ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.12.2003 Справа N 41/201а
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Усенко Є.А.,
суддів : Бакуліної С.В.,
Ткаченко Н.Г.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Слов'янської ОДПІ
на рішення від 15.09.2003 року
у справі № 41/201а
господарського суду Донецької області
за позовом ТОВ "АйСіБі компані"
до Слов'янської ОДПІ
про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень
в судовому засіданні взяли участь представники :
від позивача А.А.А. (довіреність № 115 від 23.12.
2003 р.); Б.Б.Б. (довіреність № 116 від
23.12.2003 р.)
від відповідача не з'явились
В С Т А Н О В И В :
На підставі розпорядження заступника голови Вищого господарського
суду України Осетинського А.Й. від 24 грудня 2003 року №
02-14.2/507, яким внесено зміни до складів суддівських колегій,
перегляд в касаційному порядку справи № 41/201а здійснюється
колегією суддів у складі: головуючий - Усенко Є.А., судді Бакуліна
С.В., Ткаченко Н.Г.
Рішенням господарського суду Донецької області (суддя Гончаров
С.А.) від 15.09.2003 року по справі №41/201а позовні вимоги
Товариства з обмеженою відповідальністю "Сі-Ай-Ві компані" до
Слов'янської Об'єднаної Державної податкової інспекції Донецької
області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №
854-23-2-30013197/14944 від 12.06.02р., №853-23-2-30013197/14945
від 12.06.02р. та № 864-23-4-30013197/14980 від 12.06.02р.
задоволено частково; визнано недійсним податкове
повідомлення-рішення Слов'янської Об'єднаної Державної податкової
інспекції Донецької області № 864-23-4-30013197/14980 від
12.06.2002р. в частині визначення податкових зобов'язань
Товариства з обмеженою відповідальністю "Сі-Ай-Ві компані" в сумі
514,68 грн.; визнано повністю недійсним податкове
повідомлення-рішення Слов'янської Об'єднаної Державної податкової
інспекції Донецької області №853-23-2-30013197/14945 від
12.06.2002р. про визначення податкового зобов'язання Товариства з
обмеженою відповідальністю "Сі-Ай-Ві компані" в сумі 14848,00
грн.; у задоволенні позовних вимог в іншій частині - відмовлено;
стягнуто з відповідача на користь позивача витрати по сплаті
державного мита у сумі 85,00 грн. та на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалене по
справі рішення місцевого господарського суду, посилаючись на
порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме
ст.ст.1, 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в
іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
, п.2.3 Положення про ведення
касових операцій в національній валюті в Україні ( z0237-01 ) (z0237-01)
,
абзац 2 ст. 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних
санкцій за порушення норм по регулюванню обігу готівки"
( 436/95 ) (436/95)
, ст. 49 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Відзиву на касаційну скаргу позивач не надіслав.
Відповідач не скористався наданим процесуальним правом на участь в
засіданні суду касаційної інстанції.
Заслухавши заперечення на касаційну скаргу представників позивача,
перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність
їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду,
колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до
висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з
наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач є юридичною особою, зареєстрований
розпорядженням голови Слов'янської міської Ради №1350-р від
11.08.1998р., включений до ЄДРПОУ за номером 30013197, перебуває
на податковому обліку Слов'янської ОДПІ з 23.11.1998р., є
платником ПДВ (свідоцтво № 06582244 від 24.11.2000р.).
У відповідності з національним планом перевірки підприємства на
2002р. відповідачем була проведена перевірка позивача за період з
01.01.99р. по 01.04.02р. по питанню дотримання вимог валютного та
податкового законодавства.
За результатами перевірки відповідачем зроблені висновки про
заниження податку на прибуток у 4-му кварталі 2001р. в сумі 1,4
тис. грн., здійснення позивачем готівкових розрахунків з іншими
підприємствами понад встановлену граничну суму в розмірі 13500,00
грн., порушення позивачем термінів розрахунків в іноземній валюті
за експортною операцією, які відображені у акті № 123/23-212 від
05.06.02р. (надалі - акт перевірки).
Згідно з висновками акту перевірки відповідач направив позивачу
податкові повідомлення-рішення № 854-23-2-30013197/14944 від
12.06.2002р., № 853-23-2-30013197/14945 від 12.06.2002р. та №
864-23-4-30013197/14980 від 12.06.2002р.
