ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.09.2004 Справа N 6/173
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого у засіданні Плюшка І.А.,
суддів: Панченко Н.П. , Плахотнюк С.О.,
за участю представників:
позивача Мінко В.І., Мінко К.В.,
відповідача Марченко С.В., Ткаченко С.М., Кудрявцев П. М.
розглянув в судовому засіданні
касаційну скаргу Дочірньої компанії „Газ України” Національної
акціонерної компанії „НГ”
на постанову Київського апеляційного господарського
суду від 23.04.2004
у справі № 6/173
за позовом Відкритого акціонерного товариства
по газопостачанню та газифікації
„Черкасигаз”
до Дочірньої компанії „Газ України”
Національної акціонерної компанії
„НГ”
Про стягнення 24281987,95 грн.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду м. Києва від 24.03.2004 р. по
справі № 6/173 позов Відкритого акціонерного товариства по
газопостачанню та газифікації „Черкасигаз” задоволено повністю,
стягнуто на користь Позивача 22465932,15 грн. боргу з
урахуванням індексу інфляції, 1464338,67 грн. пені, 351717,13
грн. 3% річних, 1700 грн. державного мита та 118 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою від 23.04.2004 р. Київський апеляційний господарський
суд (судді: Андрієнко В.В., Муравйова О.В., Сотніков С.В.)
апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення у справі
№ 6/173 залишено без змін з наступних підстав: укладення
договору № 13/16 пред’явлення векселя до сплати є правочином, за
яким у ЗАТ „Укренергоатом” виникло юридичне зобов’язання учити
дію – перерахувати кошти в оплату векселя; вчинення дій щодо
передачі векселя ЗАТ „Укренергоатом” (акт прийому-передачі
цінних паперів від 03.06.2003 р.) свідчить про припинення
вексельного зобов’язання, а на підставі умов договору № 13/16,
не припиняючи правового зв’язку між сторонами, виникло узгоджене
між ними нове зобов’язання – сплатити певну грошову суму на
підставі зазначеного договору; відповідно до умов договору
№ 02/03-2087 від 24.06.2003 р., укладеного між Позивачем та
Відповідачем, Відповідач набув право вимоги до ЗАТ
„Укренергоатом” по зобов’язанню оплати грошових коштів
відповідно до договору № 13/16 від 03.03.2003 р.; Відповідач
зобов’язався перерахувати Позивачу грошові кошти протягом 30
днів з моменту підписання договору № 02/03-2087 від 24.06.2003
р.; виконання зазначеного обов’язку Відповідачем не було
здійснено.
Дочірня компанія „Газ України” Національної акціонерної компанії
„НГ” у поданій касаційній скарзі просить скасувати постанову
Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2004 р. по
справі № 6/173, рішення Господарського суду м. Києва від
24.03.2004 р. по справі № 6/173, в задоволені позовної заяви ВАТ
„Черкасигаз” відмовити. В обґрунтування своїх вимог скаржник
посилається на те, що судами неправильно застосовані норми
матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття
незаконних рішень.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали /фактичні
обставини/ справи на предмет повноти їх встановлення судом
першої і апеляційної інстанцій та правильності застосування норм
матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення
присутніх у засіданні представників сторін, дійшла висновку, що
касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних
підстав.
Відповідно до ст. 220 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
зобов’язання може
припинятися угодою сторін. Серед підстав припинення зобов’язання
угодою сторін виділяють прощення боргу, відступне та новацію.
Прощення боргу являє собою звільнення кредитором боржника від
його обов’язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна
кредитора.
Відступне – це передача замість виконання зобов’язання
кредиторові майна, сплати певної суми грошей. Оформляється
відступне договором, в якому вказуються розмір відступного,
порядок та строк його надання.
Новація – це угода про заміну первісного зобов’язання іншим між
тими ж сторонами. Новацію характеризують наступні ознаки:
наявність взаємної згоди сторін щодо припинення дії попереднього
зобов’язання та щодо умов нового зобов’язання; наявність умови
про припинення попереднього зобов’язання; припинення всіх
додаткових зобов’язань; виникнення між тими ж особами нового
зобов’язання, яке, як правило, містить умову про інший предмет
чи спосіб виконання.
Головним критерієм розмежування відступного та новації є мета та
наслідки укладення угоди про припинення зобов’язання. Так, метою
та наслідками відступного є припинення зобов’язання та всіх
відносин між сторонами. У випадку новації сторони шляхом заміни
предмету чи способу виконання зобов’язання припиняють його і
створюють нове.
В даному випаду суд першої та апеляційної інстанції визначив
договір № 13/16 пред’явлення векселя до сплати від 03.06.2003
року як угоду про припинення зобов”язання шляхом новації. Разом
з цим такий висновок в супереч вимогам ст. 43 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
не ґрунтується на повному і всебічному з’ясуванні
обставин, які мають суттєве значення для вирішення спору. Так,
по-перше, не з’ясовано чи дійсно воля сторін була спрямована
саме на укладення правочину про припинення вексельного
зобов’язання шляхом заміни його новим зобов’язанням, по-друге,
не встановлена правова природа нового зобов’язання, що виникло в
результаті новації та не застосовані до нього відповідні правові
норми. Зокрема не дана оцінка тому, що договір № 13/16 від
03.06.2003 р. містить ознаки договору купівлі-продажу: предмет
та ціну; визначено вартість векселя, яка є меншою за номінальну;
порядок розрахунків за договором. Актом прийому-передачі цінних
паперів, який є додатком № 1 до вищеназваного договору та його
невід’ємною частиною, складений на виконання вимог п. 1.3
договору, сторони первинного договору названі „Покупцем” та
„Продавцем”.
