ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.12.2003 Справа N Д27/43
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Усенко Є.А.,
суддів : Бакуліної С.В.,
Глос О.І.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Приватного підприємця А.А.А.
на постанову від 04.07.2003 року Дніпропетровського
апеляційного господарського суду
у справі № Д27/43
господарського суду Дніпропетровської області
за позовом Новомосковської ОДПІ
до 1. ПП А.А.А.;
2. ПП "Глобус"
про визнання недійсним договору
в судовому засіданні взяли участь представники :
від позивача Данилов А.В. (довіреність №15222/9/10-022
від 12.12.03р.); Панченко Л.О.
(довіреність №936/9/10-04 від 24.01.03р.)
від відповідача 1 Б.Б.Б. (доручення ВАЕ № 691412 від 03.03.
2003р.); А.А.А. - приватний підприємець
від відповідача 2 не з'явились
В С Т А Н ОВ И В :
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
27.03.2003 року (суддя Татарчук В.О.), залишеним без змін
постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
04.07.2003 р. (головуючий суддя - Євстигеєв О.С., судді Тищик
І.В., Чимбар Л.О.), у справі № Д27/43 позов задоволено; визнано
недійсним договір про оплату автомобільних перевезень №71 від
19.04.2001 р., укладений між ПП "Глобус" та СПД ПП А.А.А.;
стягнуто з ПП "Глобус" на користь СПД ПП А.А.А. 24200 грн.;
стягнуто з відповідача-1 на користь держави 4033 грн.; стягнуто з
відповідача-2 на користь державного бюджету 327 грн. державного
мита, на користь ДП "Судовий інформаційний центр" 118 грн. витрат
на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В касаційній скарзі ПП А.А.А. просить постановлені по справі
судові акти скасувати та прийняти нове рішення про відмову в
задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення господарським
судом норм матеріального права, а саме п.2 ч.2 ст. 54 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, ст.49 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Позивач не надіслав відзиву на касаційну скаргу.
Відповідач-2 не реалізував своє процесуальне право на участь в
судовому засіданні касаційної інстанції.
Заслухавши пояснення до касаційної скарги відповідача-1 та його
представника, заперечення на касаційну скаргу представників
позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та
правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного
господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду
України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню враховуючи наступне.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що між ПП "Глобус"
(Платник автопослуг) і ПП А.А.А. (Замовник) було укладено договір
про оплату автомобільних перевезень від 19.04.2001р. № 71 на
загальну суму 30000 грн., предметом якого є надання відповідачем-1
послуг, пов'язаних з оплатою автомобільних перевезень, платою за
використання автомобілів та ін.
Також, 07.05.2001 р. сторони уклали додаткову угоду №1 до
вказаного договору. В підтвердження виконання договору ПП "Глобус"
виписало накладну №15 від 03.05.2001р., податкову накладну №15 від
03.05.2001 р. та рахунок №15 від 03.05.2001 р. на суму 24200 грн.
Відповідно до акту звірки розрахунків підписаного відповідачами
заборгованість ПП А.А.А. станом на 06.05.2001 р. становила 24200
грн.
Рішенням Кіровського районного суду м. Донецька від 19.07.2001р.
установчі документи ПП "Глобус" визнані недійсними з моменту
реєстрації та встановлено, що підприємство за юридичною адресою,
вказаною у статутних документах, не знаходиться, податкову
звітність до ДПІ не надає.
В постанові апеляційної інстанції додатково встановлено, що ПП
"Глобус" зареєстроване В.В.В. відповідно пропозицій незнайомої
людини за винагороду, в майбутньому наміру здійснювати будь-яку
підприємницьку діяльність він не мав, засновницькі документи після
державної реєстрації підприємства передані невідомій людині.
З огляду на встановлені обставинами судами робиться висновок, що в
даному випадку мета присутня в діях ПП "Глобус" і направлена на
приховування від оподаткування прибутків і доходів. В
мотивувальній частині рішення зазначається про повне задоволення
позовних вимог.
