ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.09.2004 Справа N 5/1358-12/433
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у відкритому Державної податкової інспекції у
судовому засіданні матеріали Залізничному районі м. Львова
касаційної скарги
на постанову від 10.03.2004 року Львівського
апеляційного господарського суду
у справі № 53
господарського суду Львівської області
за позовом Приватного підприємства
"Міжрегіональний бізнес центр
"КІТ", м. Львів
до ДПІ у Залізничному районі м.
Львова
про визнання недійсними податкових
повідомлень-рішень
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: присутній
від відповідача: не з'явились
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Львівської області від 30.12.2003 р.,
залишеним без змін постановою Львівського апеляційного
господарського суду від 10.03.2004 року, у справі № 53 позовні
вимоги задоволені частково; визнано частково недійсним податкове
повідомлення-рішення № 000282600/0/19902 від 01.10.2003 року ДПІ у
Залізничному районі м. Львова про визначення податкового
зобов'язання по податку на додану вартість в сумі - 22296,24 грн.
із яких основний платіж - 14864,17 грн. та штрафні (фінансові)
санкції - 7432,07 грн. ПП "Міжрегіональний бізнес центр "КІТ";
визнано недійсним податкове повідомлення-рішення
№ 000292600/0/19901 від 01.10.2003 року ДПІ у Залізничному районі
м. Львова про завищення бюджетного відшкодування на 517,00 грн. ПП
"Міжрегіональний бізнес центр "КІТ"; в решті позовних вимог
відмовлено за безпідставністю.
В касаційній скарзі ДПІ у Залізничному районі м. Львова просить
скасувати ухвалені по справі судові рішення в частині задоволення
позовних вимог та винести рішення про відмову позивачу в
задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на порушення та
неправильне застосування норм матеріального та процесуального
права, а саме: пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, ст. ст.
43, 105 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
У відзиві на касаційну скаргу позивач повністю заперечує викладені
в ній доводи.
Відповідач не скористався процесуальним правом на участь в
засіданні суду касаційної інстанції.
Заслухавши заперечення на касаційну скаргу представників позивача,
перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність
їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду,
колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до
висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Судами встановлено, що Державна податкова інспекція у м. Львові з
14.07.2003р. по 24.08.2003р. проводила позапланову документальну
перевірку Приватного підприємства "Міжрегіональний бізнес центр
"КІТ" по питанню дотримання вимог податкового законодавства
України за період з 01.01.2001р. по 31.12.2002р.
За результатами перевірки складено акт за № 56/26-0/4069/30650360
від 22.09.2003 року, у якому в пункті 2.4 зазначено, що в
порушення пп. 7.2.1, пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 статті 7
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
позивачем представлені податкові накладні на підтвердження
податкового кредиту, які не відповідають наступним вимогам:
відсутні реквізити - податковий номер платника податку продавця та
покупця, одиниця виміру товару. Сім податкових накладних, які не
відповідають вимогам Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та "Порядку заповнення податкової
накладної", затвердженого наказом Державної податкової
Адміністрації України від 30.05.1997 року № 165. Позивач відніс до
податкового кредиту ПДВ в серпні 2001 року 2166,66 грн. (згідно
податкових накладних № 156438 від 10.08.2001 року та № 159438 від
22.08.2001 року), у вересні - 1500,00 грн. (згідно податкових
накладних № 166738 від 20.09.2001 року ), в грудні 2001 року -
111-97,51 грн. (згідно податкових накладних № 180938 від
30.11.2001 року, № 181938 від 13.12.2001 року, № 183838 від
26.12.2001 року), які не відповідають вимогам Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Крім цього, у вересні 2001 року включена до податкового кредиту
сума ПДВ 1777,25 грн., яка не підтверджена податковою накладною,
чим порушено пп. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
На підставі вказаного акту ДПІ у Залізничному районі м. Львова
прийняла податкові повідомлення-рішення; № .000292600/0/19901 від
01.10.03р. про завищення ПП "Міжрегіональний бізнес центр "КІТ"
бюджетного відшкодування в сумі 517,00 грн., та
№ 000292600/0/19902 від 01.10.2003 року про визначення податкових
зобов'язань позивачу по податку на додану вартість на загальну
суму 24962,12 грн., із яких основний платіж - 16641,42 грн. та
штрафні (фінансові) санкції - 8320,70 грн.
Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
датою виникнення права платника
податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з
подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника
податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки
відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з
використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт
придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Позивач, перерахувавши кошти, отримав податкові накладні та у
відповідності з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
відніс суми по даних податкових
накладних до податкового кредиту.
В пункті 2.4 "Податок на .додану вартість" акту перевірки
зазначено про те, що позивачем допущено порушення пп. 7.4.5 п.