Таким чином, під час нового розгляду судом всебічно вивчивши
наявні матеріали слід з’ясувати чи дійсно сторони мали на меті
припинення вексельного зобов’язання шляхом новації чи відбулось
укладення договору погашення векселю, укладення договору про
відступне або заміна умов вексельного зобов’язання та
застосувати відповідні правові норми.
Для встановлення зазначених обставин під час нового розгляду
залучити для участі у процесі ЗАТ „Укренергоатом”.
При цьому слід враховувати, що кожний вексельний боржник, до
пред’явлення до нього вимоги, має право погасити свій вексель.
Відповідно до ст. 40 Конвенції, якою запроваджено Уніфікований
Закон про переказний та простий векселі ( 995_009 ) (995_009)
векселеодержувач не може бути зобов’язаний прийняти платіж. При
цьому платіж здійснюється грошима та в повному обсязі. Така
операція з погашення векселів, в тому числі дострокового, не
потребує отримання ліцензії (п. 1 Рішення Державної комісії з
цінних паперів та фондового ринку № 321 від 29.10.02). В цьому
випадку вексельне зобов’язання припиняється виконанням (ст. 216
ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, ст. 599 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
).
Реквізити, які має містити прості векселі, визначені ст. 75
Конвенції, якою запроваджено Уніфікований Закон про переказний
та простий векселі ( 995_009 ) (995_009)
, а саме: (1) назву “простий
вексель”, яка включена в текст документа і висловлена тією
мовою, якою цей документ складений; (2) безумовне зобов'язання
сплатити визначену суму грошей; (3) зазначення строку платежу;
(4) зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж;
(5) найменування особи, якій або наказу якої повинен бути
здійснений платіж; (6) зазначення дати і місця складання
простого векселя; (7) підпис особи, яка видає документ
(векселедавець).
Зміни до тексту векселя можуть вноситися за ініціативою його
держателя виключно векселедавцем (трасантом) шляхом закреслення
старого реквізиту та написання нового із зазначенням дати
внесення змін та підписанням відповідно до цього Закону.
Держатель векселя повинен дати згоду на внесення змін до тексту
векселя шляхом написання на зворотному боці векселя слів
“відповідно до змін” із зазначенням дати внесення змін та
підписанням згідно з вимогами цього Закону (ст. 13 Закону
України „Про обіг векселів в Україні” ( 2374-14 ) (2374-14)
).
Новація передбачає виникнення між тим ж сторонами нового
зобов’язання. У випадку встановлення, що між сторонами в
наслідок новації виникло зобов’язання з купівлі–продажу векселя,
враховуючи положення п. 1 Рішення Державної комісії з цінних
паперів та фондового ринку від 29.10.2002 року № 321 „Про
визначення операцій, що не відноситься до торгівлі цінними
паперами як виду професійної діяльності”, продавець за договором
– Позивач у справі мав отримати ліцензію на здійснення
професійної діяльності на ринку цінних паперів відповідно до
ст. 9 Закону України „Про ліцензування певних видів
господарської діяльності” ( 1775-14 ) (1775-14)
. Рішення Державної комісії
з цінних паперів та фондового ринку № 321 від 29.10.2002 р.
містить виключний перелік операцій суб’єктів господарської
діяльності, що не відносяться до торгівлі цінними паперами як
виду професійної діяльності. Відсутність у Позивача ліцензії на
здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів при
укладенні договору № 13/16 від 03.06.2003 р. тягне за собою
наслідки, передбачені ст. 48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Після з’ясування правової природи договору № 13/16 пред’явлення
векселя до сплати, його відповідності положенням законодавства
України оцінити можливість заміни сторони в цьому зобов’язанні
шляхом укладення договору про уступку права вимоги.
Зазначеним обставинам, які безпосередньо стосуються предмета
даного майнового спору, судом першої та апеляційної інстанцій
всупереч вимогам ст. 43 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
не надано належної правової оцінки, а згідно
імперативних вимог ст. 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні та постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про перевагу одних доказів над
іншими, збирати нові докази чи додатково перевіряти докази
Зважаючи на наведене, касаційна інстанція на підставі ч. 2
ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
дійшла висновку про неповне встановлення обставин
справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної
оцінки всім обставинам справи, в зв’язку з чим справа підлягає
направленню на новий розгляд для достовірного з’ясування інших
обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення
даного спору, та їх подальшого врахування в сукупності з
фактичними обставинами, встановленими судом першої та
апеляційної інстанції.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7 - 111-12,
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Дочірньої компанії „Газ України”
Національної акціонерної компанії „НГ” задовольнити частково.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від
23.04.2004 р. та рішення господарського суду м. Києва від
24.03.2004 р. зі справи № 6/173 скасувати.
3. Справу № 6/173 передати на новий розгляд до господарського
суду м. Києва.