ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.09.2004 Справа N 6/125
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Черкащенка М.М., - головуючого,
Панченко Н.П. ,
Рибака В.В.,
розглянувши Державного підприємства
касаційну скаргу “Донецьквугілля”
на рішення господарського суду Донецької
області від 13.05.2004р.
у справі Донецької області
господарського суду
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
“Технол”
до Державного підприємства
“Донецьквугілля”
про стягнення 131 428,11 грн.,
за участю представників сторін:
від позивача: не з’явився,
від відповідача: не з’явився,
В С Т А Н О В И В:
У березні 2004 року ТОВ “Технол” звернулось до господарського
суду з позовом про стягнення з ДП “Донецьквугілля” основного
боргу у сумі 113123,26 грн. за поставлену продукцію, інфляційні
у сумі 6694,40 грн., 3% річних у сумі 1458,87 грн., 3343,50 грн.
пені за прострочення платежу, 1627,11 грн. штрафної санкції за
користування чужими грошовими коштами, 113,11 грн. штрафної
санкції у розмірі 0,1% та 7918,63 грн. штрафної санкції у
розмірі 0,7%.
Рішенням господарського суду Донецької області від 13.05.2004
(суддя Л.Д. Подколзіна) позов задоволено частково: стягнуто
113123,26 грн. основного боргу, 6694,40 грн. інфляційних,
1458,87 грн. – 3% річних, 1212,77 грн. державного мита та 118,00
грн. судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення
судового процесу.
Не погоджуючись з рішенням відповідач подав касаційну скаргу в
якій просить дане рішення скасувати та припинити провадження.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що
судом неправильно застосовані норми матеріального та
процесуального права, що призвело до прийняття незаконного
рішення.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи
та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування
норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом попередньої інстанції встановлено, що у період з 13.06.03
по 27.11.2003 року позивач, без укладення договору, по
видатковим накладним відвантажило на адресу відповідача технічні
масла та змазки на загальну суму 367038,00 грн. ДП
“Донецьквугілля” отриманий товар оплатив частково шляхом
перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача
на суму 253915,26 грн. Таким чином, сума основного боргу
становить 113123,26 грн., яку відповідач визнає повністю.
Відповідно до ст. 509 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
у силу зобов’язання
одна особа (боржник) зобов’язана здійснити на користь іншої
особи (кредитора) певну дію, наприклад передати майно, виконати
роботу, оплатити кошти та інше або утриматись від певної дії, а
кредитор має право вимагати від боржника виконання його боргу.
Згідно до приписів ст. 530 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, коли строк
виконання зобов’язання не встановлений, то боржник повинен
виконати таке зобов’язання у семиденний строк з дня пред’явлення
вимог кредитором. Судом встановлено, що така вимога була
пред’явлена рахунками-фактурами відповідачеві.
Таким чином, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку,
щодо правомірності нарахування відповідачу інфляційних у сумі
6694,40 грн. та 1458,87 грн. – 3% річних за прострочення
грошових зобов’язань на підставі ст. 625 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за
несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” ( 543/96-ВР ) (543/96-ВР)
від
22.11.1996 р. платники грошових коштів оплачують на користь
дотримувачів цих коштів за прострочення оплати пеню у розмірі,
який встановлений за згодою сторін.
З урахуванням того, що сторони письмової угоди про застосування
штрафних санкцій за несвоєчасну оплату поставленого товару не
укладали, судова колегія погоджується з висновком суду першої
інстанції про відмову у задоволенні вимог позивача, щодо
стягнення нарахованої пені у сумі 3343,50 грн., штрафної санкції
за користування грошовими коштами у сумі 1627,11 грн., штрафної
санкції у розмірі 0,1% у сумі 113,11 грн. та штрафної санкції у
розмірі 0,7% у сумі 7918,63 грн.
На підставі вищевикладеного судова колегія вважає, що відповідно
до вимог Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
рішення місцевого господарського суду грунтується на
всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин
справи, які мають суттєве значення для вирішення спору,
відповідає нормам матеріального та процесуального права, а
доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8,
111-9, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд
України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 13.05.2004
року у справі № 6/125 залишити без змін.