Тому для колегії суддів, незрозумілим є стягнення в резолютивній
частині рішення з відповідача-1 не суми - 24200 грн., яку просив
стягнути податковий орган, а суми - 4033 грн., яку ні суд першої,
ні суд апеляційної інстанцій якимось чином не визначили шляхом
певного обрахування (з матеріалів справи вбачається, що це є сума
зазначеного в податковій накладній ПДВ).
Встановлення факту заборгованості ПП А.А.А. на суму 24200 грн.
робить таким, що не відповідає встановленому, висновок суду про
те, що мета, направлена на приховування від оподаткування
прибутків і доходів, присутня саме у ПП "Глобус".
Предметом спору в даній справі є угода, укладена відповідачами.
Підставою позову є укладення угоди з метою завідомо суперечною
інтересам держави та суспільства.
Таким чином, вирішивши спір по суті, суди мали дати оцінку спірній
угоді, встановивши юридичний факт укладення її з метою завідомо
суперечною інтересам держави та суспільства, зазначивши наявність
мети в діях однієї з сторін угоди, підтвердивши встановлені
обставини належними засобами доказування.
Колегія суддів враховує можливість визнання угод недійсними на
підставі ст. 49 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
за наявності мети не
сплачувати податки з отриманих за реалізовані іншим суб'єктам
товари сум, оскільки такі дії суперечать ст. 67 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, якою встановлено, що кожен зобов'язаний
сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених
Законом.
Крім того колегія суддів Вищого господарського суду України бере
до уваги, що згідно зі ст. 49 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
та п. 6
Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28.04.1978 року
(з наступними змінами) "Про судову практику в справах про визнання
угод недійсними" ( v0003700-78 ) (v0003700-78)
, угода, яка укладена з метою, що
суперечить інтересам держави та суспільства, визнається недійсною
і до таких угод належать угоди, спрямовані на приховування
фізичними та юридичними особами доходів від оподаткування.
Однак господарські суди не встановили достатніх фактичних та
правових підстав для віднесення чи невіднесення оспорюваної угоди
до такої, що спрямована саме на ухилення від оподаткування.
Колегія суддів відзначає, що господарські суди не досліджували
питання чи проводились документальні перевірки правильності
обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на
додану вартість відповідачем-2, щодо проведення документальних
перевірок за спірною угодою з відповідачем-2 відповідача-1,
застосування до останнього санкцій за порушення податкового
законодавства, та фактичних і правових наслідків вжиття
відповідних заходів для вирішення даного спору.
Крім того при розгляді справи належним чином не перевірено, яку
господарську діяльність здійснював відповідач-1, та чи сплатив
відповідач-1 податки від здійснення господарської діяльності.
Відповідно судом не дано належної повної правової оцінки щодо
наявності умислу та меті учасників господарської угоди, тобто не
витребувано доказів, які б свідчили про порушення кримінальних
справ за фактом ухилення від сплати податків стосовно обставин,
викладених в позовній заяві.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду
справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми
судовими інстанціями, рішення та постанова у справі підлягають
скасуванню з передачею справи на новий розгляд. При новому
розгляді справи суду необхідно всебічно і повно перевірити
обставини по справі, проаналізувати їх та інші докази, що
містяться в матеріалах справи, визначитися щодо належних способів
доказування у даній справі і прийняти рішення у відповідності до
вимог чинного законодавства.
В процесі розгляду справи слід усунути порушення норм
матеріального і процесуального законодавства.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, п.3 ч.1 ст.111-9, ч.1
ст.111-10, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд
України ,-
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу ПП А.А.А. від 15.09.2003 р. №167 на постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.07.2003
року по справі № Д27/43 задовольнити частково.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від
27.03.2003 року та постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 04.07.2003 року по справі № Д27/43 -
скасувати.
Справу № Д27/43 направити господарському суду Дніпропетровської
області на новий розгляд.
Головуючий суддя Є.Усенко
Судді С.Бакуліна
О.Глос