7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, яке згідно з висновками перевіряючих працівників
відповідача полягало в тому, що позивачем у 2001 році включено до
складу податкового кредиту 16641,42 грн., на підставі податкових
накладних, виписаних з порушенням пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податковий кредит
звітного періоду складається із сум податків, сплачених
(нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з
придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до
складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи
нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Податкова накладна включена до податкового кредиту повинна містити
усі реквізити передбачені пп. 7.2.1 п. 7.2 статті 7 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Як зазначено в акті перевірки податкові накладні № 156438 від
10.08.2001 року; № 159438 від 22.08.2001 року; № 166738 від
20.09.2001 року; № 180938 від 30.11.2001 року № 181938 від
13.12.2001 року № 183838 від 26.12.2001, не містять усіх
необхідних реквізитів. В усіх вищезазначених податкових накладних
неправильно вказано індивідуальний податковий номер покупця
замість 306503613031 вказано 306503613013.
Факт проведення господарських операцій згідно вищевказаних
податкових накладних судами встановлено на підставі платіжних
доручень про перерахування позивачем коштів ДП Рава-Руському
шпалопросочувальному заводу № 1008/2 від 10.08.2001 року, № 2208
від 22.08.2001р., № 2009/1 від 20.09.2001р., № 3011 від 30.11.2001
року, № 2912/2 від 29.12.2001 року, № 1212 від 12.12.2001,
отриманням товару та довідкою № 2287 від 30.12.2003 року
Державного підприємства Рава-Руського шпалопросочувального заводу
про включення до податкових зобов'язань сум у ІІІ-ІV кварталах
2001 року та І кварталі 2002 року згідно податкових накладних
№ 156438 від 10.08.2001 року; № 159438 від 22.08.2001 року;
№ 166738 від 20.09.2001 року; № 180938 від 30.11.2001 року №
181938 від 13.12.2001 року, № 183838 від 26.12.2001 р.
Помилка у вищеперлічених податкових накладних в індивідуальному
податковому номері покупця, не завдала збитків державі, позивачем
доведено, що суми по спірних податкових накладних, які включені до
податкового кредиту, включені його контрагентом до податкових
зобов'язань, тому позовні вимоги в цій частині обґрунтовано
визнані судами такими, що підлягають задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, суди прийшли до правомірного висновку,
що спірне податкове повідомлення-рішення № 000282600/0/19902 від
01.10.03р. Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.
Львова про визначення податкового зобов'язання по податку на
додану вартість підлягає до задоволення частково в сумі - 22296,24
грн. із яких основний платіж - 14864,17грн. та штрафні (фінансові)
санкції - 7432,07 грн.
Згідно податкової декларації з податку на додану вартість у
вересні 2001 року позивачем до податкового кредиту включена сума
32994,00 грн. Як вбачається з книги обліку придбання товарів
(робіт, послуг) за вересень 2001 року до податкового кредиту
позивач мав право включити 31216,75 грн. Приватне підприємство
"Міжрегіональний бізнес центр "КІТ" безпідставно включило до
податкового кредиту суму 1777,25 грн., яка не підтверджена
податковою накладною, чим порушено пп. 7.4.5 п. 7.4 статті 7
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Тому суди правильно відмовили в цій частині позовних вимог.
В акті перевірки зазначено, що перевіркою зменшено бюджетне
відшкодування у вересні 2002 року на суму 517,00 грн., без
зазначення підстав для такого зменшення, відсутні покликання на
первинні документи.
Відповідач посилається на неправильне заповнення податкової
накладної № 187 від 30.08.2002 року. Суди прийшли до висновку, що
податкова накладна № 187 від 30.08.2002 року є належним доказом
включення до податкового кредиту 517,00 грн., оскільки відповідає
всім вимогам передбаченим пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(при складанні
податкової накладної контрагентом позивача пропущено цифру "0" у
його індивідуальному податковому номері) (а.с.35,62). Отже,
правомірним є висновок судів про те, що податкове
повідомленнярішення № 000292600/0/19901 від 01.10.2003 року
порушує права позивача, є незаконним тому його слід визнати
недійсним.
Судами також правомірно враховано, що відповідно до п. 12
Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних
(фінансових) санкцій органами державної податкової служби
( z0268-01 ) (z0268-01)
(затверджено Наказом, Державної податкової
Адміністрації України № 110), факти порушень податкового та іншого
законодавства посадова особа органу державної податкової служби
оформляє актом документальної перевірки, в якому чітко
викладається зміст порушення з обґрунтуванням порушених норм
законодавчих актів та вказуються конкретні їх пункти і статті. В
порушення наведеної норми в акті перевірки суть порушення
викладено неповно, без посилання на докази, які б підтверджували
наявність зазначених фактів (а.с.20).
Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх
сукупності, колегія суду не вбачає підстав для скасування
постанови Львівського апеляційного господарського суду.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 1 ч. 1 ст. 111-9, ст.
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ДПІ у Залізничному районі м. Львова від
23.03.2004 року № 6104/10-0 на постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 10.03.2004 року у справі № 53 залишити без
задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського
суду від 10.03.2004 року у справі № 53 - без змін.