По податковому повідомленню-рішенню № 854-23-2-30013197/14944 від
12.06.2002р.
Предметом наведеного податкового повідомлення є визначення
податкового зобов'язання позивача з податку на прибуток в
загальній сумі 1610,00 грн., в тому числі 1400,00 грн. основного
платежу, 210,00 грн. штрафні (фінансові) санкції. Підставою його
застосування визначений пп. 4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України "Про
оподаткування підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, підстави застосування
штрафних санкцій визначені як пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Як вбачається з акту перевірки, перевіркою встановлено заниження
суми валового доходу у 4-му кварталі 2001р., внаслідок
невіднесення до складу валового доходу цього звітного періоду 4,5
тис. грн. - вартості частини товару, експортованого позивачем за
контрактом № К 512001-187 від 22.10.01р., укладеному з ВАТ
"Казцинк".
Позивач факт не включення до складу валового доходу 4-го кварталу
2002р. суми у розмірі 4,5 тис. грн. не оспорює, але вважає таке не
включення правомірним, оскільки в ході транспортування товару
(3078 штук елементів фільтруючих з пористої кераміки) частина
товару (95 штук елементів) були пошкоджені та забраковані на
підставі акту Торгово-промислової палати м. Усть-Каменогорська,
внаслідок чого позивачем та ВАТ "Казцинк" узгоджено нову вартість
товару, яка не враховувала вартість пошкодженого товару. Тобто, на
думку позивача, він не міг отримувати та отримував дохід у сумі
4,5 тис. грн.
Відповідно до п. 4.1 Закону України "Про оподаткування
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, валовий доход це загальна сума доходу
платника податку від усіх видів діяльності, отриманого
(нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній
або нематеріальній формах. Валовий доход включає, зокрема,
загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п. 1.3 Закону України "Про оподаткування
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
продаж товарів це будь-які операції, що
здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки
та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу
прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно
від строків її надання, а також операції з безоплатного надання
товарів.
Відповідно до п. 11.3.1 цього ж Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
датою
збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на
податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій,
що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця
(замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату
товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, або дата
відвантаження товарів.
Умовами контракту № К 512001-187 від 22.10.01р. між позивачем та
ВАТ "Казцинк" узгоджено постачання елементів фільтруючих з
пористої кераміки № 32 у кількості 3078 штук. Загальна вартість
товару визначена у розмірі 27394,20 доларів США, які підлягають
оплаті на умовах передбачених ст. 4 контракту.
Згідно ВМД № 70005/1/002043 26.11.01р. на адресу ВАТ "Казцинк"
позивачем вивезено 3078 штук елементів фільтруючих з пористої
кераміки № 32.
З акту експертизи № 1540, складеному у м. Усть-Каменогорськ
27.12.2001р. вбачається, що до експертизи пред'явлено 3078 штук
елементів фільтруючих.
Таким чином, судом встановлено та матеріалами справи доведено
продаж позивачем елементів фільтруючих з пористої кераміки № 32 та
їх відвантаження у повному обсязі у 4-му кварталі 2001р., тобто у
цьому звітному періоді відбулася операція з продажу 3078 штук
елементів фільтруючих і, саме у цьому звітному періоді до складу
валових доходів позивача повинна була віднесена загальна їх
вартість.
Що ж до укладеної між позивачем та ВАТ "Казцинк" додаткової угоди
№ 1 від 05.02.2002р., то нею внесені зміни до п. 4.5. контракту №
К 512001-187 від 22.10.01р. та цей пункт викладений у редакції,
яка передбачає що товар, який пошкоджений при транспортуванні та
який має дефекти виробничого характеру оплаті не підлягає.
Будь-яких умов обов'язкового повернення такого товару або інших
умов, що свідчили б про відсутність передачі права власності на
такий товар умови контракту не містять, тому, суд дійшов
правильного висновку, що зазначеними умовами сторонами визначений
безоплатний характер надання такого товару.
Пошкодження товару в ході транспортування доведено позивачем актом
експертизи, але, як зазначалось, операції з безоплатного надання
товарів законодавство відносить до операцій з продажу товарів,
суми яких відносяться на збільшення валового доходу звітного
періоду.
