ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.08-02.09.2004 Справа N 33/488
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 07.10.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого: Першикова Є.В.,
суддів: Савенко Г.В., Ходаківської І.П.
розглянула касаційну скаргу державної податкової інспекції у
Подільському районі м. Києва (надалі ДПІ у Подільському районі)
на постанову Київського апеляційного господарського суду від
22.06.04
у справі N 33/488 господарського суду міста Києва
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю
"Агроконтракт-Кий" (надалі Товариство)
до ДПІ у Подільському районі
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.
В засіданні взяли участь представники
позивача: Сокол В.С. (директор Товариства) - у судовому
засіданні 26.08.04;
відповідача: Сєдов О.В. (за дов. N 10/9/10 від 09.01.04) - у
судовому засіданні 26.08.04, 02.09.04.
Розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду
України Осетинського А.Й. від 26.07.04 у зв'язку з перебуванням
судді Ходаківської І.П. у черговій відпустці та хворобою судді
Савенко Г.В., було утворено колегію суддів в тимчасовому складі:
головуючий - Першиков Є.В., судді Цвігун В.Л., Яценко О.В., яка
призначила справу до розгляду.
У зв'язку з виходом суддів Ходаківської І.П. та Савенко Г.В.,
справа розглядається по суті колегією суддів у постійному складі:
головуючий - Першиков Є.В., судді Савенко Г.В., Ходаківська І.П.,
утвореною розпорядженням заступника Голови Вищого господарського
суду України від 09.04.04.
Про вказані обставини сторонам повідомлено на початку
судового засідання 26.08.04. Відводів складу колегії суддів не
заявлено.
Відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
у судовому засіданні
26.08.04 було оголошено перерву до 02.09.04 для підготовки
вступної та резолютивної частин постанови колегії суддів Вищого
господарського суду України.
За згодою сторін, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5
( 1798-12 ) (1798-12)
Господарського процесуального кодексу України у
судовому засіданні 02.09.04 оголошено лише вступну та резолютивну
частини постанови Вищого господарського суду України.
В липні 2003 року Товариство звернулось до господарського
суду міста Києва з позовом про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі від 18.06.03
N 489-23-70-31353812/4745, яким до Товариства застосовано
фінансові санкції в сумі 494797,62 грн. за порушення вимог Закону
України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту
етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових
виробів" ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
.
Рішенням від 06.08.03 господарського суду міста Києва (суддя
Лосєв А.М.), залишеним без змін постановою від 31.10.03 Київського
апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі:
головуючого - Муравйова О.В., суддів - Нечитайла О.М.,
Вербицької О.В.), позовні вимоги Товариства були задоволені в
повному обсязі. У зв'язку з наявністю у Товариства ліцензії на
здійснення на період, що перевірявся, оптової торгівлі
алкогольними напоями, місцевий та апеляційний суди при первісному
розгляду спору дійшли до висновку про відсутність порушень
Товариством вимог ст. 15 Закону України "Про державне регулювання
виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового,
алкогольних напоїв та тютюнових виробів" ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
.
Постановою від 29.01.04 Вищого господарський суд України
(колегія суддів у складі головуючого - Добролюбової Т.В., суддів -
Дроботової Т.Б., Гоголь Т.Г.) постанову від 31.10.03 та рішення
від 06.08.03 було скасовано, справу направлено на новий розгляд до
господарського суду міста Києва.
Постанова від 29.01.04 Вищого господарського суду України
мотивована тим, що господарськими судами попередніх інстанцій не
було з'ясовано, в чому саме виразилося порушення Товариством
приписів Закону України "Про державне регулювання виробництва і
обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв
та тютюнових виробів" ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
, не дана належна правова
оцінка товарного чеку N 2656000803, видаткової накладної
N АК-0000037481 від 07.02.03, податкової накладної N 0002661 від
07.02.03, копії свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта
підприємницької діяльності - фізичної особи. Також судами залишено
без уваги визначення повноважень ДПІ на застосування процедури
порядку погашення зобов'язань, передбаченої Законом України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
у випадку виявлення
податковою службою порушення норм щодо продажу алкогольних напоїв.
При новому розгляд справи, рішенням від 15.04.04
господарського суду міста Києва (суддя Хрипун О.О.) позов
Товариства задоволено повністю. Визнано недійсним податкове
повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва від
18.06.03 N 489-23-70-31353812/4745, яким до Товариства застосовано
фінансові санкції в сумі 494797,62 грн. за порушення вимог Закону
України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту
етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових
виробів" ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
(надалі Закон).
