ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.12.2003 Справа N 2-4/6538-2003
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. -
головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Джунь В.В.
розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю
"Одеська морська агенція "Інтерброкер", м. Одеса (далі - ТОВ
"Одеська морська агенція "Інтерброкер")
на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
від 09.10.2003 p.
зі справи № 2-4/6538-2003
за позовом ТОВ "Одеська морська агенція "Інтерброкер"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Керченське морське
агентство "Інтерброкер", м. Керч Автономної Республіки Крим (далі
- ТОВ "Керченське морське агентство "Інтерброкер")
про заборону відповідачеві використовувати у своєму
найменуванні слово "Інтерброкер" та зобов'язання провести
перереєстрацію його як суб'єкта підприємницької діяльності у
зв'язку зі зміною назви.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
позивача: А.А.А.,
відповідача: Б.Б.Б.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд
України
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
20-25.06.2003 (суддя Белоглазова І.К.), залишеним без змін
постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від
09.10.2003 (колегія суддів у складі: суддя Латинін О.А. -
головуючий, судді Видашенко Т.С. і Заплава Л.Н.), у задоволенні
позову відмовлено. Рішення судових інстанцій по суті спору
мотивовано тим, що, по-перше, позивачем не доведено використання
відповідачем знака, об'єктом якого є позначення "Інтерброкер", для
класів товарів і послуг щодо яких його було зареєстровано, а,
по-друге, ТОВ "Керченське морське агентство "Інтерброкер" є
фірмовим найменуванням відповідача, право на яке захищається
відповідно до статті 10 Положення про фірму ( n0002400-27 ) (n0002400-27)
,
затвердженого постановою Центрального виконавчого комітету Союзу
РСР та Ради народних комісарів Союзу РСР від 22.06.1927 (далі -
Положення про фірму), статті 8 Паризької Конвенції про охорону
промислової власності від 20.06.1883 ( 995_123 ) (995_123)
, статті 9 Закону
України "Про підприємства в Україні" ( 887-12 ) (887-12)
.
У касаційній скарзі від 08.11.2003 ТОВ "Одеська морська агенція
"Інтерброкер" просить Вищий господарський суд України скасувати
постанову апеляційної інстанції зі справи та прийняти нову
постанову, якою позов задовольнити. Скаргу мотивовано тим, що,
по-перше, відповідачем використовувався знак "Інтерброкер" у
наданні послуг з морського агентування, що відносяться до 39 класу
Міжнародної класифікації товарів і послуг для реєстрації знаків
(далі - МКТП ( 995_066 ) (995_066)
), а судовими інстанціями помилково
визначено належність цієї категорії послуг до 36 класу МКТП, і,
по-друге, на думку скаржника, відповідачем використовується схоже
з його власним фірмове найменування, що суперечить вимогам статті
11 Положення про фірму ( n0002400-27 ) (n0002400-27)
.
Відповідно до вимог статті 111-4 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі - ГПК) сторони належним чином
повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями обставин
справи та правильність застосування ними норм матеріального і
процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов
висновку про наявність підстав для часткового задоволення
касаційної скарги.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- ТОВ "Одеська морська агенція "Інтерброкер" створено 23.01.2001
шляхом реорганізації виробничого кооперативу "Одеська морська
агенція "Інтерброкер", який було зареєстровано згідно з рішенням
виконкому Жовтневої районної ради міста Одеси від 05.09.1990;
- виробничий кооператив "Одеська морська агенція "Інтерброкер" є
одним із засновників і учасників ТОВ "Керченське морське агентство
"Інтерброкер", зареєстрованого згідно з рішенням виконкому
Керченської міської ради від 15.03.1995;
- виробничий кооператив "Одеська морська агенція "Інтерброкер"
вийшов зі складу учасників ТОВ "Керченське морське агентство
"Інтерброкер" 25.05.1997;
- 10.12.2001 ТОВ "Одеська морська агенція "Інтерброкер" звернулося
до Державного департаменту інтелектуальної власності із заявкою на
реєстрацію логотипа "Інтерброкер" як знака для товарів і послуг;
- ТОВ "Одеська морська агенція "Інтерброкер" одержало свідоцтво на
знак "Інтерброкер" від 15.10.2002 на послуги: 35 класу МКТП -
комплектування штату працівників; консультування щодо штату
працівників; наймові контори - та 39 класу МКТП - експедування
вантажів; посередництво в морському перевезенні; посередництво у
перевезенні; посередництво у фрахтуванні; фрахтування суден.