Таким чином, суд обґрунтовано визнав правомірними висновки акту
перевірки щодо заниження позивачем валового доходу у 4-му квартал
і 2001р. внаслідок безпідставного невіднесення до його складу суми
у розмірі 4,5 тис. грн. та донарахування податку на прибуток у
розмірі 1400,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкції
у розмірі 210,00 грн., і відмовив у задоволенні позовних вимог
щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №
854-23-2-30013197/14944 від 12.06.2002р.
По податковому повідомленню-рішенню № 864-23-4-30013197/14980 від
12.06.2002р.
Предметом наведеного податкового повідомлення-рішення є визначені
податкові зобов'язання позивача по сплаті пені за порушення
термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в
сумі 635,83 грн.
З розділу 2.11 акту перевірки та додатку № 12 до акту перевірки
вбачається, що відповідачем встановлено порушення строків
повернення валютної виручки за контрактом № К 512001-187 від
22.10.01р.
Висновки про порушення строків розрахунків зроблені відповідачем
на підставі того, що загальна сума контракту становить 27394,20
дол. США, саме цю суму становить сума фактично експортованого за
контрактом товару, елементів фільтруючих з пористої кераміки № 32
у кількості 3078 штук, граничний строк надходження валютної
виручки - 24.02.02р., проте на розрахунковий рахунок позивача
надійшло 20.12.01р. - 122,05 дол. США, 21.12.01р. - 25902,44 дол.
США, 12.03.02р. - 474,27 дол. США, тобто, виручка у розмірі
1369,71 дол. США надійшла на рахунок позивача із затримкою у 16
днів, у розмірі 895,44 дол. США - на 20 днів.
Внаслідок встановлення зазначеного порушення відповідачем
розраховані штрафні санкції станом на 01.04.2002р. в розмірі
635,83 грн., що передбачено ст.4 Закону України "Про порядок
здійснення розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
.
Висновки відповідача, викладені в акті перевірки щодо порушення
строків розрахунків, частково спростовуються поданими позивачем
доказами, а саме контрактом № К 512001-187 від 22.10.01р.,
додатковою угодою № 1 від 05.02.2002р. до нього, актом експертизи
№ 1540 від 27.12.2001р., листом ВАТ "Казцинк" від 08.01.2002р. №
22-181.
Пунктом 4.5. контракту № К 512001-187 від 22.10.01р. визначено, що
витрати пов'язані з торгово-промисловою палатою Республіки
Казахстан, яка своїм актом повинна підтверджувати кількість
пошкодженого товару розподіляються між сторонами нарівно.
Додатковою угодою № 1 від 05.02.2002р. до зазначеного контракту
сторонами узгоджено 50% вартості послуг торгово-промислової палати
в розмірі 49,94 дол. США, яка сплачена ВАТ "Казцинк", та на яку
підлягає зменшенню його зобов'язання перед позивачем по сплаті
вартості товару за контрактом.
Також, сторонами узгоджено, що товар, який пошкоджений при
транспортуванні та який має дефекти виробничого характеру оплаті
не підлягає, тобто, до такого товару сторонами досягнуто згоди про
припинення зобов'язань ВАТ "Казцинк".
Пошкодження товару в ході транспортування доведено позивачем актом
експертизи, в кількості 95 штук на загальну суму 845,50 дол. США.
Таким чином, зобов'язання ВАТ "Казцинк" перед позивачем по сплаті
вартості елементів фільтруючих з пористої кераміки № 32 були
припинені: в сумі 49,94 дол. США шляхом заліку зустрічних
однорідних вимог, в сумі 845,50 дол. США за угодою сторін.
Доводи відповідача про те, що наведене не звільняє підприємство
від фінансових санкцій, встановлених Законом України "Про порядок
здійснення розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
, суд
правомірно не прийняв до уваги.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про порядок здійснення
розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
виручка резидентів у
іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в
уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені
в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного
оформлення продукції, що експортується, а в разі і експорту робіт
(послуг) - з моменту підписання акта або іншого документа, що
засвідчує виконання робіт, надання послуг.
