрафу.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
ВАТ "ХХХ": присутні,
АМК України: присутні.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд
України
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду міста Києва від 24.02.2004 (суддя
М.М.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного
господарського суду від 25.05.2004 (колегія суддів у складі:
Е.Е.Е. - головуючий, судді Г.Г.Г., Д.Д.Д.), у задоволенні позову
ВАТ "ХХХ" відмовлено; зустрічний позов АМК України задоволено: з
ВАТ "ХХХ" стягнуто 30 000 грн. штрафу. Судові рішення мотивовано
тим, що рішення від 18.11.2003 № 387-р прийнято АМК України
відповідно до вимог статті 52 Закону України "Про захист
економічної конкуренції" ( 2210-14 ) (2210-14)
.
ВАТ "ХХХ" звернулося до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого
господарського суду та постанову апеляційної інстанції з цієї
справи скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні
вимоги ВАТ "ХХХ", а у задоволенні зустрічного позову АМК України
відмовити. Скаргу мотивовано неправильним застосуванням судовими
інстанціями норм матеріального і процесуального права - статей 58,
61 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, статей 1, 3, 7, 8, 16, 22
Закону України "Про Антимонопольний комітет України" ( 3659-12 ) (3659-12)
,
статей 36, 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції"
( 2210-14 ) (2210-14)
; статей 42, 43 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі - ГПК України).
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Сторони відповідно до статті 111-4 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної
скарги.
Перевіривши на підставі встановлених судовими інстанціями
фактичних обставин справи правильність застосування ними норм
матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення
представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов
висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги
з огляду на таке.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- 31.03.2003 до АМК України надійшов лист від 26.03.2003 №
999/01-00 від споживачів металопродукції щодо зростання цін на
металопродукцію;
- 03.04.2003 державний уповноважений АМК України направив до групи
підприємств і, зокрема, ВАТ "ХХХ", запит № 26-26/11-1786, в якому
пропонував у 20-денний термін з дня отримання запиту подати АМК
України певну інформацію щодо постачання залізорудної сировини;
- у строк, встановлений зазначеним запитом, ВАТ "ХХХ" відповіді не
дало, але листом від 23.05.2003 № 1745 повідомило АМК України, що
може подати лише частину інформації, і того ж дня листом від
23.05.2003 № 1707 частково подало інформацію;
- на повторні запити державного уповноваженого АМК України від
26.05.2003 № 26-26/11-2977 та від 05.06.2003 № 26-26/11-3199
позивач за первісним позовом подав інформацію, що вимагалася за
першим запитом і не була своєчасно надана відповідачеві;
- рішенням АМК України від 18.11.2003 № 387-р на ВАТ "ХХХ"
накладено штраф у сумі 30 000 грн. за порушення вимог пункту 13
статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції"
( 2210-14 ) (2210-14)
;
- у визначений названим рішенням 30-денний строк ВАТ "ХХХ" штраф
не сплатило.
Відповідно до абзацу четвертого частини першої статті 16 Закону
України "Про Антимонопольний комітет України" ( 3659-12 ) (3659-12)
(в
редакції, що діяла на час направлення запиту) державний
уповноважений Антимонопольного комітету України для реалізації
завдань, покладених на Комітет, має право вимагати для перевірки
дотримання антимонопольного законодавства необхідні документи та
іншу інформацію.
Згідно зі статтею 22 названого Закону ( 3659-12 ) (3659-12)
вимоги державних
уповноважених та голів територіальних відділень Антимонопольного
комітету України в межах їх повноважень є обов'язковими для
виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено
законодавством; невиконання законних вимог державного
уповноваженого або голови територіального відділення Комітету
тягне за собою передбачену законом відповідальність; документи,
статистична та інша інформація, необхідні для здійснення контролю
за дотриманням антимонопольного законодавства та розгляду справ
про його порушення, надаються на вимогу державного уповноваженого,
голови територіального відділення Антимонопольного комітету
України безкоштовно; інформація, доступ до якої обмежено
законодавством, одержана державним уповноваженим, головою
територіального відділення Антимонопольного комітету України,
використовується ним відповідно до законодавства.
Таким чином, державному уповноваженому АМК України надано право
вимагати від суб'єктів господарювання, їх посадових осіб і
працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому
числі з обмеженим доступом, а вимоги державних уповноважених є
обов'язковими для виконання у визначені ними строки.
Статтями 1, 3, 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет
України" ( 3659-12 ) (3659-12)
встановлено, що Антимонопольний комітет
України є державним органом із спеціальним статусом, метою
діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у
підприємницькій діяльності.
Особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України
обумовлюються його завданнями та повноваженнями. До завдань,
зокрема, належить здійснення державного контролю за дотриманням
законодавства про захист економічної конкуренції на засадах
рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав
споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень
законодавства про захист економічної конкуренції. Антимонопольний
комітет України має, зокрема, право розглядати заяви про захист
економічної конкуренції та проводити розслідування за цими
заявами; при розгляді заяв про порушення законодавства про захист
економічної конкуренції, вимагати від суб'єктів господарювання,
інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.
З огляду на викладене вимога державного уповноваженого АМК України
була надіслана на виконання завдань, покладених на Комітет.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, ВАТ "ХХХ" не
подало витребуваної інформації в строк, встановлений у вимозі, чим
порушило вимоги державного уповноваженого АМК України.
Відповідно до абзацу четвертого частини 2 статті 52 Закону України
"Про захист економічної конкуренції" ( 2210-14 ) (2210-14)
за порушення,
передбачене пунктом 13 статті 50 цього ж Закону ( 2210-14 ) (2210-14)
накладається штраф у розмірі до одного відсотка доходу (виручки)
суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт,
послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому
накладається штраф.
За таких обставин господарські суди першої та апеляційної
інстанцій дійшли вірного висновку, що рішення АМК України від
18.11.2003 № 387-р, яким на ВАТ "ХХХ" накладено штраф у розмірі
30 000 грн., прийнято відповідно до вимог чинного законодавства та
в межах компетенції.
Відповідно до статті 56 Закону України "Про захист економічної
конкуренції" ( 2210-14 ) (2210-14)
рішення та розпорядження органів
Антимонопольного комітету України, голів його територіальних
відділень є обов'язковими до виконання.
Таким чином, Вищий господарський суд України вважає попередні
судові рішення у цій справі такими, що прийняті із
дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому
відсутні передбачені законом підстави для їх скасування.
Керуючись статтями 111-9 - 111-11 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду міста Києва від 24.02.2004 та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
25.05.2004 зі справи № Х0 залишити без змін, а касаційну скаргу
відкритого акціонерного товариства "ХХХ" - без задоволення.