З ДПІ у Подільському районі на користь Товариства стягнуто
судові витрати в сумі 203,00 грн.
Постановою від 22.06.04 Київського апеляційного
господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого -
Новікова М.М., суддів - Мартюк А.І., Мачульський Г.М.) апеляційну
скаргу ДПІ у Подільському районі залишено без задоволення, а
рішення від 15.04.04 господарського суду міста Києва без змін.
Не погоджуючись з вказаними рішеннями ДПІ у Подільському
районі звернулася до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, в якій просить рішення від 15.04.04 та
постанову від 22.06.04 скасувати та постановити по справі нове
рішення, яким в позові Товариства відмовити.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що, на його думку,
попередніми судовими інстанціями були винесені неправомірні
рішення, оскільки не було враховано всіх обставин справи, та не
застосовано належним чином норми матеріального права, а саме:
абз. 9 ст. 1, ч. 7 ст. 15, абз. 3 ст. 17 Закону ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
.
Відзив на касаційну скаргу ДПІ у Подільському районі не
надходив.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши
суддю-доповідача, пояснення представників сторін, колегія суддів
Вищого господарського суду України дійшла до висновку про
відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з наступних
підстав.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що ДПІ у
Подільському районі було прийнято податкове повідомлення-рішення
від 18.06.03 N 489-23-70-31353812/4745, яким до Товариства
застосовано фінансові санкції в сумі 494797,62 грн. за порушення
вимог Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу
спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та
тютюнових виробів" від 19.12.1995 р. N 481/95-ВР ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
.
Спірне податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі
акта перевірки N 1128/23-704 від 09.06.03 (надалі Акт), згідно
якого Товариство 07.02.03 здійснило роздрібний продаж алкогольних
напоїв кількості двох пляшок на суму 25,60 грн. за відсутності
ліцензії на здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями.
Підставою для такого висновку ДПІ є також товарний чек Товариства
N 256000803 від 07.02.03 стрічки реєстратора розрахункових
операцій. ДПІ у Подільському районі було встановлено, що
Товариством порушено вимоги ст. 15 Закону ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
,
відповідно до якої оптова та роздрібна торгівля алкогольними
напоями можуть здійснюватися суб'єктами підприємницької діяльності
всіх форм власності за наявності у них ліцензій.
На підставі Акту перевірки, наявного в матеріалах справи,
попередні судові інстанції встановили, що під час здіснення
перевірки ДПІ у Подільському районі дійшла до висновку, що за
період з 06.02.03 до 19.05.03, коли у підприємства була відсутня
ліцензія на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями,
загальна вартість отриманих для реалізації алкогольних напоїв
складала 247398,81 грн. Оцінивши зазначену вартість отриманих
алкогольних напоїв, як вартість отриманої партії товару, до
Товариства були застосовані фінансові санкції у вигляді штрафу у
розмірі 200 відсотків від зазначеної суми - 494797,62 грн.
Крім того, судом першої та апеляційної інстанцій встановлено,
що 07.02.03 Товариством була здійснена реалізація алкогольних
напоїв суб'єкту підприємницької діяльності Когуту І.В., що
підтверджується товарним чеком N 656000803 на суму 25,60 грн.;
видатковою накладною N АК-0000037481 від 07.02.03 та податковою
накладною N 0002661 від 07.02.03, виданій Товариству, в графі
"одержувач" та "платник" якої зазначено "ПП Когут І.В.", видаткова
накладна містить печатку "ПП Когут І.В." та підпис Когута І.В.
Також, попередніми судовими інстанціями, в якості доказу
реалізації алкогольних напоїв саме суб'єкту підприємницької
діяльності, а не кінцевому споживачу, обгрунтовано взято до уваги
свідоцтво про державну реєстрацію приватного підприємця
Когут І.В., видане Обухівською районною державною адміністрацією
28.01.98; ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними
напоями N 465520 від 16.07.02, виданої на приватного підприємця
Когут І.В. та терміном дії з 23.07.02 по 23.07.03 та свідоцтво
N 67306240 від 01.07.97 про реєстрацію Когута І.В. як платника
податку на додану вартість.
Розглядаючи справу, місцевий та апеляційний суди підставно
виходили з того, що відповідно до ст. 1 Закону ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
оптова торгівля - це діяльність по придбанню і відповідному
перетворенню товарів для наступної їх реалізації підприємствам
роздрібної торгівлі, іншим суб'єктам підприємницької діяльності;
роздрібна торгівля це діяльність по продажу товарів безпосередньо
громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого
некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у
тому числі на розлив і ресторанах, кафе, барах, інших
підприємствах громадського харчування.