Разом з тим ця стаття не передбачає неможливості припинення
зобов'язань за зовнішньоекономічними договорами шляхом заліку
зустрічної однорідної вимоги або угодою сторін. Тобто, будь-які
твердження про незаконність заліку зустрічної однорідної вимоги
або угоди сторін про припинення зобов'язань на підставі цієї
статті є безпідставними. В цивільно-правових відносинах
допускається припинення зобов'язань шляхом заліку зустрічної
однорідної вимоги угоди сторін відповідно до ст.ст. 217, 220 ЦК
України ( 1540-06 ) (1540-06)
. Статті 218 та частина друга ст. 220 цього
Кодексу ( 1540-06 ) (1540-06)
містять положення про недопустимість заліку у
випадках, передбачених цими нормами, і в інших випадках,
передбачених законом.
Спеціальним законодавством, зокрема Законами України "Про
зовнішньоекономічну діяльність" ( 959-12 ) (959-12)
, "Про порядок
здійснення розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
, Декретом
КМУ "Про систему валютного регулювання і валютного контролю"
( 15-93 ) (15-93)
і Цивільним кодексом України, не забороняється
припинення зобов'язання заліком зустрічної однорідної вимоги за
зовнішньоекономічними договорами. Таке ж стосується і угоди сторін
про припинення зобов'язань. Посилання на неможливість застосування
інших форм розрахунків у зовнішньоекономічній діяльності не
ґрунтується на вимогах чинного законодавства.
За змістом Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в
іноземний валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
предметом його регулювання є лише
випадки застосування грошової форми розрахунків у відносинах між
резидентами і нерезидентами у зовнішньоекономічній діяльності.
На підставі викладеного, судом зроблено правильний висновок про
те, що припинення дебіторської і кредиторської заборгованості між
резидентом і нерезидентом заліком зустрічної однорідної вимоги і
угоди сторін не суперечить чинному законодавству України, а
відповідальність за Законом України "Про порядок здійснення
розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
не може наступати
незалежно від обраного сторонами порядку проведення розрахунків,
або у тому випадку, коли сторони досягли згоди не проводити такі
розрахунки взагалі.
Посилання відповідача на недоведеність існування зобов'язання
позивача перед нерезидентом обґрунтовано не прийняті судом до
уваги, оскільки це спростовується матеріалами справи. Виникнення
зобов'язань між юридичними особами у даному випадку є сферою
приватноправового регулювання і визначається сторонами. Як
вбачається з матеріалів справи сторонами контракту узгоджений
обов'язок позивача відшкодувати ВАТ "Казцинк" вартість послуг ТПП
та припинення зобов'язань ВАТ "Казцинк" щодо оплати пошкодженого
при транспортуванні товару.
Щодо визначення відповідачем порушення позивачем строків
розрахунків у сумі 474,27 дол. США на 16 днів, то суд правомірно
врахував таке визначення доведеним матеріалами справи та
обґрунтованим.
За таких обставин, вимоги позивача щодо визнання недійсним
податкового повідомлення-рішення № 864-23-4-30013197/14980 від
12.06.2002р. задоволені судом частково в розмірі 514,68 грн.
По податковому повідомленню-рішенню №853-23-2-30013197/14945 від
12.06.2002р.
Предметом наведеного податкового повідомлення є визначення
податкового зобов'язання позивача із сплати штрафних (фінансових)
санкцій в сумі 14848,00 грн.. Підставою його застосування
визначено ст. 1 Указу Президента України "Про застосування
штрафних санкцій за порушення норм по врегулюванню звернення
готівки" ( 436/95 ) (436/95)
.
Відповідно до акту перевірки в ході перевірки відповідачем
виявлено, що позивачем проводились розрахунки готівкою за придбане
обладнання з ВАТ "Стеатит" понад встановлену граничну суму (3 тис.
грн.) за один день, по одному платіжному документу у розмірі
13500,00 грн., що є, на його думку, порушенням п. 2.3 Положення
про введення касових операцій в національній валюті в Україні
( z0237-01 ) (z0237-01)
, затвердженого постановою НБУ від 19.02.01р. № 72.
(надалі - Порядок. Внаслідок встановлення зазначеного порушення та
враховуючи встановлений позивачу на 2001р. ліміт залишку готівки в
касі в розмірі 17 грн., відповідачем, на підставі абзацу 5 п. 2.3
Порядку, додані до фактичних залишків готівки в касі суми у
розмірі 4125,00 грн. та 3325,00 грн. та встановлено перевищення
залишку готівки в касі понад встановлену суму ліміту в розмірі
7424,00 грн.