Причиною спору зі справи стало питання про ступінь схожості
фірмового найменування сторін.
Відповідно до частини першої статті 27 Цивільного кодексу
Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
юридична особа має своє найменування.
Згідно зі статтею 8 Паризької конвенції про охорону промислової
власності ( 995_123 ) (995_123)
від 20.03.1883 фірмове найменування
охороняється в усіх країнах Союзу без обов'язкового подання заявки
чи реєстрації і незалежно від того, чи є воно частиною товарного
знака.
Частиною третьою статті 2 Закону України "Про підприємництво"
( 698-12 ) (698-12)
передбачено, що найменування суб'єкта підприємницької
діяльності - юридичної особи повинне містити відомості про його
організаційно-правову форму та назву. У найменуванні суб'єкта
підприємницької діяльності - юридичної особи забороняється
використання повних або скорочених найменувань органів державної
влади, органів місцевого самоврядування та похідних від цих
найменувань, а також найменувань, тотожних найменуванню іншого
суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи чи
об'єднання громадян, внесених до відповідних реєстрів.
У пункті 6 Інформаційного листа Вищого арбітражного суду України
від 15.05.1997 № 01-8/167 "Про деякі питання практики застосування
окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів"
( v_167800-97 ) (v_167800-97)
(з подальшими змінами і доповненнями) зазначено:
"Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 12.09.1991
"Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів
законодавства Союзу РСР" ( 1545-12 ) (1545-12)
до прийняття відповідних
актів законодавства України на її території застосовуються акти
законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані
законодавством України, за умови, що вони не суперечать
Конституції і законам України.
Оскільки в Україні відсутній законодавчий акт, який регулював би
питання, пов'язані з визначенням фірмового найменування, на
території України в частині, що не суперечить Конституції і
законам України, діє Положення про фірму ( n0002400-27 ) (n0002400-27)
,
затверджене постановою ЦВК і РНК СРСР від 22.06.1927".
Засіб захисту цивільних прав на фірму передбачено пунктом 11
Положення про фірму ( n0002400-27 ) (n0002400-27)
, згідно з приписом якого
усякий, хто на підставі цієї постанови має право на фірму, може
вимагати в судовому порядку припинення користування тотожною чи
схожою фірмою з боку інших осіб, а так само відшкодування збитків,
завданих таким користуванням, оскільки у нього право на фірму
виникло раніше за інших і оскільки внаслідок тотожності чи
схожості фірм виникає можливість їх змішування.
Судовими інстанціями не встановлено ступінь схожості фірмових
найменувань сторін у справі до можливості їх змішування. Питання
про ступінь схожості фірм має істотне значення для правильного
вирішення спору зі справи. Роз'яснення цього питання потребує
спеціальних знань експертів відповідно до вимог статті 41 ГПК
( 1798-12 ) (1798-12)
. Згідно ж з частиною другою статті 111-7 ГПК
( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази. Тому судові рішення з цієї справи підлягають скасуванню, а
справу має бути передано на новий розгляд до суду першої
інстанції. За новим розглядом має бути досліджено факти про
тотожність або ступінь схожості фірмових найменувань сторін у
справі.
Доводи ТОВ "Одеська морська агенція "Інтерброкер" про порушення
його виключних прав власника свідоцтва на знак "Інтерброкер" у
зв'язку з використанням відповідачем фірмового найменування зі
схожим позначенням не може бути взято до уваги. Відповідно до
пункту 6 статті 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для
товарів і послуг" ( 3689-12 ) (3689-12)
виключне право власника свідоцтва
забороняти іншим особам використовувати без його згоди
зареєстрований знак не поширюється, зокрема, на здійснення
будь-якого права, що виникло до дати подання заявки або, якщо було
заявлено пріоритет, до дати пріоритету заявки. Відповідачем
використовувалося право на фірмове найменування, складовим
елементом якого є слово "Інтерброкер", до подання позивачем заявки
на реєстрацію цього логотипа як знака для товарів і послуг.
Керуючись статтями 111-7 - 111-12 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю
"Одеська морська агенція "Інтерброкер" зі справи № 2-4/6538-2003
задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від
20-25.06.2003 p. та постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 09.10.2003 p. з цієї справи скасувати.
3. Справу № 2-4/6538-2003 передати на новий розгляд до
господарського суду Автономної Республіки Крим.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Бенедисюк
Суддя В. Джунь