Колегія суддів Вищого господарського суду України також
вважає правомірними висновки попередніх судових інстанцій про те,
що оскільки господарська операція з продажу 2 пляшок "Настойки
української" на суму 25,6 грн., інформація про яку міститься у
фіскальному чеку N 1410 від 07.02.03, оформлена також видатковою
накладною N АК-0000037481 від 07.02.03 та податковою накладною
N 0002661 від 07.02.03, то даний факт свідчить про продаж
зазначених двох пляшок алкогольних напоїв іншому суб'єкту
підприємницької діяльності для подальшого здійснення роздрібної
торгівлі.
Судами підставно було взято до уваги встановлений факт, що
хоча в період з 06.02.03 до 19.05.03 у Товариства не було в
наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними
напоями, проте Товариство мало ліцензію серії АО N 002697 на право
оптової торгівлі алкогольними напоями, терміном дії з 12.04.01 до
12.04.06.
За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій
обгрунтовано дійшли до висновку про відсутність підстав для
застосування до Товариства санкцій, передбачених ч. 2 ст. 17
Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу
спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та
тютюнових виробів" ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
.
Крім того, розглядаючи справу, суди попередніх інстанцій
правомірно взято до уваги, що ДПІ у Подільському районі не мала
права визначати штрафні (фінансові) санкції за порушення
законодавства щодо продажу алкогольних напоїв як податкове
зобов'язання Товариства у порядку, передбаченому Законом України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами і державними цільовими фондами" від 21.12.2000
N 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
далі - Закон N 2181) та направляти позивачу
податкове-повідомлення рішення з приписами про наслідки несплати
податкового зобов'язання, передбачені Законом України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами".
Судами враховано, що відповідно до вимог п. 7 ст. 11 Закону
України "Про державну податкову службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
органи державної податкової служби мають право застосовувати до
підприємств, установ, організацій і громадян фінансові санкції у
порядку та розмірах, встановлених законом.
Приписами ч. 4 ст. 17 Закону ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
передбачено, що
рішення про стягнення штрафів, встановлених частиною другою цієї
статті, приймаються органом, який видав ліцензію на право
виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим,
спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим
ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним,
спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими
виробами, та іншими органами виконавчої і влади у межах їх
компетенції, визначеної законами України. У разі невиконання
такого рішення контролюючого органу, сума штрафу стягується на
підставі рішення суду. Тобто, встановивши порушення, податкові
органи повинні прийняти рішення про застосування санкцій, у
порядку та розмірах, встановлених законом.
Відповідно до п. 1.9, п. 1.10 ст. 1 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
податкове
повідомлення є письмовим повідомленням контролюючих та податкових
органів про обов'язок платників податків сплатити суму податкового
зобов'язання. Ці форми актів ненормативного характеру можуть
застосовуватись щодо обов'язків зі сплати податків і зборів
(обов'язкових платежів).
Вичерпний перелік податків і зборів (обов'язкових платежів)
визначено у ст. 14, ст. 15 Закону України "Про систему
оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
, які не передбачають пені за порушення
резидентами термінів розрахунків як виду податків і зборів.
Відповідно до п. 1.5 ст. 1 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
положення цього Закону
поширюється лише на штрафні санкції, які справляються з платника
податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування,
визначених відповідними законами.
Згідно п. 8 Інструкції Державної податкової адміністрації
України N 110 ( z0268-01 ) (z0268-01)
від 17.03.01 інші штрафні (фінансові)
санкції, які встановлюються нормативно-правовими актами, контроль
за виконанням вимог яких покладено на органи державної податкової
служби, застосовуються в частині, що не суперечать Закону України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовим фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
та в
розмірах, визначених такими нормативно-правовими актами. При цьому
дія Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовим фондами" щодо
таких штрафних (фінансових) санкцій розповсюджується в частині
процедури узгодження належних до сплати штрафних (фінансових)
санкцій, порядку виписки та вручення податкового повідомлення.
Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського
суду України вважає, що попередніми судовими інстанціями було
повно та всебічно досліджено обставини справи, що мають значення
для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з
дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає
підстави для залишення їх без змін.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Касаційну скаргу державної податкової інспекції у
Подільському районі м. Києва залишити без задоволення.
Постанову від 22.06.04 Київського апеляційного господарського
суду у справі N 33/488 господарського суду міста Києва залишити
без змін.