На підставі абзацу 2 ст. 1 Указу Президента України "Про
застосування штрафних санкцій за порушення норм по врегулюванню
звернення готівки" ( 436/95 ) (436/95)
відповідачем визначений двократний
розмір сум виявленої понадлімітної готівки в сумі 14848,00 грн.
Суд висновки відповідача про порушення позивачем норм
законодавства з регулювання обігу готівки правильно визнав
необґрунтованими та такими що зроблені без з'ясування всіх
суттєвих обставин.
Відповідно до абзацу 1 п. 2.3 Порядку ( z0237-01 ) (z0237-01)
в редакції
постанови Правління НБУ від 16.10.2001 р. N 432 ( z0926-01 ) (z0926-01)
, сума
готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим
підприємством (підприємцем) через їх каси та через каси установ
банків не повинна перевищувати 3 тис. грн. протягом одного дня за
одним або кількома платіжними документами.
Проте, відповідно до абзацу 1 п. 2.3 Порядку ( z0237-01 ) (z0237-01)
вказані
обмеження не поширюються на добровільні пожертвування, благодійну
допомогу, вилучену органами державної податкової служби готівку,
на розрахунки за спожиту електроенергію, а також у разі
використання коштів, виданих на відрядження.
Наданими позивачем доказами, зокрема, доповідною запискою від
07.06.2001р., розпорядженням № 13 від 08.06.2001р., видатковим
касовим ордером від 07.06.2001р. на суму 14500,00 грн.,
посвідченням на відрядження, виданим В.В.В., квитанціями до
прибуткового касового ордеру № 10 від 11.06.2001р. на суму 7125,00
грн., № 11 від 01.07.2001 на суму 6375,00 грн., авансовим звітом
від 11.07.2001р. на суму 14197,65 грн. позивачем доведено, що
кошти у загальній сумі 13500,00 грн. сплачені готівкою ВАТ
"Стеатит" за придбане обладнання використовувались В.В.В. з суми
14500,00 грн., виданих йому на відрядження.
Посилання відповідача на пп. 5.4.8 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
суд правильно не
прийняв до уваги, оскільки зазначена норма встановлює порядок
включення витрат на відрядження до складу валових витрат платників
податків, встановлює обмеження щодо можливості включення певних
видів витрат на відрядження до складу валових витрат та ніяким
чином не регулює обіг готівки.
Слід зазначити, що відповідальність передбачена Указом Президента
України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм по
врегулюванню звернення готівки" ( 436/95 ) (436/95)
встановлена за
порушення норм з регулювання обігу готівки у національній валюті,
що встановлюються Національним банком України. Такі норми
встановлені Порядком, посилань на інші нормативно-правові акти, в
тому числі і з метою встановлення об'єкту порушення, зазначений
указ не містить.
Враховуючи наведене, суд правомірно врахував вимоги позивача щодо
визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
№853-23-2-30013197/14945 від 12.06.2002р. обґрунтованими та такими
що підлягають задоволенню.
Суд також зазначив в мотивувальній частині рішення, що державне
мито та судові витрати по сплаті послуг інформаційно-технічного
забезпечення сплачені позивачем при заявлені позову, підлягають
відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача в сумі 56,67 грн. та
в сумі 78,67 грн., відповідно, у зв'язку з частковим задоволенням
позовних вимог, однак в резолютивній частині рішення всі судові
витрати фактично поклав на відповідача по справі. Тому тільки в
цій частині рішення підлягає зміні, а касаційна скарга з цих
підстав частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 5 ч. 1 ст. 111-9, ч.1 ст.
111-10, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд
України ,-
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Слов'янської ОДПІ від 06.10.2003 року №
32490/10/10-015 на рішення господарського суду Донецької області
від 15.09.2003 року у справі № 41/201а - задовольнити частково.
Рішення суду змінити в частині стягнення судових витрат, виклавши
п'ятий абзац в наступній редакції :
"Стягнути з Слов'янської ОДПІ на користь ТОВ "СіАйВі компані"
витрати по сплаті державного мита в сумі 56,57 грн. та на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 78,67 грн.".
В іншій частині рішення залишити без змін.
Головуючий суддя Є.Усенко
Судді С. Бакуліна
Н.Ткаченко